К о п і я              

                                                                                                            Справа  № 2 - 4902/10                      

             Р І Ш Е Н Н Я  

            Іменем   України

13 серпня 2010 року                                                                                                       м.Одеса

          Суворовський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого судді  Шепітко І.Г.

при секретарі           Дідик М.Ю.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду №22 в м.Одесі (без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) цивільну справу за позовом ОСОБА_1, котра діє у своїх інтересах та  інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до приватного підприємства “Міські квіти” про визнання права користування жилим приміщенням, -

           В С Т А Н О В И В :

    Позивачка звернулася до суду з позовом і просить визнати за нею та її неповнолітніми дітьми право користування жилим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог позивачка посилалась на те, що на підставі договору оренди, укладеного з попереднім власником будинку їй було надано у користування зазначену кімнату, де вона й проживає по цей час разом з дітьми, сплачуючи комунальні послуги, однак не була зареєстрована за місцем проживання. В подальшому змінився власник будинку, договір з новим власником не укладався. У зв’язку з тим, що позивачка з дітьми не зареєстровані за даною адресою, вона не взмозі оформити особовий рахунок на займану житлову площу на своє ім’я, виникають інші проблеми, пов’язані з відсутністю реєстрації, тому вимушена звернутися до суду.

    Сторони подали до суду заяви з проханням розглядати справу за їх відсутності, при цьому позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі, представник  відповідача приватного підприємства “Міські квіти”  в особі директора   позов визнала.

    Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України, у разі визнання позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України. Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно вимог ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні та наданих доказів, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Так, у судовому засіданні встановлено, що на підставі договору оренди №103 від 27 грудня 2001 року, укладеного з попереднім власником будинку корпорації “Украгропромбуд” (а.с.10),  позивачці на три особи було надано у користування кімнату АДРЕСА_1.

    15 березня 2010 року позивачка була знята з реєстраційного обліку з Кіровоградської області, однак по цей час не зареєстрована за місцем свого фактичного проживання.

    В зазначеному житлі позивачка безперешкодно проживає по цей час  з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, оплачуючи за житло та комунальні послуги , однак не були зареєстровані за місцем проживання.

Згідно рішення Одеської міської ради №3437-V від 09.10.2008 року гуртожиток та інженерні мережі за адресою: АДРЕСА_1 були передані з державної до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 06.03.2009 року передано на баланс управління приватного підприємства “Міські квіти” .

Договір між позивачкою та новим власником не укладався, однак по цей час у позивачки приймаються кошти за проживання й комунальні послуги.

      Зазначені обставини сторонами визнані у попередньому судовому засіданні та згідно
ч.1 ст.61 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

У відповідності зі ст.6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11 грудня 2003 року, який відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, при зміні місця проживання в межах адміністративно-територіальної  одиниці, на яку поширюється повноваження органу реєстрації, особа, яка зареєструвала місце проживання, або її законний представник повинні письмово повідомити про це відповідний орган реєстрації протягом семи днів.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 року по справі
№ 1-31/2001, положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ураїни від 10 жовтня 1994 року № 700, щодо прописки (виписки), згідно з яким паспортна служба органів внутрішніх справ застосовує як загальне правило дозвільний порядок вибору особою місця проживання, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), тому відсутність прописки не може бути підставою для відмови у визнанні права на користування.

    Згідно роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, в п.15 Постанови від 01 листопада 1996 року №9 “Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя” зазначено, що наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням або ж для відмови їй у цьому.

Таким чином суд прийшов до висновку, що позивачка у справі з 2001 року постійно проживає в зазначеній кімнаті, підтримує кімнату в належному технічному стані та несе всі витрати, пов’язані з оплатою комунальних послуг, що визнано представником відповідача, тому має право користування вказаними житловими приміщеннями.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57-61, 63, 64, 130, 174, 209, 212–215, 218, 222 ЦПК України, суд, -  

                                      В  И  Р  І  Ш  И  В :

Позов ОСОБА_1, котра діє у своїх інтересах та  інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та  неповнолітніми ОСОБА_2, ОСОБА_3,  право користування жилим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1.

Копію рішення надіслати сторонам у справі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя:  /підпис/

Згідно:

Суддя:                     Секретар: