Справа №2-а-728-1/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2009 року Солом’янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Мельника В.В.
при секретарі Стасюку Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі міста Києва про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та зобов’язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив зобов’язати відповідача нарахувати позивачу недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з 2006 року по теперішній час, посилаючись на те, що згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має статус дитини війни та згідно статті 6 цього ж Закону з 01.01.2006 року позивачу повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка позивачу з 2006 року не виплачувалась, вважає, що невиплата йому відповідачем передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» відповідної щомісячної соціальної допомоги є протиправною та такою, що суперечить чинному законодавству.
Також зазначав, що про те, що позивач з 01 січня 2006 року має право на відповідну щомісячну соціальну допомогу йому відомо не було, а про факт порушення своїх прав позивач дізнався тільки після висвітлення відповідних подій у засобах масової інформації, після прийняття Конституційним Судом України рішення №6-рп/2007 від 09.07.2007 року про невідповідність Конституції України деяких положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та рішення №10-рп/2008 від 22.05.2008 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», посилаючись на викладене, просив поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених своїх прав, свобод та інтересів.
Сторони у судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 - позивач у справі, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни згідно вимог статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про що свідчить пенсійне посвідчення (а.с-7).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно статті 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» в редакції Закону №3367-IV від 19.01.2006 року пільги, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Дане положення неконституційним не визнавалось, а тому відсутні підстави для нарахування позивачу за 2006 рік підвищення щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків.
Відповідно до пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено та статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Тобто коло осіб, які мають право на підвищення пенсії, як діти війни, було звужено до інвалідів.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) зазначене положення визнано таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто з моменту прийняття рішення Конституційного Суду України, знову набула законної сили редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до внесення до неї змін Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», а саме: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».
Таким чином, позивачу у 2007 року мала бути підвищена пенсія на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення.
Відповідно до розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», підвищення учасникам війни складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зазначене положення також визнано таким, що не відповідає Конституції України, і знову набула законної сили редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до внесення до неї змін Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», а саме щодо підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже, позивачу у 2008 році мала бути підвищена пенсія на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення, тобто з 22.05.2008 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача, як суб’єкта владних повноважень, щодо не нарахування позивачці підвищення щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час, є протиправною, що призвела до порушення конституційних прав позивача на соціальний захист та поставила у нерівні умови.
Відповідно до пункту 3 Положення про порядок нарахування та виплати компенсації заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року, компенсації підлягають грошові доходи з урахуванням суми індексації, які не мають разового характеру, зокрема, допомога з тимчасової непрацездатності, заробітна плата, пенсія, у зв’язку з чим підлягає компенсації щомісячна соціальна державна допомога за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час.
Враховуючи, що позивачу про порушення його права на соціальний захист стало відомо із засобів масової інформації лише згодом після ухвалення рішень Конституційним
Судом України, суд на підставі частини 2 статті 100 та частини 1 статті 102 КАС України, вважає за можливе поновити пропущений ним з поважних причин строк звернення до суду, передбачений частиною 2 статті 99 КАС України.
Керуючись статтями 7-12,69-71,86,100,102,159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 152 Конституції України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», суд
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі міста Києва про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі міста Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року здійснювати виплату пенсії у розмірах передбачених законом.
В решті позову ОСОБА_1 відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк двадцять днів, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.