Справа № 2-а-17/2010 рік

П О С Т А Н О В А

іменем України

          10 серпня  2010  року                                                                           м. Старий Самбір

          Старосамбірський районний суд Львівської області у складі головуючої судді -Ніточко Л.Й., при секретарі судового засідання Борковської Н.М., з участю представника позивача ОСОБА_1,     розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Старий Самбір адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації про зобов"язання провести  перерахунок розміру щорічної разової  допомоги до 5 травня, стягнення цієї недоплаченої  допомоги у 2004 році, 2007-2009 роках та компенсації у зв"язку з інфляційним процесом,

ВСТАНОВИВ:

           ОСОБА_2  звернувся до суду із цим адміністративним позовом, в якому вказує, що є інвалідом Великої Вітчизняної війни та має право на пільги встановлені законодавством України для інвалідів та ветеранів війни. З 05.02.2004 року по 23.05.2006 року йому встановлено II групу інвалідності, а з 23.05.2006 року - I групу інвалідності довічно. Кожного року до 5 травня отримує допомогу у розмірі визначеному Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. У 2004 році він отримав 160 гривень допомоги, у 2007 році - 450 гривень, у 2008 році - 500 гривень, у 2009 році - 540 гривень. Дана допомога йому надавалась не в повному розмірі, оскільки управління праці та соціального захисту населення при нарахуванні та виплаті допомоги мало керуватись ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", де зазначено, що: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком, II групи - вісім мінімальних пенсій за віком, III групи - сім мінімальних пенсій за віком". За ці роки він недоотримав допомогу в розмірі 17703,04 гривні. Просить зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру щорічної разової допомоги до 5 травня за 2004, 2007, 2008, 2009 роки, стягнути з відповідача в його користь 17703,04 гривні допомоги до 5 травня за  2004, 2007, 2008, 2009 роки, та 5935,93 гривень компенсації у зв'язку з інфляційним процесом.

          14.01.2010 року позивач надіслав до суду уточнення до позовної заяви, а саме: просить зобов"язати відповідача провести перерахунок розміру щорічної разової допомоги до 5 травня за 2004, 2007, 2008, 2009 роки у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком в 2004 році та десять мінімальних пенсій за віком в 2007 - 2009 роках з врахуванням 20 % доплати за наявність статусу особи, що проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського,  та, нараховану суму у зв"язку з порушенням терміну виплати допомоги про індексувати на день фактичної виплати допомоги; стягнути з відповідача на його користь 17 703 гривні 04 копійки недоплаченої йому щорічної разової допомоги до 5 травня у 2004, 2007-2009 роках.

          Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні  позов позивача підтримав і дав суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві,  в уточненні до позовної заяви,  та в поясненні, яке поступило до суду 04.08.2010 року.

 Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але до  суду поступила заява від начальника управління праці і соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації С. Цебака із проханням вирішити спір у відсутності представника управління із врахуванням, долучених до справи заперечень проти позову, які грунтуються на тому, що   управління праці та соціального захисту населення Старосамбірської районної державної адміністрації Львівської області здійснювало позивачу виплати до 5-го травня, як

 зазначено у позовній заяві, у відповідності з діючим законодавством: у 2004 році 160 грн., у  2007 році - 450 гривень, у 2008 році - 500 і у 2009 - 540 гривень, дані кошти виплачені до 05 травня відповідних років, а також зводиться до наступного: відповідач немає повноважень на самостійне визначення розміру грошової  допомоги, є бюджетною організацією і соціальні виплати проводить відповідно до законів України про державний бюджет України на відповідний рік та рішень про місцеві бюджети на відповідні роки. Із врахуванням наведеного заявив про відсутність з боку управління  протиправних дій і просить відмовити у задоволенні позову, крім того, ще і у зв'язку з пропуском ОСОБА_2, встановленого ст.99 КАС України річного строку звернення до адміністративного суду, що згідно ч.1 ст.100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, на чому наполягає.  

   Заслухавши представника позивача ОСОБА_1, оглянувши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, суд  приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

   Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

               Позивач є інвалідом Великої Вітчизняної війни,  що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2,  яке видане відповідачем (а.с.6), з 05.02.2004 року по 23.05.2006 року  - інвалідом 2 групи, а з 23.05.2006 року – інвалідом 1 групи, довічно, (а.с.7 ), і має право на пільги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"   від 22.10.1993 року №3551-Х11, а також має право  на гарантії і пільги встановлені Законом України " Про статус гірських населених пунктів в Україні", оскільки проживає на території гірського населеного пункту (а.с.22), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1    

            Згідно  з частиною 1 ст.17-1 цього  ж Закону - щорічну виплату разової грошової допомоги до 5-го травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

   А тому позивач у відповідності до згаданої статті правомірно визначив відповідача у даній справі, оскільки звернувся саме до того органу, на який законодавством покладено обов'язок виплачувати вищезгадану щорічну разову грошову допомогу.

Згідно ч.2 ст.6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20%. Оскільки в даній статті відсутнє посилання на збільшення розміру на 20 % разової грошової допомоги, то суд вважає, що вимоги в тій частині позивача є безпідставними.

      Позивач звернувся до суду 27.08.2009 року з позовом, в якому просить стягнути з відповідача недоплачену йому щорічну разову  допомогу до 5 травня у 2004 році  та у  2007-2009 роках в розмірі 17 703 гривні 04 копійки.    

      Позивачу була здійснена виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня в 2004 році, як інваліду 11 групи  – 160.00 гривень, та як інваліду 1 групи: в 2007 році  – 450,00 грн.,  в 2008 р. – 500,00 грн., в 2009 році - 540 грн., до даних розмірів допомоги виплата надбавки, як особі, що проживає у гірському  населеному пункті не проводилась, що підтверджується  довідкою відповідача № 867/05від 21.06.2010 року, яка поступила до суду 22.06.2010 року і  яка приєднана до матеріалів справи.  

Відповідно до частини п’ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни  виплачується разова грошова допомога у розмірі: інвалідам 1 групи – десять мінімальних пенсій за віком; інвалідам війни ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком.

         У період з 01.01.2004 по 01.12.2004 року розмір щорічної  разової допомоги до 5-го травня визначався також положеннями статті 44 Закону України від 27.11.2003 №1344-IV «Про Державний бюджет України на 2004 рік» у таких розмірах, зокрема, інваліду 11 групи – 160 гривень.

Згідно з рішенням Конституційного Суду від 01.12.2004 №20-рп/2004 положення статті 44 Закону України від 27.11.2003 №1344-IV були визнані неконституційними.

Оскільки позивачу була здійснена виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня в 2004 році, як інваліду 11 групи  160.00 гривень, то відповідач діяв відповідно до діючого законодавства, а тому вимоги позивача щодо стягнення 2572 гривні 04 копійки - недоплаченої одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік,  не підлягає задоволенню.

Згідно із Законом України від 19.12.2006 N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію норм законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" щодо розміру виплат щорічної разової грошової допомоги зупинено на 2007 рік. Статтею 29 цього Закону установлено нові розміри виплат такої допомоги, в т.ч. інвалідам війни 1 групи – 450 грн.  

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 N 6-рп/2007 положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).  

Виплата позивачу разової грошової допомоги до 5 травня 2007 р. була фактично здійснена відповідачем до 5 травня 2007 р., при цьому виплата була здійснена в розмірі передбаченому Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” який діяв на час здійснення виплати, а тому вимоги позивача щодо стягнення 4422 грн. 00 коп. недоплаченої за 2007 рік суми одноразової грошової допомоги, задоволенню не підлягають.  

Пунктом 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  від 28 грудня 2007 року N 107-VI, який вступив в дію з 01.01.08 р. було передбачено, що ч.5 ст.13  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладена у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам інвалідам війни  виплачується  разова  грошова  допомога  у розмірі,  який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 р. N 183  „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" було встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється інвалідам війни 1 групи у розмірі - 500 гривень.  

Отже, виплата позивачеві щорічної разової допомоги в 2008 р., яка була здійснена відповідачем фактично до 5 травня 2008 р. здійснена у розмірі, відповідно до вимог встановлених Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  від 28 грудня 2007 року.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 у справі №10-рп, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у тому числі і положення пунктів, яким зупинено на 2008 роки дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги.  

Однак враховуючи ту обставину, що на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства, а тому у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2008 рік відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (в редакції закону  N  367-XIV  від 25.12.98). В зв’язку з цим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5272 грн. недоплаченої за 2008 рік суми одноразової грошової допомоги задоволенню не підлягають..  

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми недоплаченої одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2009 рік, то вона, на думку суду, також не підлягає задоволенню.

У відповідності з п.2 ст.54 Закону України" Про Державний бюджет України на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими  актами Кабінету Міністрів України".

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 р. N 211 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у  2009  році  виплата  разової  грошової допомоги,  передбаченої Законами  України  "Про  статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранам війни 1 групи становить 540 грн. Враховуючи те, що у 2009 році позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 540 грн., що стверджується належно оформленою довідкою відповідача, відповідачем ці кошти сплачено відповідно до вимог діючого на час здійснення виплат законодавства, а тому суд дійшов висновку що відповідач діяв відповідно до діючого законодавства, здійснив виплату позивачу згідно бюджетних асигнувань на 2009 рік. В зв’язку з цим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5436 грн. недоплаченої за 2009 рік суми разової грошової допомоги задоволенню також не підлягають.  

Згідно зі статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. У Конституції та законах України немає норм, які встановлювали б пріоритет застосування того чи іншого закону та які регулювали б питання вирішення колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.  

Відповідно до статті 147 Конституції України вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційне тлумачення Конституції України та законів України належить до повноважень Конституційного Суду України. Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.97 N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.  

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спору у цих відносинах, суд має застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що до спірних відносин у період, коли існувала колізія між двома законодавчими актами, в 2004 році має застосовуватися Закон України «Про Державний бюджет за 2004 рік», у 2007 році - Закон України «Про Державний бюджет за 2007 рік», а у 2008 році - Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», норми яких мають пріоритет над нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вирішуючи питання про застосування закону з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Це означає, що такі законодавчі акти не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 №15-рп/2000).

Рішення Конституційного Суду України, згідно зі статтею 69 Закону «Про Конституційний Суд України», є обов'язковим до виконання на території України. Ухвалюючи рішення про неконституційність законодавчого акта, Конституційний суд здійснює негативну (скасувальну) правотворчість - позбавляє неконституційні норми юридичної сили і здатності до застосування, усуваючи їх із чинного законодавства.

Частиною п’ятою статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що виплата щорічної разової грошової допомоги здійснюється до 5 травня. З огляду на це, право особи на отримання допомоги та її розмір мають визначатися нормами того закону, який регулював виплату допомоги в період від початку року до 5 травня року, в якому здійснювалася виплата.

Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007 та від 22.05.2008 №10-рп/2008 були ухвалені судом після 5 травня відповідного року, тому не вплинули на законодавче регулювання, згідно з яким визначався розмір допомоги, адже рішення суду не має зворотної дії у часі.

Зважаючи на викладене, судом не встановлено порушень закону в діях відповідача з приводу здійснення на користь позивача виплати щорічної грошової допомоги до 5-го травня, таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Оскільки судом встановлено, що вимоги позивача є безпідставними, законних підстав для перерахунку розміру  разової допомоги до 5 травня за 2004 рік, 2007-2009 роки у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком в 2004 році та десять мінімальних пенсій за віком  в 2007 -2009 роках з врахуванням 20 % доплати за наявність статусу особи, що проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, а відповідно  нараховання суми у зв"язку з порушенням терміну виплати допомоги та стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня немає, тому суд постановляє рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачі не надали суду доказів понесення ними витрат, пов’язаних з розглядом справи, тому судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 75,147,152 Конституції України, ч.5 ст.13, ч.ч.1,4 ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ч.2 ст.6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні"  рішеннями Конституційного Суду України №20-рп /2004 р. від 01 грудня 2004 року,  від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03.10.97 N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України,  п. 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року, постановами Кабінету Міністрів України від 18.03.2009 р. N 211 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" та № 183 від 12.03.2008 року „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"  ст.ст. ст.ст. 11, 14, 69-71, 86,  ст.99, ч.ч.1,3ст.100, ст.ст.143,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

  В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга  до адміністративного суду апеляційної інстанції через  Старосамбірський районний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом десяти днів з дня з її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсидається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб"єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість  отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то дестиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після  закінчення п"ятиденного строку з  моменту отримання суб"єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                          -підпис-

Копія вірна:

Суддя                                                                                                    Л.Й.Ніточко