ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2010 р. № 4/207-ПН-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів :Грека Б.М.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Компанія "Дніпро"
на постановуЗапорізького апеляційного
господарського суду від 28.01.2010 р.
у справі№ 4/207-ПН-09
за позовомВАТ "Компанія "Дніпро"
(надалі –Товариство)
доПП ОСОБА_4
(надалі –Підприємець)
простягнення 148 381,33 грн. та
зобов'язання повернути майно
за участю представників:
від позивача- не з'явились
від відповідача- не з'явились
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2009 року Товариство звернулося до господарського суду з позовом до Підприємця та просило, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, поданої в порядку ст. 22 ГПК України, стягнути з останньої на свою користь 37 776,07 грн. боргу по орендній платі за договором оренди № 59 від 12.12.2007 р., 2 316,30 грн. пені за несвоєчасне виконанням зобов'язання щодо здійснення орендних платежів, 70 620 грн. неустойки за несвоєчасне повернення орендованого приміщення, а також, просило зобов'язати відповідача повернути йому за актом прийому-передачі об'єкт оренди, а саме вбудовані приміщення корпусу №1 (літера Е-З) загальною площею 156,93 кв.м, що належать позивачу.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.11.2009 р. (суддя Ємленінова З.І.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2010 р. (судді: Коробка Н.Д., Хуторной В.М., Яценко О.М.), позов задоволено частково: стягнуто з Підприємця на користь Товариства 14 236,07 грн. основного боргу, 929,59 грн. пені; в решті позовних вимог відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані тим, що Товариством не доведено належними доказами, в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, що договір оренди припинився відповідно до п. 7.3 Договору оренди № 59 від 12.12.2007 р., а тому у позивача відсутні правові підстави вимагати у відповідача повернення об'єкту оренди та сплати неустойки за несвоєчасне його повернення.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між Товариством (Орендодавець) та Підприємцем (Орендар) 12.12.2007 р. укладено договір оренди № 59 (надалі –Договір), за умовами якого Орендодавець передав Орендареві належне йому на праві власності, а Орендар прийняв від Орендодавця в строкове платне користування вбудоване приміщення корпусу № 1 (літера Е-3) загальною площею 312,61 кв.м., яке розташоване за адресою м. Херсон, вул. Робоча, 66 для розміщення виробництва корпусної меблі та складу Орендаря.
Також, 01.12.2008 р. сторонами укладено додаткову угоду № 59/1 до Договору, якою змінено умови розділу 1 Договору "Предмет договору" щодо зменшення загальної площі об'єкта оренди; розділу 3 "Обов'язки сторін" щодо строку передачі об'єкта оренди у користування; розділу 4 "Додаткові умови" щодо права уступки прав та обов'язків Орендаря по Договору; та розділу 5 "Розмір та порядок оплати" щодо зменшення орендної плати за користування об'єктом оренди, у зв'язку із зменшенням розміру орендованого майна.
Згідно п. 5.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 59/1 від 01.12.2008 р.) розмір орендної плати за користування майном складає 2 354 грн. на місяць.
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що Орендодавець виставляє рахунок за три робочі дні до початку розрахункового періоду.
Пунктом 5.4 Договору Орендар зобов'язався здійснювати розрахунки шляхом попередньої оплати за користування майном до початку кожного розрахункового періоду. При цьому, неотримання передбачених пунктом 5.3 Договору рахунків від Орендодавця з будь-якої причини, не звільняє орендаря від обов'язку своєчасного здійснення попередньої оплати за оренду майна.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку, якщо Орендар протягом 30 календарних днів не здійснив оплату рахунку, виставленого Орендодавцем на виконання цього договору за користування прийнятим за актом приймання-передачі майном, право користування майном у Орендаря припиняється на 31 день.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що повернення приміщення Орендодавцю повинно бути здійснено в день припинення права користування.
Пунктом 5.7 Договору передбачено, що плата за користування майном, яке не було повернуто Орендарем Орендодавцю в строк встановлений цим договором, встановлюється в трьохкратному розмірі від суми встановленої п. 5.1.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що оскільки відповідач не сплатив орендну плату за березень 2009 р., то відповідно до п. 2.2. Договору, його право користування майном припинилось 30.03.2009 р.
Також, позивач стверджував, що оскільки відповідач об'єкт оренди в день припинення договору йому не повернув, то згідно п. 5.7 Договору, починаючи з 01.04.2009 р., зобов'язаний сплатити йому орендну плату у трьохкратному розмірі від суми, яка встановлена п. 5.1 Договору, та неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення на підставі п. 2 ст. 785 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Умовами Договору, а саме п. 7.3., передбачено додаткову підставу для відмови орендодавця від Договору.
Даним пунктом Договору встановлено, що право користування майном у Орендаря припиняється, якщо Орендар протягом 30 календарних днів не здійснив оплату рахунку, виставленого Орендодавцем на виконання цього договору.
З огляду на те, що позивач не довів судам першої та апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України, що ним виставлявся відповідачу рахунок на оплату орендних платежів за березень 2009 р., суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що посилання позивача на припинення Договору на підставі п. 7.3. Договору є безпідставними.
Оскільки інших обставин для дострокового припинення Договору позивач не навів, суди вірно вказали на відсутність підстав вважати, що дія Договору припинилась.
Враховуючи викладене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з правомірними висновками судів, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого приміщення та зобов'язання відповідача повернути позивачу за актом прийому-передачі об'єкт оренди не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Суди попередніх інстанцій встановили, що борг відповідача перед позивачем за Договором складає 14 236,07 грн.
Пунктом п. 6.2 Договору сторони погодили, що за невиконання або несвоєчасне виконання умов договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.
Також, згідно ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили вимоги позивача щодо стягнення боргу по орендній платі в розмірі існуючого боргу та пеню, обчислену від суми простроченого платежу.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанови (ухвали) Вищого господарського суду касаційному оскарженню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "Компанія "Дніпро" залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.01.2010 р. у справі № 4/207-ПН-09 залишити без змін.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя В. Дерепа
С у д д і Б. Грек
О. Подоляк