Судове рішення 22Ц-3090/2010 від 17.08.2010

Судове рішення #10448881

Справа № 22Ц-3090/2010 Головуючий в суді І інстанції Рудніченко О.М.

Категорія 01, 57 Доповідач у суді 2 інстанції Сліпченко О.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Лащенка В.Д.

суддів: Сліпченка О.І., Приходька К.П.,

при секретарі : Михайлюку М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Фастівському районі Київської області на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Фастівському районі Київської області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» ,-

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

3 квітня 2009 року позивачка звернулась до суду із вищеназваним позовом до відповідача, який обґрунтовувала тим, що вона є дитиною війни, а тому згідно із ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» їй щомісячно, починаючи з 01.01.2006 року, повинна була виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки відповідачем соціальна допомога у 2006-2007 роках їй не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась у неповному обсязі просила поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2008 року, визнати відмову відповідача провести перерахунок щомісячної соціальної допомоги неправомірною, зобов»язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року в сумі 3593 грн. та здійснювати нарахування соціальної допомоги надалі при нарахуванні пенсії.

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області у виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком .

Зобов»язано відповідача провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3 щомісячну державну соціальну допомогу , як дитині війни за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року із розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням вже виплачених сум. В решті позову відмовлено.

У апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни і посилаючись на ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вважає, що відповідачем порушено діюче законодавство оскільки йому щомісячно, починаючи з 01.01.2006 року, повинна була виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позивач таке підвищення не отримував, а тому звернувся з позовом до суду за захистом свого порушеного права та інтересу.

Щодо підвищення пенсії дітям війни за 2006 рік, то суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Зокрема, пунктом 17 статті 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .

Однак Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про внесенням змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон опублікований 22 березня 2006 року, а тому набрав чинності 02 квітня 2006 року.

Тобто з 02 квітня 2006 року стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Такі умови не настали, а тому позивач не має права на таке підвищення у 2006 році.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про державний бюджет України на 2007 рік" , зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ) у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рн/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" . Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин право на таке підвищення у позивача відновилось з 09.07.2007 року.

З 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», де визначено що « дітям війни» виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.

В зв'язку з цим, відповідачем позивачу з 01.01.2008 року проводилася щомісячна доплата в розмірі 47 грн. на підставі постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Доводи відповідача про правомірність застосування постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року для визначення розміру доплати до пенсії позивача є необґрунтованими та суперечать ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З таким висновком погоджується і судова колегія.

Крім того, відповідно до вимог ст. 6 вищезазначеного Закону вбачається, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" . Іншого нормативно – правового акту, який би визначав цей розмір, немає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" , з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачкою та відповідачем, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .

Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо того, що позов підлягає задоволенню в межах строку позовної давності, встановленої КАС України, тобто за один рік. Разом з тим суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині зобов»язання відповідача здійснити нарахування ОСОБА_3 недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року не врахував , що рішення Конституційного суду України № 10-рп було постановлено 22 травня 2008 року, а тому таке нарахування слід проводити з 22 травня 2008 року.

Колегія суддів вважає, що оскільки рішення Конституційного суду України № 10-рп було постановлено 22 травня 2008 року, тому у позивача право на перерахунок недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виникло з 22 травня 2008 року.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла до висновку про часткове скасування постанови суду від 20 травня 2009 року та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Фастівському районі Київської області задовольнити частково.

Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2009 року в частині зобов»язання управління Пенсійного фонду України у Фастівському районі Київської області здійснити нарахування ОСОБА_3, недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Фастівському районі Київської області здійснити нарахування ОСОБА_3 недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по травень 2009 року включно з врахуванням вже виплачених за цей період коштів.

В іншій частині постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2009 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: