Справа №  2-958/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

        13.08.2010р.                             м. Виноградів

    Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:

            Головуючого – Левко Т.Ю.,

            При секретарі – Роман К.С.,

    розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Виноградівському районі про стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Виноградівського районного суду з позовною заявою до управління пенсійного фонду України у Виноградівському районі  про стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».

Позовні вимоги мотивують тим, що позивачці відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV (надалі Закон України № 2195-IV) належать до соціальної категорії «Дитина війни», та відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV з 01 січня 2006 року мають право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімального пенсії за віком. У 2008-2010 роках така допомога їй виплачувалася в обмеженому розмірі, в той час як Рішенням Конституційного Суду України  № 6-рп/ 2007  від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції  України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007  рік», якими було зупинено норми Закону України № 2195-IV “Про соціальний  захист дітей війни”. Рішенням Конституційного Суду України  № 10-рп/ 2008  від 22.05.2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції  України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008  рік», якими було зупинено норми Закону України № 2195-IV “Про соціальний  захист дітей війни”. Таким чином, відповідачем не виплачено позивачці за 2007-2010 роки – щомісячної допомоги як дитині війни в загальному розмірі 5589,50 грн., яку позивачка просить стягнути з відповідача та судові витрати по справі а саме: 120 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 51 грн. держмита.

Позивачка у судове засідання не з’явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, та просить суд такі задовольнити.

Представник відповідача – управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи у судове засідання не з’явився, однак від такого на адресу суду надійшла заява в якій просить  розглянути справи за відсутності представника.

Обстеживши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка є «дитиною війни» в розумінні статті  1 Закону України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до статті 6  Закону України № 2195-IV мають право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56. ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66. пп. 7. 9. 12. 13.14. 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44. 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян). визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення н. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

    Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

    Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Виноградівському районі Закарпатської області  повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний  бюджет України", ця  норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, УПФУ з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати особам, які мають статус «дитина війни» відповідні доплати.

    Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%,  то суд приходить до наступних висновків.

    Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    При цьому,  ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

    Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі. Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме  управління Пенсійного фонду України  у Виноградівському районі є  належним відповідачем по даній справі.

     Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає з 1 січня – 380 грн., 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 гривень.

    Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає з 1 січня – 470 грн., 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 гривень.  

    Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає – 498 гривень.  

    Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає з січня-березень – 695 грн., на квітень – 706 грн.

    Щодо розрахунку суми невиплаченої допомоги позивачу, то суд приходить до наступних висновків.

    Так, виходячи з розміру прожиткового мінімуму в розмірі 380 грн. за період з січень-березень місяць включно 2008 року, сума допомоги щомісячно позивачці мала становити 30% від прожиткового мінімуму за кожний місяць, тобто по  114 грн. (380грн. х 30% = 114 грн.), а за ці 3 місяця –   342,00 грн . (114 х 3= 342,00 грн .), виходячи з розміру прожиткового мінімуму в розмірі 406 грн. за період з квітень-вересень місяць включно 2008 року, сума допомоги щомісячно позивачці мала становити 30% від прожиткового мінімуму за кожний місяць, тобто по 121,80 грн. (406 грн. х 30% = 121,80 грн.), а за ці 6 місяців – 730,80 грн . (121,80 х 6= 730,80 грн .), а також  виходячи з розміру прожиткового мінімуму в розмірі 411 грн. за період з жовтень-грудень місяць включно 2008 року, сума допомоги щомісячно позивачці мала становити 30% від прожиткового мінімуму за кожний місяць, тобто по 123,30 грн. (411 грн. х 30% = 123,30 грн.), а за ці 3 місяців – 369,90 грн . (123,30 х 3= 369,90 грн .). Всього за 2008 рік сума допомоги позивачці мала становити – 1420,70грн.

    Так, виходячи з розміру прожиткового мінімуму в розмірі 470 грн. за період з січень-березень місяць включно 2008 року, сума допомоги щомісячно позивачці мала становити 30% від прожиткового мінімуму за кожний місяць, тобто по 141 грн. (470 грн. х 30% = 141 грн.), а за ці 3 місяця – 423,00грн . (141 х 3= 423,00 грн .), виходячи з розміру прожиткового мінімуму в розмірі 481 грн. за період з квітень-червень місяць включно 2008 року, сума допомоги щомісячно позивачці мала становити 30% від прожиткового мінімуму за кожний місяць, тобто по 144,30 грн. (481грн. х 30% = 144,30 грн.), а за ці 3 місяці – 432,90грн . (144,30 х 3= 432,90 грн .), виходячи з розміру прожиткового мінімуму в розмірі 482 грн. за період з липень-вересень місяць включно 2008 року, сума допомоги щомісячно позивачці мала становити 30% від прожиткового мінімуму за кожний місяць, тобто по 144,60 грн. (482грн. х 30% = 144,60 грн.), а за ці 3 місяці – 433,80грн . (144,60 х 3= 433,80 грн .), виходячи з розміру прожиткового мінімуму в розмірі 498 грн. за період з жовтень-грудень місяць включно 2008 року, сума допомоги щомісячно позивачці мала становити 30% від прожиткового мінімуму за кожний місяць, тобто по 149,40 грн. (498грн. х 30% = 149,40 грн.), а за ці 3 місяці – 448,20грн . (149,40 х 3= 448,20 грн .). Всього за 2008 рік сума допомоги позивачці мала становити – 1737,90 грн.

    Так, виходячи з розміру прожиткового мінімуму в розмірі 498 грн. за період з січня по грудень місяць включно 2009 року, сума допомоги щомісячно позивачці мала становити 30% від прожиткового мінімуму за кожний місяць, тобто по 149,40 грн. (498грн. х 30% = 149,40грн.), а за ці 12 місяців – 1792,80 грн .  (149,40 х 12= 1792,80 грн .).

    Так, виходячи з розміру прожиткового мінімуму за 2010 рік (695 грн. х 30%) х 3 місяця = 625,50 грн. – 149,40 грн. (сума вже отримана позивачкою) борг за січень-березень 2010 року становить 476,10 грн. , також квітень 2010 року (706грн. х 30%) х 1 місяця = 211,80грн. – 49,80 грн. = 162,00 грн . Всього за січень-квітень 2010 року сума допомоги позивачці мала становити – 638,10 грн.

    Таким чином за періоди 2007, 2008, 2009 та 2010 років позивачу через бездіяльність управління пенсійного фонду у Виноградівському районі не виплачено 5589,50грн.  щомісячної державної соціальної допомоги, як Дитині війни, так як відповідачем не надано суду жодних даних про те чи виплачувались позивачці  будь які суми такої допомоги  за 2007, 2008, 2009 та 2010 роки.

Суд також констатує, що відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни»  не може бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Відповідно до ч. 8 ст. 8 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Зазначена норма Кодексу зобов’язує суд для усунення прогалини у правовому регулюванні відносин застосувати інститут аналогії закону і права. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

    За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачкою  вимог та наданих сторонами доказів,  які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги  підлягають  до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.64 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8,10,31,60,212,213,214,215 ЦПК України,  суд -

В И Р І Ш И В  :

Позовні вимоги ОСОБА_1  –  задовольнити повністю.

    Стягнути із управління Пенсійного Фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області, на користь позивачки ОСОБА_1 не нараховану та не виплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу, як «Дитині війні» за період 2007-2009 роки, та 2010 року, у розмірі 5589,50 грн.  

    Стягнути із управління Пенсійного Фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області, на користь позивачки ОСОБА_1 судові витрати по справі а саме:  120 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 51 грн. держмита.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Головуючий                                     Левко Т.Ю.