ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2010 року 10 год. 52 хв. Справа № 2а-2565/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Лазаренко М.С.
при секретарі Гончаренко Н.А.
за участю представників
від позивача: Грек О.В.
від відповідача: не з’явився
розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до: комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання №4»
про: стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році
ВСТАНОВИВ:
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з адміністративним позовом до комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання №4» з вимогами про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 25601 грн. 48 коп. та 199 грн. 68 коп. пені. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що підприємство відповідача є юридичною особою, що використовує найману працю працівників, отже за приписами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» повинно забезпечувати працевлаштування інвалідів в установлених законодавством нормативах - у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Відповідно до планової перевірки встановлено, що середбньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача в 2009 році склала 271 осіб, згідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» середньооблікова кількість штатних працівників-інвалідів повинна складати 11 осіб, згідно з документами та, керуючись Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату №286 від 28.09.2005р., показник складає 9 осіб, тобто невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2009 році. Таким чином сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць працевлаштування інвалідів в 2008 році складає 25801,16 грн. З урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог у зв’язку з частковою сплатою боргу, сума заборгованості на час розгляду справи склала 23467,48 грн. основного боргу та 183,04 грн. пені. Зазначену суму адміністративно-господарських санкцій та пені позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку, оскільки відповідач добровільно не виконує обов’язок щодо сплати санкцій, чим порушує майнові інтереси держави.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити та дала пояснення в обґрунтування позову, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв до суду не надав.
Вислухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює та визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875 -ХІІ.
Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою та відноситься до категорії суб’єктів підприємницької діяльності, яким, відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідно до приписів ст.19 зазначеного Закону, «для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення».
Як свідчать дані звіту відповідача ф. 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 р., середньооблікова кількість працюючих на підприємстві у 2009 році складала 271 особа.
На підставі Звіту, відповідно до ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджену Постановою Кабінету міністрів України №70 від 31.01.2007р. Запорізьке ОВФСЗІ здійснило документальну невиїзну перевірку підприємства щодо дотримання ними вимог ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в 2009 році.
За результатами перевірки встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача в 2009 році склала – 271 особа, тому згідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» середньооблікова кількість штатних працівників-інвалідів повинна складати 11 осіб, згідно з документами та, керуючись Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату №286 від 28.09.2005р., показник склав 9 осіб, тобто не повне виконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2009 році.
Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що «підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів є менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративного-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом».
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у зв’язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу, сума адміністративно-господарських санкцій та пені для підприємства-відповідача складає 23650 грн. 52 коп.
Відповідно до частин другої, третьої статті 19 Закону роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Разом з тим, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (частина перша статті 18 Закону).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу, визнаються безробітними.
Згідно з частиною п’ятою пункту 1 статті 7 зазначеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.
Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
З огляду на викладене, обов’язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Відповідно до ч.2 ст.18 вищезазначеного Закону, підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» індивідуальна програма реабілітації – комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.
Частиною третьою статті 23 зазначеного Закону визначено, що індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов’язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, роботодавцями.
Відповідно до пунктів 5, 8 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда індивідуальна програма розробляється протягом одного місяця з дня звернення інваліда до МСЕК і розробляється за участю інваліда.
З огляду на викладене, створення роботодавцями для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону відмова в укладенні трудового договору, звільнення за ініціативою адміністрації, з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я інвалідів.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.
Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів …
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.
Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 р. № 70.
Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів». Порядок складання звіту встановлено Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».
Таким чином, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст. 218 ГК України). Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Матеріали справи свідчать про не виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, правом надання пояснень щодо заявленого адміністративного позову не скористався, а заява позивача про зменшення позовних вимог у зв’язку з частковою сплатою боргу свідчить про визнання відповідачем позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких базуються її вимоги або заперечення.
Позивач надав суду належні докази порушення відповідачем вимог Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, а сума заборгованості в розмірі 23650 грн. 52 коп. стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 160, 163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання №4» (ЄДРПОУ 05398013) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі 23650 (двадцять три тисячі шістсот п’ятдесят) грн. 52 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова , якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а у разі складання постанови в повному обсязі - з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України.
Суддя М.С. Лазаренко
Постанову виготовлено у повному обсязі 26 липня 2010 року.