ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"11" серпня 2006 р. | Справа № 34/248-06-6124А |
11.08.2006р. в 11год.09хв. господарський суд Одеської області
у складі судді Фаєр Ю.Г.
при секретарі судового засідання Артем’євій В.В.,
за участю представників від позивача: Панкратової Г.С. та Гречко В.Д - представників, діючих на підставі довіреності від 01.06.2006р.№237/1;
від відповідача: Жирноклеєвої М.О.–головного державного податкового інспектору юридичного відділу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську, діючої на підставі довіреності №019/10-007 від 15.05.2006р.;
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №7 адміністративну справу №34/248-06-6124А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ”
до відповідача Державної податкової інспекції у м. Іллічівську
про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Іллічівську від 03.03.2006р. №0000522301/0 та №0000102350/0 повністю
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ” звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівську від 03.03.2006р. №0000522301/0 та №0000102350/0 повністю, посилаючись на неправомірність визначення відповідачем податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 40989грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 20495грн. внаслідок відсутності порушення з боку позивача вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.) та неправомірність зменшення суми бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ за березень 2003р. на суму 13536грн., за квітень 2003р. на суму 7891грн., за травень 2003р. на суму 20187грн., за липень 2003р. на суму 15564грн. та застосування штрафних санкцій на суму 28589грн. внаслідок відсутності порушення з боку позивача вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 названого Закону.
Державна податкова інспекція у м. Іллічівську проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, стверджуючи про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 03.03.2006р. №0000522301/0 та №0000102350/0, у зв’язку з порушенням позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), що зумовило правомірне визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 40989грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 20495грн. та відповідно правомірність зменшення суми бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ за березень 2003р. на суму 13536грн., за квітень 2003р. на суму 7891грн., за травень 2003р. на суму 20187грн., за липень 2003р. на суму 15564грн. та застосування штрафних санкцій на суму 28589грн.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
24.02.2006р. Державна податкова інспекція у м. Іллічівську здійснила позапланову документальну перевірку позивача дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за лютий 2003р., за березень 2003р., квітень 2003р., травень 2003р., липень 2003р., за результатами якої склала акт перевірки №590/23-101.
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.1.7, п.1,8 ст.1 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), що зумовило зменшення від’ємного значення ПДВ у сумі 57178грн., у т.ч. за березень 2003р. на суму 13536грн., за квітень 2003р. на суму 7891грн., за травень 2003р. на суму 20187грн., за липень 2003р. на суму 15564грн. та донарахування податку на додану вартість у сумі 40989грн., у т.ч. у лютому 2003р. на суму 21456грн., у березні 2003р. у сумі 11097грн., у липні 2003р. на суму 8436грн.
В акті перевірки зазначено, що згідно відповіді СДПІ у Приморському районі м.Одеси №15580/7/23-3413/06/1460 від 14.05.2005р. на запити ДПІ у м. Іллічівську №10004/7/23-203 від 26.07.2004р. та №2135/7/23-203 від 22.02.2005р. на проведення зустрічної перевірки з питання взаємовідносин позивача з ПП „Сітібудсервіс” на загальну суму 144000грн., у т.ч. ПДВ на суму 24000грн. згідно податкової накладної від 31.07.2003р. №31/07-С, немає можливості провести зустрічну перевірку ПП „Сітібудсервіс”, порушено провадження про банкрутство останнього (стан платника „4”), податкові зобов’язання за липень 2003р. за даними податкової декларації, наданої до СДПІ у Приморському районі м.Одеси склали 740грн., що свідчить, на думку відповідача, про непідтвердженість перевіркою факту виробництва послуг, оскільки виписана позивачу зазначена податкова накладна не знайшла відображення в податковому та бухгалтерському обліку ПП „Сітібудсервіс”, тобто свідчить про непідтвердженість факту сплати до бюджету контрагентом позивача ПП „Сітібудсервіс” ПДВ на реалізовані ним у липні 2003р. послуги, та право на бюджетне відшкодування у липні 2003р. на суму 15564грн. Викладене зумовило зменшення відповідачем позивачу бюджетного відшкодування у липні 2003р. на суму 15564грн. та донарахування ПДВ у липні 2003р. на суму 8436грн.
Поряд з цим перевіркою встановлено, що згідно відповіді СДПІ у Приморському районі м. Одеси №12207/7/23-3413/21/1157 від 13.04.2005р. на запити ДПІ у м. Іллічівську №10005/7/23-203 від 27.07.2004р. та №1766/7/23-203 від 17.02.2005р. на проведення зустрічної перевірки з питання взаємовідносин позивача з ПП НПКФ „Грантек” на загальну суму 445017грн., у т.ч. ПДВ на суму 74167грн. згідно податкових накладних №164 від 28.02.2003р., №234 від 31.03.2003р., №243 від 30.04.2003р., №310 від 31.05.2003р., немає можливості провести зустрічну перевірку ПП НПКФ „Грантек”, останній - за юридичною адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140, не знаходиться, до відділу ПМ СДПІ в Приморському районі передано запит від 18.10.2004р. №23-3407/133 на розшук посадових осіб підприємства, податкові зобов’язання за даними податкових декларацій, наданих до СДПІ у Приморському районі м.Одеси, склали за лютий 2003р. - 884грн., за березень 2003р. –657грн., за квітень 2003р. – 1113грн., за травень 2003р. –955грн., що свідчить, на думку відповідача, про непідтвердженість перевіркою факту виробництва послуг, оскільки виписані позивачу зазначені податкові накладні не знайшли відображення в податковому та бухгалтерському обліку ПП НПКФ „Грантек”, тобто свідчить про непідтвердженість факту сплати до бюджету контрагентом позивача ПП НПКФ „Грантек” ПДВ на реалізовані ним у лютому 2003р. на суму 21456грн., у березні 2003р. на суму 24633грн., у квітні 2003р. на суму 7891грн., у травні 2003р. на суму 20187грн. послуг, та право на бюджетне відшкодування у березні 2003р. на суму 13536грн., у квітні 2003р. на суму 7891грн., у травні 2003р. на суму 20187грн. Викладене зумовило зменшення відповідачем позивачу бюджетного відшкодування у березні 2003р. на суму 13536грн., у квітні 2003р. на суму 7891грн., у травні 2003р. на суму 20187грн. та донарахування ПДВ у лютому 2003р. на суму 21456грн. та у березні 2003р. на суму 11097грн.
На підставі цього акту перевірки Державна податкова інспекція у м. Іллічівську прийняла податкові повідомлення-рішення від 03.03.2006р. №0000522301/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 40989грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 20495грн. та №0000102350/0 від 03.03.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ за березень 2003р. на суму 13536грн., за квітень 2003р. на суму 7891грн., за травень 2003р. на суму 20187грн., за липень 2003р. на суму 15564грн. та застосування штрафних санкцій на суму 28589грн.
Не погоджуючись з цими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 22.03.2006р. №138, який прийняв рішення від 18.05.2006р. №8806/10-007 про результати розгляду скарги, яким залишив без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення.
За наслідками адміністративного оскарження з врахуванням вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.01р. N253 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 6.07.01р. за N567/5758) (із змінами та доп.), а також прийнятого рішення про розгляд скарги, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 23.05.2006р. №0000522301/1 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 40989грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 20495грн. та №0000102350/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ за березень 2003р. на суму 13536грн., за квітень 2003р. на суму 7891грн., за травень 2003р. на суму 20187грн., за липень 2003р. на суму 15564грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 28589грн. та довів позивачу новий граничний строк сплати цих податкових зобов’язань.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до ДПА в Одеській області зі скаргою №227 від 26.05.2006р., яка прийняла рішення від 14.06.2006р. №10843/25-0007 про результати розгляду повторної скарги, яким залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську від 18.05.2006р. №8806/10-007 про результати розгляду скарги, а скаргу позивача без задоволення.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до господарського суду Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Іллічівську від 03.03.2006р. №0000522301/0 та №0000102350/0 повністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані позивачем на розгляд суду документи, наявні в матеріалах справи: договір №8/11 від 25.11.2002р., укладений між позивачем (замовником) та Науково виробничою комерційною фірмою «ГРАНТЕК»(виконавцем), податкові накладні №164 від 28.02.2003р., №234 від 31.03.2003р., №243 від 30.04.2003р., №310 від 31.05.2003р., акти приймання-передачі виконаних робіт від 28.02.2003р., від 31.03.2003р., від 30.04.2003р., 31.05.2003р., платіжні доручення №396 від 13.03.2006р., №456 від 21.04.2006р., №512 від 19.05.2003р., №542 від 27.05.2003р., №590 від 12.06.2003р., №612 від 25.06.2003р., №623 від 01.07.2003р., №630 від 03.07.2003р., банківська виписка про рух грошових коштів, а також договір підряду №11/03П від 10.07.2003р., укладений між позивачем (замовником) та ПП „Сітібудсервіс” (підрядником), податкова накладна №31/07-С від 31.07.2003р., акт виконаних підрядних робіт №1 від 30.09.2003р., платіжні доручення №677 від 17.07.2003р. та №1 від 30.07.2003р., банківська виписка про рух грошових коштів, свідчать про правомірність відображення позивачем податкових накладних у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), з відображенням позивачем сум ПДВ, зазначених у цих податкових накладних, у складі податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період на суму 98167грн.
Вказані суми ПДВ включені позивачем до показників розділу ІІ „Податковий кредит”, поданих до ДПІ у м. Іллічівську та прийнятих останньою, декларацій з ПДВ за лютий 2003р., за березень 2003р., за квітень 2003р., за травень 2003р., за липень 2003р.
Згідно із приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (в редакції, чинній в перевіряємому періоді) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Проаналізувавши наведені норми законодавства, надані до справи податкові накладні, оформлені із повним дотриманням правил щодо їх складання, відображені в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за перевіряємий період, арифметичну правильність показників податкових декларацій за перевіряємий період, доведення позивачем належними доказами отримання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, суд вважає неправомірним визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 40989грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 20495грн., а також зменшення суми бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ на суму 57178грн. та застосування штрафних санкцій на суму 28589грн.
Не приймаються до уваги посилання відповідача, зроблені на підставі вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додано вартість” від 03.04.1997р., на те, що податкові накладні №164 від 28.02.2003р., №234 від 31.03.2003р., №243 від 30.04.2003р., №310 від 31.05.2003р. на загальну суму 445017грн., у т.ч. ПДВ на суму 74169грн., не знайшли відображення в податковому та бухгалтерському обліку НПКФ „Грантек”, та податкова накладна №31/07-С від 31.07.2003р., не знайшла відображення в податковому та бухгалтерському обліку ПП „Сітібудсервіс”, в обґрунтування зменшення позивачу сум ПДВ, зазначених у цих податкових накладних, у складі податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період на суму 98167грн., оскільки не відповідає вимогам п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додано вартість” від 03.04.1997р.
Крім того, доказів визнання судом недійсними договору підряду №11/03П від 10.07.2003р., укладеного між позивачем (замовником) та ПП „Сітібудсервіс” (підрядником), та договору №8/11 від 25.11.2002р., укладеного між позивачем (замовником) та Науково виробничою комерційною фірмою «ГРАНТЕК»(виконавцем), відповідач суду не надав.
Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Господарський суд відзначає невипадковість покладення законодавцем обов’язку з доказування правомірності прийнятого рішення на суб’єкта владних повноважень, оскільки саме останній має довести законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підтвердивши свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які знайшли відображення в акті.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача стосовно наявності взаємозв’язку між правом позивача на отримання бюджетного відшкодування і несплатою до Державного бюджету України НПКФ „Грантек” та ПП „Сітібудсервіс” та вказує, що зміст Закону України „Про ПДВ” вимагає наявності надмірної сплати до бюджету ПДВ лише від юридичного платника ПДВ.
Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 40989грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 20495грн., а також зменшення суми бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ на суму 57178грн. та застосування штрафних санкцій на суму 28589грн., а також, що прийняті податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську від 03.03.2006р. №0000522301/0 та №0000102350/0 та підстави їх прийняття не відповідають вимогам, викладеним в п.п.1, 3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ” про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Іллічівську від 03.03.2006р. №0000522301/0 та №0000102350/0 підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 85грн., сплачений позивачем платіжним дорученням №431 від 15.06.06р.
Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ” задовольнити повністю.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівську від 03.03.2006р. №0000522301/0 та №0000102350/0 повністю.
3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31117095600008 отримувач УДК у Одеській області, адреса: Одеса, вул. Садова, 1/А, код ЄДРПОУ 23213460 банк-УДК в Одеській області МФО 828011 код платежу 22090200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ” (п/р26000143101 в ФАБ „Південний”, м. Іллічівськ, МФО 328663, код ЄДРПОУ 31786337, адреса: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Корабельна, 4/1-Н) судовий збір на суму 85(вісімдесят п’ять)грн.
4. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Фаєр Ю.Г.