Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2010 р. справа № 2а-13704/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зеленова А. С.
при секретарі Беспалько Г.Г.
за участю представника позивача Поливець Я.В. за довіреністю
від 04.08.2009 року № 1436,
за участю представників відповідача Можарової З.М. за довіреністю
від 12.01.2010 року № 2/10;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень «АМІ» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування рішення від 30.04.2010 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу та зобов’язання ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька скасувати обтяження рухомого майна,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень «АМІ» (далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (далі - відповідач) про скасування рішення від 30.04.2010 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу та зобов’язання ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька скасувати обтяження рухомого майна.
В ході судового розгляду, у зв’язку з відкликанням відповідачем рішення від 30.04.2010 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, позивач уточнив позовні вимоги та просить:
визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, спрямовані на включення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна податкової застави майна товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень «АМІ»;
зобов’язати Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька вчинити дії, спрямовані на виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна податкової застави майна товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень «АМІ» шляхом подання до державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України заяви про виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису (реєстраційний номер 9610510) про обтяження податковою заставою активів товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень «АМІ».
Позовні вимоги вмотивовані тим, що Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.03.2010 року по справі № 5/38б відносно позивача порушено справу про банкрутство, п. 5 якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343 (далі – Закон України № 2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Крім того, позивач зазначає, що Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 (далі - Закон № 2181), передбачено, що норми даного Закону не регулюють питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом № 2343, та погашення зобов’язань зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Однак, в порушення вищезазначених норм, після порушення справи про банкрутство, відповідачем було здійснено заходи щодо передачі майна позивача у податкову заставу, а саме, 12.03.2010 року здійснена реєстрація податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, за зобов’язанням термін виконання якого настав до дня введення мораторію.
При цьому, позивач вважає, що на момент реєстрації вищезазначеної податкової застави відповідач вийшов за межі своїх повноважень, визначених Законом України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки дія вказаного закону не поширюється на правовідносини щодо порядку виникнення та звільнення з податкової застави активів платника, на якого поширюються процедури, визначені законодавством з питань банкрутства.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов, у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані з посиланням на п.п. 8.7.1. п. 8.7. Закону № 2181, відповідно до якого активи платника податків звільняються з податкової застави з дня прийняття окремого рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.
Отже, оскільки Господарським судом Донецької області у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства не прийнято окремого рішення про звільнення майна позивача з податкової застави, то відсутні підстави для виключення податкової застави з державного реєстру застав рухомого та нерухомого майна.
Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень «АМІ» є юридичною особою ЄДРПОУ 13539835, знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька.
Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) – податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
Судом встановлено, що позивач має податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 1 049 544, 16 грн., земельного податку у розмірі 1 567, 01 грн. та орендної плати за земельні ділянки у розмірі 18 596, 06 грн. Зазначена обставина не оспорюється сторонами.
Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 цього Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (пп. а) пп. 6.2.3. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181).
Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пп. б) пп. 6.2.3. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181).
Судом встановлено, що перша податкова вимога від 05.02.2010 року № 1/68 була отримана позивачем 16.02.2010 року. Друга податкова вимога від 23.03.2010 року № 2/229 була отримана позивачем 31.03.2010 року.
Відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону України № 2181, податкова застава, - спосіб забезпечення податкового зобов’язання платника податків, не погашеного у строк.
Згідно абзацу четвертого підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 цього ж Закону право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов’язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.
Право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення.
Таким чином, податкова застава виникає в силу закону на наступний день після настання граничного строку погашення суми податкового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні.
Отже, судом встановлено, що право податкової застави виникло в силу закону 05.02.2010 року (дата першої податкової вимоги). Пунктом 8.3. ст. 8 Закону України № 2181 та п. 3.1. «Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби», затвердженого наказом ДПА України від 28.08.2001 року № 338, передбачено обов’язок органу державної податкової служби безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав нерухомого майна за умови строку дії податкової застави більш як десять календарних днів.
При цьому, Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.03.2010 року по справі № 5/38б відносно позивача порушено справу про банкрутство, п. 5 якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, державна реєстрація податкової застави здійснена податковим органом 12.03.2010 року (після порушення справи про банкрутство).
Пунктом 8.7 Закону № 2181 визначені підстави зупинення податкової застави. Згідно підпункту 8.7.1 цього пункту, активи платника податків звільняються з податкової застави з дня:
а) отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання, а у разі виникнення права податкової застави у зв'язку із неподанням або несвоєчасним поданням податкової декларації - з дня отримання такої податкової декларації контролюючим органом (за умови відсутності порушень платником податків вимог, визначених абзацом другим підпункту 8.2.1 пункту 8.2 цієї статті);
б) визнання податкового боргу безнадійним, у тому числі внаслідок ліквідації платника податків як юридичної особи або зняття фізичної особи з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності чи у зв'язку з недостатністю майна особи, оголошеної банкрутом;
в) отримання податковим органом довідки про смерть фізичної особи - платника податків або про визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством, за винятком випадків, коли активи такої фізичної особи переходять за правом спадщини у власність інших осіб;
г) закінчення строків позовної давності щодо такого податкового боргу;
д) отримання податковим органом договору поруки на повну суму податкового боргу платника податків або інших видів його забезпечення, передбачених податковим законодавством;
е) прийняття рішення про арешт активів платника податків - на строк дії такого арешту;
є) отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження;
ж) прийняття податковим органом рішення про розстрочення, відстрочення суми податкових зобов'язань (крім податкового боргу) або досягнення податкового компромісу у разі коли умови, визначені в рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс, передбачають зупинення права податкової застави;
з) прийняття окремого рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.
Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами "а" - "ж" підпункту 8.7.1 цього пункту. Перелік відповідних документів визначається за правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів, регулюються Законом № 2343.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 31 Закону № 2343 у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.
Відповідно до п.п. 8.2.2 п.8.2 ст. 8 Закону № 2181, право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Положенням підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону № 2181 передбачено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.
При цьому, преамбулою Закону № 2181 передбачено, що норми даного Закону не регулюють питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом № 2343, та погашення зобов’язань зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Даної правової позиції дотримується й позивач, зазначаючи про це в своїй позовній заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України № 2343, одночасно з порушенням справи про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Мораторій – це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону № 2343, майно боржника, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодавця.
За таких обставин, якщо кредиторські вимоги є такими, що забезпечені заставою майна боржника, то вони, відповідно до п. 1 ст. 31 Закону № 2343, підлягають включенню до першої черги задоволення вимог кредиторів.
Разом з тим, початок провадження у справі про банкрутство не зупиняє господарської діяльності підприємства, його зобов’язань щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), нарахованих безпосередньо під час процедури банкрутства, а також виконання органами державної податкової служби контролюючих функцій стосовно такого платника податків. Тому важливим є розподіл податкових зобов’язань на ті, що виникли до введення мораторію (конкурсні) і після введення мораторію (поточні)
Відповідно до статті 1 Закону № 2343, органи державної податкової служби, які здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), визнаються кредиторами у справі про банкрутство. Якщо ж зобов’язання щодо сплати податків і зборів виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, тобто після введення в дію мораторію, то органи державної податкової служби вважаються поточними кредиторами.
За зобов’язаннями щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, та які не забезпечені заставою, органи державної податкової служби вважаються конкурсними кредиторами і заявляють свої вимоги в порядку статті 14 Закону № 2343.
Основоположним для вирішення даного спору є визначення моменту виникнення спірних зобов’язань та питання визначення ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька поточним або конкурсним кредитором.
Суд висловлює свою позицію з приводу того, що відповідач має право на першочергове погашення заборгованості, яка виникла до введення дії мораторію у випадку, якщо зобов’язання забезпечені заставою. Проте податкова застава активів позивача зареєстрована 12.03.2010 року, тобто вже після винесення ухвали Господарського суду Донецької області від 03.03.2010 року про порушення провадження у справі № 5/38б про банкрутство. А в цей час дія норм Закону № 2181 є обмежена і пріоритетними в даному випадку є норми Закону № 2343.
Таким чином, факт, що податкова застава зареєстрована у період дії мораторію не дає підстав вважати, що борг по податках виник саме в період дії мораторію.
З матеріалів справи випливає, що зобов’язання виникли до настання мораторію, зокрема, перша податкова вимога, яка визначає момент виникнення права на податкову заставу датована 05.02.2010 року. Однак, реєстрація податкової застави здійснена відповідачем в період дії мораторію, в той час коли відповідні норми Закону № 2181 втратили свої регуляторні функції щодо такої ситуації. Отже, відповідач при застосуванні податкової застави за виникнення боргових зобов’язань, що виникли до настання мораторію, не може вважатися поточним кредитором, а навпаки є конкурсними і тому повинен заявляти свої вимоги в порядку статті 14 Закону № 2343.
Захист інтересів держави щодо сплати встановлених податків і зборів ( обов’язкових платежів ) забезпечується повноваженнями органів державної податкової служби щодо реєстрації податкової застави в разі його несплати платником податків.
Разом з тим, не дивлячись на безумовний характер податкового примусу, він обмежений встановленим законом способом, в який компетентний орган має діяти, реєструючи податкову заставу.
Таким чином, суд вважає, що реєстрація податкової застави здійснена відповідачем з перевищенням повноважень встановлених чинним законодавством України, а отже позовні вимоги про визнання дій Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, спрямованих на включення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (державної реєстрації) податкової застави майна (активів) товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень «АМІ» неправомірними підлягають задоволенню.
Крім того, суд задовольняє позовні вимоги позивача про зобов’язання Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька вчинити дії, спрямовані на виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна податкової застави майна товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень «АМІ» шляхом подання до державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України заяви про виключення з Державного реєстрі обтяжень рухомого майна запису (реєстраційний номер 9610510) про обтяження податковою заставою активів товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень «АМІ» з мотивів необхідності відновлення порушених неправомірними діями відповідача прав і свобод позивача.
Однак, задовольняючи зазначену вимогу суд вважає за необхідно вийти за межи позовних вимог відповідно до повноважень наданих ст. 11 Кодексу з огляду на таке.
Реєстрація податкової застави регулюється відповідними нормативно-правовими актами, зокрема, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» № 1255 (далі – Закон № 1255), постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 N 830
«Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень
рухомого майна» (далі – ПКМУ № 830) та «Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв», затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 року № 73/5.
Отже, відповідно до ст. 37 Закону № 1255 податкова застава є публічним обтяженням, а згідно ст.41 цього ж Закону публічне обтяження припиняється на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили.
При цьому, відомості про припинення публічного обтяження підлягають
реєстрації протягом п'яти днів із дня його припинення. Обов'язок
щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного
обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену
ним особу. При цьому, уповноважений орган несе відповідальність у встановленому законом порядку за порушення обов'язку щодо реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження.
Відповідно до ст. 43 Закону № 1255 та п. 24 ПКМУ № 830, відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.
Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час
подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з
Реєстру. Відомості про припинення обтяження вносяться до Реєстру
безоплатно.
Отже, оскільки передумовою реєстрації припинення публічного обтяження є відповідне рішення уповноваженого органу та з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у спосіб, що забезпечить повний захист прав та інтересів позивача, а саме:
зобов’язати Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька прийняти відповідне рішення про припинення публічного обтяження (податкової застави), зареєстрованої в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, активів товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень «АМІ»;
зобов’язати Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька подати до державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України заяву про виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису (реєстраційний номер 9610510) про обтяження податковою заставою активів товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень «АМІ».
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ст.71 КАС України).
Відповідачем у судовому розгляді не доведено правомірності своїх дій щодо реєстрації податкової застави активів позивача.
Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України судові витрати (судовий збір) у розмірі 85грн. (вісімдесят п’ять гривень).
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень «АМІ» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька задовольнити повністю.
Визнати дії Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, спрямовані на включення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (державної реєстрації) податкової застави майна (активів) товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень «АМІ» неправомірними.
Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька прийняти відповідне рішення про припинення публічного обтяження (податкової застави), зареєстрованої в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, активів товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень «АМІ».
Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька подати до державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України заяву про виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису (реєстраційний номер 9610510) про обтяження податковою заставою активів товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень «АМІ».
Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень «АМІ» 85(вісімдесят п’ять ) гривень судових витрат.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 29 липня 2010 року.
Повний текст постанови виготовлений 2 серпня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня постановлення ухвали заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі, і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Зеленов А. С.