ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
09 серпня 2010 року 10:05 № 2а-8721/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої судді Власенкової О.О., суддів Пісоцької О.В. та Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Чернишевій О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)
до відповідачів1.Адміністрації Президента України (далі – відповідач 1)
2.Міністерства внутрішніх справ України (далі –відповідач 2, МВС України)
3.Управління громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в місті Києві (далі –УГІРФО в м.Києві, відповідач 3)
треті особи 1.Комісія при Президентові України з питань громадянства
2.Державний комітет України у справах національностей та релігії (далі –Держкомнацміграції)
прозобов’язання вчинити певні дії
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Служби з питань громадянства Секретаріату Президента України та Державного комітету України у справах національностей та релігії, в якому просив:
- зобов’язати Службу з питань громадянства Секретаріату Президента України відповідно до статті 23 Закону України «Про громадянство України»розглянути його заяву про набуття громадянства України та внести пропозицію Президенту України щодо її задоволення;
- визнати законним рішення Управління у справах національностей та міграції Київської міської державної адміністрації від 05 вересня 2001 року про надання йому статусу біженця.
До участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Президента України.
Надалі позивач змінив позовні вимоги, спрямувавши їх до Секретаріату Президента України та Міністерства внутрішніх справ України, і просив:
- зобов’язати Міністерство внутрішніх справ України направити справу ОСОБА_1 за його заявою про прийняття до громадянства України до Служби з питань громадянства Секретаріату Президента України;
- зобов’язати Службу з питань громадянства Секретаріату Президента України прийняти справу ОСОБА_1 за його заявою про прийняття до громадянства України та подати зазначені документи на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства для внесення Президентові України пропозиції щодо прийняття ОСОБА_2 до громадянства України.
У зв’язку з цим ухвалою суду від 07 грудня 2009 року первісних відповідачів замінено відповідно на Секретаріат Президента України та Міністерство внутрішніх справ України, третю особу - на Комісію при Президентові України з питань громадянства.
У судовому засіданні 18 січня 2010 року до участі у справі залучено відповідача Головне управління МВС України в м.Києві, якого в судовому засіданні 19 квітня 2010 року замінено на Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, а останнього в судовому засіданні 14 травня 2010 року - на Управління громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в місті Києві.
У судовому засіданні 26 березня 2010 року відповідача - Секретаріат Президента України замінено на Адміністрацію Президента України.
Незважаючи на заміну відповідачів у справі, позивач заявлені позовні вимоги щодо кожного з відповідачів не уточнив.
У судовому засіданні 14 травня 2010 року до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено Державний комітет України у справах національностей та релігій.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що дотримується Конституції та законів України, понад 9 років постійно проживає в Україні, має статус біженця, двічі в установленому порядку звертався із заявою та з низкою документів про прийняття до громадянства України до УГІРФО в м.Києві, яке направляло документи до МВС України, а останнє - до Служби з питань громадянства Секретаріату Президента України, яка попередньо опрацьовує та готує матеріали з питань громадянства на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства. Однак, Служба з питань громадянства Секретаріату Президента України двічі повертала документи для перевірки правомірності надання позивачу статусу біженця.
Відповідач 1 –Адміністрація Президента України письмових пояснень щодо позову не надав, представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
22 березня та 16 квітня 2010 року через канцелярію до суду надійшли клопотання представника Президента України, який в тому числі наділений повноваженнями представляти в судах загальної юрисдикції інтереси створених Президентом України допоміжних органів і служб, отже й Адміністрації Президента України, про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач 2 –МВС України щодо позову заперечив, мотивуючи тим, що двічі направляв документи позивача про прийняття до громадянства України до Служби з питань Секретаріату Президента України, яка повертала документи для з’ясування перевірки правомірності надання позивачеві статусу біженця. Вважає, що єдиною перешкодою для задоволення заяви про прийняття позивача до громадянства України є невирішене питання щодо законності надання йому статусу біженця в Україні згідно з наказом Управління у справах національностей та міграції Київської міської державної адміністрації після набрання чинності 03 серпня 2001 року Законом України “Про біженців”, яким повноваження щодо надання статусу біженця віднесено до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції –Держкомнацміграції.
Відповідач 3 –УГІРФО в м.Києві письмових пояснень щодо позову не надав, представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Третя особа 1 –Комісія представника в судове засідання не направила, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, у письмових заявах, адресованих суду, зазначила, що відповідно до законодавства не є державним органом та юридичною особою, оскільки є допоміжним органом при Президентові України, робота якого здійснюється на громадських засадах, тому не може брати участі у справі як третя особа.
Третя особа 2 - Держкомнацміграції письмових пояснень щодо позову не надала, представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.
Беручи до уваги викладене та відповідно до положень частини 4 статті 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 09 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача 2 - МВС України Окружний адміністративний суд міста Києва,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 - громадянин Азербайджанської Республіки прибув до України в 2001 році та згідно з наказом Управління у справах національностей та міграції Київської міської державної адміністрації від 05 вересня 2001 року № 481 А отримав статус біженця в Україні. На підставі цього рішення позивачеві видано посвідчення біженця. Як зазначено в посвідченні, цей документ посвідчує особу та підтверджує факт надання йому в Україні статусу біженця.
З копії згаданого посвідчення, виданого Держкомнацміграції, також вбачається, що строк його дії щороку продовжується Управлінням міграційної служби у місті Києві Держкомнацміграції, УГІРФО в м.Києві щороку реєструє місце проживання позивача в Україні.
У 2005 році позивач у встановленому порядку вперше звернувся до УГІРФО в м.Києві із заявою про прийняття до громадянства України. Надалі справу за вказаною заявою передано до МВС України, яке у квітні 2006 року направило її для розгляду до Комісії при Президентові України з питань громадянства України.
У липні цього ж року справу повернуто до МВС України для з’ясування правомірності надання заявникові статусу біженця Управлінням у справах національності та міграції Київської міської державної адміністрації після набрання чинності 03 серпня 2001 року Законом України “Про біженців” від 21 червня 2001 року.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням Держкомнацміграції від 16 лютого 2006 року № 134 позивач втратив статус біженця в Україні. Наведене обґрунтовується тим, що рішення Управління у справах національностей та міграції Київської міської державної адміністрації від 05 вересня 2001 року № 481 А про надання позивачу статусу біженця прийняте поза межами його компетенції, оскільки Законом України “Про біженців”, що набрав чинності 03 серпня 2001 року, повноваження щодо прийняття рішення про надання статусу біженця віднесено до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, яким надалі визначено Держкомнацміграції.
У зв’язку з цим УГІРФО в м.Києві було припинено провадження у справі щодо прийняття позивача до громадянства України через відсутність для цього відповідних підстав.
У квітні 2008 року позивач повторно звернувся до УГІРФО в м.Києві із заявою про прийняття до громадянства України та надав постанову Деснянського районного суду м.Києва від 30 листопада 2006 року та ухвалу цього ж суду від 25 грудня 2007 року, згідно з якими рішення Держкомнацміграції від 16 лютого 2006 року № 134 визнано незаконним і скасоване. Водночас позивач надав довідку Держкомнацміграції від 24 січня 2008 року про те, що рішенням Держкомнацміграції від 08 лютого 2007 року № 134/40 скасовано його ж рішення від 16 лютого 2006 року № 134 про втрату ОСОБА_1 статусу біженця.
Ураховуючи викладене УГІРФО в м.Києві повторно оформлено справу позивача про прийняття до громадянства України та 18 липня 2008 року направлено для подальшого розгляду до МВС України, яке 27 листопада 2008 року надіслало її до Служби з питань громадянства Секретаріату Президента України.
01 квітня 2009 року справу повернуто до МВС України, оскільки за висновком Служби з питань громадянства Секретаріату Президента України рішення про надання статусу біженця ОСОБА_1 прийняте неуповноваженим органом. На розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства України зазначені матеріали не подавалися.
Як вбачається з листа Секретаріату Президента України від 03 липня 2006 року №20/14-182, адресованого МВС України, Секретаріат Президента України виходив із наступного.
Статус біженця позивачу надано згідно з наказом Управління у справах національностей та міграції Київської міської державної адміністрації від 05 вересня 2001 року № 481 А.
03 серпня 2001 року набрав законної сили Закон України «Про біженців»від 21 червня 2001 року. Відповідно до абзацу 2 статті 6 названого Закону прийняття рішення про надання статусу біженця належить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, яким є Держкомнацміграції. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону заяви про надання статусу біженця, що були подані до набрання чинності цим Законом, розглядаються у встановленому ним порядку.
Згідно з поясненнями представника МВС України Служба з питань громадянства Секретаріату Президента України повертала до МВС України справи про прийняття до громадянства України усіх осіб, які отримали статус біженця після 03 серпня 2001 року на підставі рішень територіальних органів міграційної служби з рекомендацією з’ясувати правомірність надання заявникам статусу біженців.
Водночас представник МВС України зазначив, що справу позивача за його заявами про прийняття до громадянства України після повернення з Секретаріату Президента України МВС України повернуло до УГІРФО в м.Києві.
Проаналізувавши встановлені обставини в сукупності із законодавством, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до Конституції України Закон України «Про громадянство»визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Згідно зі статтею 22 названого Закону Президент України приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України; визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень та затверджує Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства.
Пунктом 2 частини 1 статті 24 Закону України “Про громадянство” встановлено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи виконують такі повноваження: приймають заяви разом з необхідними документами щодо прийняття до громадянства України, перевіряють правильність їх оформлення, наявність умов для прийняття до громадянства України і відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства України, та разом зі своїм висновком надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства.
З Указу Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України “Про громадянство України”, яким затверджені Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства та Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, вбачається, що виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства покладено на МВС України та підпорядковані йому органи.
У місті Києві органом уповноваженим забезпечувати виконання законодавства про громадянство України, проводити прийом громадян, оформлювати та перевіряти заяви і клопотання з питань громадянства відповідно до положення про управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в м.Києві, затвердженого наказом ГУ МВС України в м.Києві від 26 травня 2009 року № 77 є УГІРФО в м.Києві.
Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень передбачено, що, зокрема, для прийняття до громадянства України, особа, якій надано статус біженця в Україні, подає до районного, районного у місті, міського управління або відділу Міністерства внутрішніх справ України за місцем реєстрації особи заяву на ім’я Президента України, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку. Одним із таких документів, як передбачено пунктом 46 Порядку (розділ ІІ) є документ, що підтверджує надання особі статусу біженця в Україні (довідка органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, Севастополі, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, копія посвідчення біженця).
Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень містить розділ “Порядок розгляду органами внутрішніх справ заяв і подань з питань громадянства України, рішення за якими приймає Президент України”, яким передбачено, що після розгляду та перевірки в установленому порядку документів про прийняття особи до громадянства України відповідне управління МВС України направляє їх до МВС України, а останнє, також після розгляду та перевірки, - до Комісії при Президентові України з питань громадянства.
Відповідно до Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства названа Комісія (далі –Комісія) є допоміжним органом при Президентові України, утвореним відповідно до Закону України “Про громадянство України”. До основних завдань Комісії, визначених пунктом 3 Положення, віднесено, зокрема, розгляд заяв про прийняття до громадянства України та внесення пропозицій Президентові України з цих питань.
Згідно з пунктом 7 Положення про Комісію попереднє опрацювання та підготовка на розгляд Комісії матеріалів з питань громадянства здійснюються Службою забезпечення діяльності Комісії при Президентові України з питань громадянства Секретаріату Президента України.
Відповідно до підпункту 17 пункту 4 Положення про Секретаріат Президента України, затвердженого Указом Президента України від 04 листопада 2005 року № 1548 «Питання Секретаріату Президента України»Секретаріат відповідно до покладених на нього основних завдань, зокрема, забезпечує опрацювання та подання в установленому порядку на розгляд главі держави пропозицій щодо прийняття до громадянства України.
Указом Президента України від 25 лютого 2010 року № 265 “Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України” замість Секретаріату Президента України утворено Адміністрацію Президента України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 02 квітня 2010 року № 504, Адміністрація є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України, яка у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, укладеними в установленому порядку, цим Положенням, а також розпорядженнями Глави Адміністрації Президента України.
Відповідно до покладених на неї завдань та згідно з підпунктом 17 пункту 4 Положення про Адміністрацію Президента України названий орган, зокрема, забезпечує опрацювання та подання в установленому порядку на розгляд Президента України пропозицій щодо прийняття до громадянства України.
Аналіз змісту Положень про Секретаріат Президента України та про Адміністрацію Президента України дає підстави суду дійти висновку про те, що їх повноваження стосовно опрацювання та подання в установленому порядку на розгляд Президента України пропозицій щодо прийняття до громадянства України є ідентичними.
Хоча Положення про Комісію в частині її взаємовідносин із Секретаріатом Президента України не містить змін, пов’язаних з ліквідацією Секретаріату Президента України та створенням Адміністрації Президента України, суд, беручи до уваги вищевикладене, прийшов до висновку, що документи про прийняття особи до громадянства України мають направлятися МВС України до Адміністрації Президента України.
За таких обставин суд вважає, що позовна вимога про зобов’язання Служби з питань громадянства Секретаріату Президента України прийняти справу за заявою позивача про прийняття до громадянства України та подати зазначені документи на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства для внесення Президентові України пропозицій щодо прийняття ОСОБА_1 до громадянства України може бути спрямована до Адміністрації Президента України.
Як встановлено судом, отримавши в установленому порядку справу за заявою позивача про прийняття до громадянства України, МВС України після опрацювання та за відсутності будь-яких зауважень до поданих документів двічі направляв її до Секретаріату Президента України.
У судовому засіданні та письмових запереченнях представник МВС України зазначив, що з урахуванням зауважень Секретаріату Президента України, висловлених при поверненні справи позивача про прийняття до громадянства України, єдиною перешкодою для вирішення питання про прийняття позивача до громадянства України є вирішення питання щодо законності надання йому статусу біженця в Україні згідно з наказом Управління у справах національностей та міграції Київської міської державної адміністрації від 05 вересня 2001 року № 481 А.
Однак, суд не може погодитися з такими доводами представника МВС України, що пояснюється наступним.
Як зазначалося вище, пунктом 46 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень передбачено, що особа, якій надано статус біженця в Україні, для прийняття до громадянства України, подає до відповідного органу Міністерства внутрішніх справ України, зокрема, документ, що підтверджує надання особі статусу біженця в Україні. При цьому названий Порядок не вимагає від такої особи подання рішення органу, що надав їй статус біженця, або копію цього рішення.
Відповідно до пункту 1 Положення про посвідчення біженця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1527 “Про затвердження Положення про посвідчення біженця”, єдиним документом, який посвідчує особу та підтверджує факт надання йому в Україні статусу біженця і є дійсним для реалізації прав та виконання обов'язків, передбачених Законом України "Про біженців" є посвідчення біженця.
Пунктом 7 Положення про посвідчення біженця передбачено, що термін дії посвідчення продовжується під час перереєстрації біженця органом міграційної служби за місцем його проживання. Крім того, згідно з пунктом 12 цього Положення посвідчення біженця може вилучатися або визнаватися недійсним відповідно до Закону України "Про біженців", а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Як встановлено судом, позивач має посвідчення біженця, яке відповідно до законодавства посвідчує його особу та підтверджує факт надання йому в Україні статусу біженця, термін дії якого продовжено до 16 лютого 2010 року.
Доказів вилучення або визнання недійсним цього посвідчення в установленому законом порядку суду не надано.
Відповідно до положень статті 11 КАС України суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою. Поданою відповідно до цього Кодексу. І не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Незважаючи на те, що після заміни відповідачів у справі, позивач не уточнив позовні вимоги до кожного з відповідачів, суд з метою повного захисту його права щодо розгляду в установленому порядку заяви про прийняття до громадянства України, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та частково задовольнити позов, а саме:
- зобов’язати УГІРФО в м.Києві направити справу за заявою позивача про прийняття до громадянства України для розгляду в установленому порядку до МВС України;
- зобов’язати МВС України направити справу за заявою ОСОБА_1 про прийняття до громадянства України для розгляду в установленому порядку до Адміністрації Президента України.
Оскільки МВС України для розгляду в установленому порядку до Адміністрації Президента України справу за заявою позивача про прийняття до громадянства України не направляло, а законодавство на час судового розгляду цієї адміністративної справи визначає повноваження Адміністрації щодо розгляду таких справ, то суд не вважає за необхідне зобов’язувати Адміністрацію Президента України розглянути справу в примусовому порядку.
Керуючись статтями 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов’язати Управління громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в місті Києві направити справу за заявою ОСОБА_1 про прийняття до громадянства України для розгляду в установленому порядку до Міністерства внутрішніх справ України.
Зобов’язати Міністерство внутрішніх справ України направити справу за заявою ОСОБА_1 про прийняття до громадянства України для розгляду в установленому порядку до Адміністрації Президента України.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені статтями 185-187 КАС України.
Головуюча суддя Власенкова О.О.
Судді Пісоцька О.В.
Каракашьян С.К.