Справа №22ц-3130/06

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2006 року                             Колегія суддів судової палати у цивільних

справах апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого - Медведєвої Л.П.

Суддів                     - Заїка                      В.В.

Фарят'єва  C.O. при секретар -   Ірметової   О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в М.Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу судді Артемівського районного суду М.Луганська від 11 липня 2006 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_1про встановлення меж конкретного користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального права. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що при розгляді заяви про забезпечення позову судом не прийнято до уваги, що предметом спору за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до неї є земля, а не нерухоме майно. Незважаючи на це ухвалою суду їй заборонено користуватися належним їй нерухомим майном - проводити будівельні роботи, що може призвести до руйнування сараю, спричинення збитків їй та пошкодження власності її сусідів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,які проживають у будинку №28.

Оскаржуваною ухвалою заборонено власнику житлового АДРЕСА_1 ОСОБА_1, а також іншим

 особам, які проживають разом з нею та є членами її сім'ї, проводити до розгляду справи ніяких будівельних робіт не земельній ділянці, яка належить відповідачці.

В судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки не повідомили, про час і місце судового засіданні їх було оповіщено у встановленому законом порядку.

За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційним судом встановлено наступне.

В вересні 2005 року позивачами ОСОБА_2і ОСОБА_3до Артемівського районного суду М.Луганська подано позов до відповідача ОСОБА_1про встановлення меж конкретного користування земельною ділянкою. У викладенні обставин, якими позивачі обґрунтовували свої позовні вимоги, вони вказали, що їм на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2003 p., посвідченого державним нотаріусом, належить на праві власності в рівних частках будівля АДРЕСА_1, відповідно державному акту на право власності на земельну ділянку від 15.04.2005р. вони є власниками земельної ділянки площею 0,0460 га, розташованої за вказаною вище адресою. Відповідачка після набуття права власності на будівлю жилого АДРЕСА_1 систематично перешкоджає їм користуватися належною їм земельною ділянкою, займаючи її частину, та заявляя при цьому, що зазначена частина належить їй. Просили встановити межі конкретного користування земельними ділянками, зобов'язати відповідачку не чинити їм перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка відноситься до їх будинку.

10          липня 2006 року позивачка ОСОБА_2 звернулась з письмовою заявою до Артемівського районного суду М.Луганська, в якому зазначила, що справа за їх позовом ще знаходиться в стадії розгляду, відповідачка починає будівництво гаражу, і просила постановити ухвалу про заборону проводити будь-які будівельні роботи до розгляду справи по суті.

липня 2006 року суддею Артемівського районного суду М.Луганська на підставі ст.152 ЦПК України постановлена ухвала про забезпечення позову. В зазначеній ухвалі суддею вказано, що у

 справі ще не проведена техніко-будівельна експертиза, справа ще не розглянута, тому до розгляду справи ні позивач, ні відповідач не мають права проводити на земельних ділянках ніякі будівельні роботи, у зв'язку з чим заява про прийняття заходів по забезпеченню позову не суперечить вимогам ст.151 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено :

1/ причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов ; 2/   вид   забезпечення   позову,   який   належить   застосувати,   з обґрунтуванням його необхідності;

З/інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як вбачається з позовної заяви, позивачки не зазначили докази, що підтверджують обставину перешкоджання з боку відповідачки в користуванні ними належною їм земельною ділянкою.

В заяві про забезпечення позову одна з позивачів не зазначила інші відомості, потрібні для забезпечення позову, а саме : відомості, які підтверджують ті обставини, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі відповідачка зазначає, що на належній їй земельній ділянці знаходиться один із сараїв, який збудований у 1970 році, який знаходиться в такому стані, що використовувати його далі в такому стані неможливо без проведення будівельних робіт. Про будівництво на своїй земельній ділянці або на земельних ділянках сусідів гаражу, відповідачка нічого не зазначає

Відповідно до плану земельної ділянки садибного /індивідуального/ житлового АДРЕСА_1, який входить до Технічного паспорту, житловий будинок, господарські будівлі та споруди, які належать відповідачці на підставі договору купівлі-продажу, знаходяться в межах земельної ділянки і не виходять за межі її земельної ділянки ні к будинку №30, ні к АДРЕСА_1

Згідно вимог ст.319 ЦК України здійснення права власності полягає у володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном на власний розсуд і за ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

 При розгляді заяви про забезпечення позову суддя суду першої інстанції вийшов за межі заяви про забезпечення позову, забороняючи не тільки відповідачці, а й іншим особам, які проживають разом з нею та є членами її сім'ї, проводити до розгляду справи ніяких будівельних робіт на земельній ділянці, яка відноситься до будинку, який належить відповідачці.

Про інші особи, які проживають разом з відповідачкою та є членами її сім'ї, нічого не вказано ні в позовній заяві, ні в заяві про забезпечення позову, відповідачами у справі вони не є.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено порядок, встановлений для вирішення заяви про забезпечення позову, і ця обставина є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову та передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303,307,312 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу судді Артемівського районного суду М.Луганська від 11 липня 2006 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_1про встановлення меж конкретного користування земельною ділянкою, скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.