Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 серпня 2010 р. справа № 2а-7380/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зеленова А. С.
при секретарі Беспалько Г.Г.
представника позивача Церковної Т.А.,
представників відповідача Берегового А.В., Коровіна П.О.,
Палій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьку, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про стягнення податкового боргу зі збору за геологорозвідувальні роботи та плати за користування надрами у розмірі 772057,56 грн., -
В С Т А Н О В И В:
25.03.2010 Добропільська ОДПІ звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про стягнення податкового боргу зі збору за геологорозвідувальні роботи та плати за користування надрами у розмірі 772057,56 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач має податковий борг у зазначеному вище розмірі. Заборгованість зі збору за геологорозвідувальні роботи та плати за користування надрами яка складається з основного платежу у розмірі 647335,26грн., штрафних санкцій у розмірі 2495,14грн., пені у розмірі 122227,16грн.
Позивач, посилаючись на ст. 67 Конституції України, ст.ст. 2, 9, 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, просив стягнути з відповідача суму податкового боргу зі збору за геологорозвідувальні роботи та плати за користування надрами у розмірі 772057,56 грн. (а.с. 3-4).
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення проти позову, у яких вказали, що у відповідності до п.п.5.3.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в наданій ним податковій декларації. При цьому джерелом самостійної слати податкових зобов’язань чи погашення податкового боргу платника податків є власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна та не майнових цінностей. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків. При цьому згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Із наведеного випливає , що право визначити призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням п.п.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків. У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань , передбаченого п.п.7.7 ст.7 Закону України №2181, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінівати призначення платежу, визначене платником податків. При розрахунку штрафних санкцій, а саме при визначенні строків затримки сплати податків, зборів та платежів Добропільською ОДПІ не враховувалось призначення платежу, яке вказувалось позивачем в платіжних дорученнях при сплаті узгоджених сум та податкового боргу, при цьому порушувалося право позивача самостійно визначати ціль використання своїх грошових коштів. У зв’язку з даним порушенням, податковим органом завищена кількість днів затримки сплати податків, зборів та платежів, а в зв’язку з цим у суми штрафних санкцій. (а.с. 202, 207-209). Просили відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Відповідач – державне підприємство «Добропіллявугілля» є юридичною особою, зареєстроване 11.03.2003 виконавчим комітетом Добропільської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 23). Відповідача включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32186934 (а.с. 23). Відповідач здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого Міністром вугільної промисловості України . З 01.04.2003 підприємство взято на податковий облік до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції (а.с. 22).
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Таким чином, позивач Добропільська об’єднана державна податкова інспекція є суб`єктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;
податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Таким чином, податковий борг може існувати у разі, коли існує податкове зобов’язання, узгоджене саме платником податків, статус якого визначається відповідним законом щодо відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно з податкового повідомлення-рішення від 24.02.2010 №0000192340/0, розрахунків плати за користування надрами за 2009 рік №23690, розрахунків за геологорозвідувальні роботи за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2009 року №№ 18230, 18229, 23691 відповідно, розрахунків плати за користування надрами за 2009 рік №24247, №24248, розрахунків за геологорозвідувальні роботи за ІІІ, ІV квартали 2009 року №№18897,24246 відповідно відповідачем самостійно визначено 647335,26грн. за геологорозвідувальні роботи та плата за користування надрами /а.с.5-19/.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 того ж Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 зазначеного Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Позивач зазначає, що відповідачем не у повному обсязі були сплачені податкові зобов’язання, визначені вказаною вище вказаними податковими розрахунками, внаслідок чого утворився податковий борг 772057,56 грн. яка складається з основного платежу у розмірі 647335,26грн., штрафних санкцій у розмірі 2495,14грн., та пені у розмірі 122227,16грн. яка нарахована на підставі п.п. 16.1.1 п. 16.1. ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими, виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, заборгованість відповідача перед бюджетом з сформована внаслідок несплати податкових зобов’язань зі збору за геологорозвідувальні роботи та плати за користування надрами минулих періодів. Позивач суми, сплачені відповідачем як поточні податкові зобов’язання, протиправно враховував їх на погашення податкового боргу минулих періодів, що підтверджується наступними платіжними дорученнями : №1465 від 30.09.2009 року на суму 20000грн., №1567 від 21.10.2009 року на суму 20000грн., №1658 від 12.11.2009 року на суму 27131,09грн., №1775 від 07.12.2009 року на суму 562,44грн., №1843 від 19.12.2009 року на суму 38937,56грн., №57 від 29.01.2010 року на суму 30362,76грн., №170 від 26.02.2010 року №62000грн., №1659 від 12.11.2009 року на суму 86281,69грн., №1778 від 07.12.2009 року на суму 5062,50грн., №1844 від 18.12.2009 року на суму 11300грн., №58 від 29.01.2010 року на суму 71000грн., №128 від 19.02.2010 року на суму 39297,57грн., №284 від 19.03.2010 року на суму 32000грн., №103 від 02.11.2009 року на суму 17522,21грн., №201 від 01.12.2009 року на суму 175522,21грн., №313 від 29.12.2009 року на суму 17522,21грн., №54 від 01.02.2010 року на суму 17522,21грн., №134 від 26.02.2010 року на суму 2493,40грн., №943 від 29.09.2009 року на суму 74600грн., №089 від 30.10.2009 року №101000грн., №133 від 11.11.2009 року №291,85грн., №271 від 18.12.2009 року на суму 16500грн., №39 від 29.01.2010 року на суму 109000грн., №98 від 19.02.2010 року на суму 59756,86грн., №204 від 19.03.2010 року на суму 46000грн., №944 від 29.09.2009 року №33700грн., №018 від 21.10.2009 року на суму 33700грн.,№131 від 11.11.2009 року на суму 11769,94грн., № 272 від 18.12.2009 року на суму 46500грн., №38 від 29.01.2010 року на суму 36896,23грн., №132 від 11.11.2009 року на суму 36,44грн., №119 від 25.02.2010 року на суму 9213,43грн., №136 від 26.02.2010 року на суму 66000грн., №102 від 02.11.2009 року на суму 4098,22грн., №53 від 01.02.2010 року на суму 4098,22грн., №143 від 01.03.2010 року на суму 4098,22грн., №202 від 01.12.2009 року на суму 4098,23грн., №312 від 29.12.2009 року на суму 4098,22грн. /а.с.40-52, 73-74,77,79-80, 82-83,85-86, 87-88, 91-92, 95, 98-99, 103-106/.
Внаслідок неврахування Добропільською ОДПІ вказаних вище платіжних доручень, податковий орган дійшов до помилкового висновку про існування в ДП «Добропіллявугілля» податкового боргу.
Отже, відповідачем вимоги законодавства щодо обов’язку сплати збору за геологорозвідувальні роботи та плати за користування надрами у даному випадку не порушувалися, збори сплачувався своєчасно та у належних розмірах, у зв’язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17-20, 51, 69-72, 86, 121, 158-164, 167 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про стягнення податкового боргу зі збору за геологорозвідувальні роботи та плати за користування надрами у розмірі 772057,56 грн. - відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 02 серпня 2010 року.
Повний текст постанови складений 09 серпня 2010 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів після виготовлення повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку заяву не було подано.
Суддя Зеленов А. С.