Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 липня 2010 р. справа № 2а-14929/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13 год. 05 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іванченкова А.С.
при секретарі Чалян Н.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Шильніковський І.В., за довіреністю від 20 травня 2010 року,
Пожарський О.Д, за довіреністю від 5 січня 2010 року,
Плут М.З., за довіреністю від 20 травня 2010 року,
від відповідача: Рехтік Р.М., за довіреністю від 14 січня 2010 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Закритого акціонерного товариства «ОТІС» в інтересах спеціалізованого ліфтового управління №2 Закритого акціонерного товариства «ОТІС», місто Донецьк
до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області
про визнання недійсним рішення №152 від 30 квітня 2010 року про застосування економічний санкцій за порушення державної дисципліни цін,-
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство «ОТІС» в інтересах спеціалізованого ліфтового управління №2 Закритого акціонерного товариства «ОТІС» (надалі – позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області (далі – Інспекція, відповідач) про визнання недійсним рішення №152 від 30 квітня 2010 року про застосування економічний санкцій за порушення державної дисципліни цін.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідач при проведенні перевірки його виробничої одиниці вийшов за межі своєї компетенції, втрутився в господарську діяльність позивача, зробив висновки відносно планування та ведення господарської діяльності. Під час аналізу фактичної собівартості послуг з технічного обслуговування ліфтів Спеціалізованого ліфтового управління №2 за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року Інспекцією було визначено, що протягом цього періоду на технічному обслуговуванні постійно знаходилося в середньому 5913 ліфтів. Виходячи з планової чисельності електромеханіків, необхідної для технічного обслуговування 6292 ліфтів, згідно з технологією, яка застосовується позивачем, для технічного обслуговування 5913 ліфтів необхідно 255,6 людини. Фактично, протягом 2009 року, середньомісячна чисельність електромеханіків в еквіваленті повної зайнятості по видах послуг складала: технічне обслуговування ліфтів – 212,5 людини та технічне обслуговування систем диспетчеризації – 20 чоловік.
На підставі того, що середньомісячна чисельність електромеханіків в еквіваленті повної зайнятості нижче необхідної згідно з розрахунком відповідача був зроблений висновок, що при підготовці розрахунку планових витрат технічного обслуговування базового ліфта чисельність електромеханіків, яка необхідна для технічного обслуговування ліфтів, визначена з урахуванням персоналу, який виконує технічне обслуговування систем диспетчеризації. Відповідно, до розрахунку планових витрат технічного обслуговування базового ліфта включені витрати на технічне обслуговування систем диспетчеризації та додаткове отримання плати за ненадані послуги з технічного обслуговування систем диспетчеризації є порушенням застосування цін на послуги з технічного обслуговування ліфтів встановленим методам регулювання.
Мотивуючи неправильність висновків Інспекції зазначив, що відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №569 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» та наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 9 листопада 2006 року №369 «Про затвердження Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації» Спеціалізоване ліфтове управління №2 (далі – СЛУ №2) отримало висновок Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області від 5 лютого 2008 року №100, відповідно до якого розрахунок планових витрат на технічне обслуговування одного базового ліфту є економічно обґрунтованим.
Вважає висновки відповідача необґрунтованими також із тих підстав, що технічне обслуговування систем диспетчеризації не входить до складу технічного обслуговування ліфтів, тому виконання таких послуг повинно оплачуватися окремо додатково. Зазначає, що на цей час відсутні загальнодержавні нормативні документи, необхідні для визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, а відтак, планові витрати на технічне обслуговування базового ліфту розраховуються спеціалізованими ліфтовими організаціями самостійно. Планові витрати СЛУ №2 на технічне обслуговування базового ліфту були розраховані на підставі власних технічних та технологічних можливостей, очікуваного середнього обсягу послуг, які можуть бути досягнуті підприємством при нормальній загрузці.
Крім того, позивач зазначив, що упродовж 2009 року середньомісячна чисельність електромеханіків, безпосередньо зайнятих технічним обслуговуванням ліфтів (без урахування електромеханіків, зайнятих технічним обслуговуванням систем диспетчеризації), з урахуванням заміщення і сумісництва обов’язків склала 259,6 людини. Визначена таким чином чисельність електромеханіків, якою СЛУ №2 виконує технічне обслуговування ліфтів, свідчить про те, що ціна технічного обслуговування базового ліфту не враховує обслуговування систем диспетчеризації. Тому, виконання цих робіт повинно оплачуватися додаткового, однак Інспекцією під час перевірки ці доводи до уваги не взяті.
Таким чином, як вважає позивач, викладені в акті перевірки від 23 квітня 2010 року №239 та в оскаржуваному рішенні висновки стосовно застосування за період з 1 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року цін за послуги з технічного обслуговування ліфтів з порушенням установлених методів регулювання не відповідають обставинам справи, що є підставою для визнання рішення недійним.
На підставі викладеного просив визнати недійсним рішення №152 від 30 квітня 2010 року про застосування економічний санкцій за порушення державної дисципліни цін.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області здійснено планову перевірку Спеціалізованого ліфтового управління №2 Закритого акціонерного товариства «ОТІС», місто Донецьк, з питання дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на послуги з технічного обслуговування ліфтів. За результатами перевірки складений акт від 23 квітня 2010 року №239, в якому відображено порушення державної дисципліни цін: застосування цін на послуги з технічного обслуговування ліфтів з порушенням запроваджених методів регулювання, а саме: застосування додаткової плати за технічне обслуговування систем диспетчеризації за фактично не надані послуги до вартості базового ліфта з урахуванням коефіцієнтів складності в період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року. Проведеним аналізом та перевіркою бухгалтерських документів встановлено завищення вартості послуг з технічного обслуговування ліфтів за рахунок подвійного стягнення плати за послуги з обслуговування диспетчерської системи ліфтів. Також встановлено, що вартість технічного обслуговування базового ліфта враховує всі витрати підприємства на технічне обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації. При здійсненні розрахунку планових витрат на технічне обслуговування базового ліфта врахована планова чисельність основного персоналу в кількості 272 особи, у тому числі 187 працюючих і 85 вакансії. Фактично, в еквіваленті повної зайнятості, у 2009 році на підприємстві працювало основного персоналу – 228,3 людини, у тому числі електромеханіки на маршрутах – 110,1, електромеханіки ремонтники – 58,9, ліфтово-аварійна служба – 59,3. Середньомісячна списочна чисельність у 2009 році складала 194 людини, у тому числі електромеханіки на маршрутах – 106,4, електромеханіки ремонтники – 57,5, ліфтово-аварійна служба – 30,1. Таким чином, фактичною кількістю електромеханіків - 242 особи - виконуються усі види робіт, у тому числі і обслуговування систем диспетчеризації.
Зазначив, що застосування додаткової плати за технічне обслуговування систем диспетчеризації до вартості базового ліфта з урахуванням коефіцієнтів складності, є економічно необґрунтованим. Вважає, що Порядком встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09 листопада 2006 року №369, стягнення додаткової плати за технічне обслуговування ліфтів, яка розрахована на підставі інших нормативних актів, не передбачено.
Таким чином, на думку відповідача, позивачем порушені вимоги пунктів 3 пункту 1 статті 30, пунктів 2, 3 статті 31 закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 11 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених Постановами Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №560, від 20 травня 2009 року №529, наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 9 листопада 2006 року №369, у зв’язку з чим у період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року СЛУ № 2 необґрунтовано отримано доходу за рахунок стягнення додаткової плати за технічне обслуговування систем диспетчеризації, яке не передбачено діючими нормативними актами у розмірі 223631 грн. 74 коп.
З огляду на викладене, вважав оскаржуване рішення правомірним, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.
Закрите акціонерне товариство «ОТІС» 29 січня 1998 року зареєстроване Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією, є юридичною особою, код ЄДРПОУ 14357579.
Відповідно до Додатку № 1 до Статуту Закритого акціонерного товариства «ОТІС» Спеціалізоване ліфтове управління № 2 є відокремленим підрозділом товариства та згідно Положення про нього не має прав юридичної особи, розташоване за адресою: вул. Пархоменко, 11, Донецьк, Україна, 83052.
З 12 квітня 2010 року по 23 квітня 2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області проведено планову перевірку Спеціалізованого ліфтового управління № 2 Закритого акціонерного товариства «ОТІС», місто Донецьк, з питання дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на послуги з технічного обслуговування ліфтів за період з 01 березня 2009 року по 01 квітня 2010 року. Результати перевірки викладені в акті № 239 від 23 квітня 2010 року.
В мотивувальній частині акту зазначено, що проведеним аналізом та перевіркою бухгалтерських документів встановлено завищення вартості послуг з технічного обслуговування ліфтів за рахунок подвійного стягнення плати за послуги з обслуговування диспетчерської системи ліфтів.
Вартість технічного обслуговування базового ліфта враховує всі витрати підприємства на технічне обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації. При здійсненні розрахунку планових витрат на технічне обслуговування базового ліфта врахована планова чисельність основного персоналу в кількості 272 особи, і, таким чином, 187 працюючих і 85 вакансії.
Фактично, в еквіваленті повної зайнятості, в 2009 році на підприємстві працювало основного персоналу – 228,3 людини, у тому числі електромеханіки на маршрутах – 110,1, електромеханіки ремонтники – 58,9, ліфтово-аварійна служба – 59,3, електромеханіки на вандалізмі та модернізації – 10, наладчики і монтажники на ліфтах – 4,5.
Середньомісячна списочна чисельність у 2009 році складала 194 людини, у тому числі електромеханіки на маршрутах – 106,4, електромеханіки ремонтники – 57,5, ліфтово-аварійна служба – 30,1.
Таким чином, фактичною кількістю електромеханіків - 242 особи - виконуються усі види робіт, у тому числі і обслуговування систем диспетчеризації.
Різниця між плановою та фактичною кількістю працюючих пояснюється заміщенням та сумісництвом обов’язків.
На підставі викладеного Інспекція дійшла висновку про те, що роботи по обслуговуванню диспетчерської системи здійснюються тією ж кількістю працюючих, врахованих при визначенні вартості технічного обслуговування базового ліфта, застосування додаткової плати за технічне обслуговування систем диспетчеризації до вартості базового ліфта з урахуванням коефіцієнтів складності, є економічно необґрунтованим.
В акті перевірки також зазначено, що Порядком встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09 листопада 2006 року №369, стягнення додаткової плати за технічне обслуговування ліфтів, яка розрахована на підставі інших нормативних актів, не передбачено.
У період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року СЛУ № 2 необґрунтовано отримано доходу за рахунок стягнення додаткової плати за технічне обслуговування систем диспетчеризації, яке не передбачено діючими нормативними актами у розмірі 223631 грн. 74 коп.
30 квітня 2010 року заступником начальника Державно інспекції з контролю за цінами в Донецькій області прийнято рішення № 152 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін відносно позивача, а саме за застосування цін на послуги з технічного обслуговування ліфтів з порушенням запроваджених методів регулювання-застосування додаткової плати за технічне обслуговування систем диспетчеризації за фактично не надані послуги до вартості базового ліфта з урахуванням коефіцієнтів складності в період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року.
Відповідно до оскаржуваного рішення, на підставі статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ, вирішено вилучити у Закритого акціонерного товариства «ОТІС» в доход бюджету безпідставно отриману суму виручки в результаті порушення державної дисципліни цін у розмірі 223631 грн. 74 коп., а також штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки 447263 грн. 48 коп.
Загальна сума економічних санкцій склала 670895 грн. 22 коп.
Відповідно до преамбули Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV, із змінами і доповненнями, цим Законом визначені основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Згідно пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», яка діяла під час існування спірних правовідносин та втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року N 529, витрати на технічне обслуговування ліфтів (Влз) визначаються за формулою:
Влз = Вл : Пл,
де Вл - вартість обслуговування одного ліфта (без електроенергії) за місяць (обчислюється відповідно до Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства); Пл - середня загальна площа квартир будинку (без квартир першого поверху), що обслуговується одним ліфтом.
Пунктом 12 наведеного Порядку визначено, що витрати на обслуговування систем диспетчеризації (підтримання в робочому стані систем у ліфті, біля входу до ліфта та біля телефону диспетчера) включають витрати на заробітну плату (Оз), відрахування на соціальні заходи (Нп), накладні витрати (Н), матеріали (М) та обов'язкові платежі до бюджету (І) і відносяться на 1 кв. метр загальної площі квартир будинку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яким визначено механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - послуги) і який поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (далі - виконавці), суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).
Пунктом 11 цього Порядку визначено порядок розрахунку витрат з технічного обслуговування ліфтів (Влз) за наступною формулою:
Влз = Вл х Кл : Пзл,
де Вл - вартість обслуговування (без електроенергії) одного ліфта у розрахунку на місяць (обчислюється відповідно до Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства); Кл - кількість ліфтів у житловому будинку (гуртожитку); Пзл - сумарна загальна площа квартир (житлових приміщень у гуртожитку), нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) (крім квартир першого поверху та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку), що не мають окремих виходів безпосередньо на сходові клітки).
Згідно пункту 12 наведеного Порядку витрати з обслуговування систем диспетчеризації (підтримання в робочому стані систем у ліфті, на вході до ліфта та на робочому місці диспетчера) (Всд) визначаються за формулою:
Всд = (Оз + Вф + Н + М + І) : Пзл,
де Оз - заробітна плата; Вф - відрахування із заробітної плати внесків до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування; Н - накладні витрати; М - матеріальні витрати; І - обов'язкові платежі до бюджету.
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 9 листопада 2006 року № 369, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 грудня 2006 року за № 1344/13218, затверджено Порядок встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, яким визначено механізм встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації у житлових будинках (далі - Порядок).
Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які виконують роботи з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації.
Згідно пункту 1.2 Порядку базовим ліфтом є ліфт пасажирський з автоматичними розсувними дверима на 9 зупинок, швидкістю руху до 1 м/сек., вантажопідйомністю до 400 кг, редукторний, двошвидкісний, з релейною системою керування, диспетчеризований за системою об'єднаної диспетчерської системи, за умови, що диспетчерський персонал утримується замовником, режим роботи цілодобовий, апарати вибору напрямку руху - поверхові перемикачі.
Базовою ціною технічного обслуговування ліфта (далі - базова ціна) є середньомісячна вартість послуг із забезпечення робочого стану та безпечної експлуатації ліфтів у розрахунку на один базовий ліфт.
Базовою ціною технічного обслуговування обладнання системи диспетчеризації є середньомісячна вартість послуг із забезпечення справного та безпечного стану окремого обладнання системи диспетчеризації, яке підключене до неї, у розрахунку на одиницю обладнання; за базове прийнято обладнання системи диспетчеризації, у якій використовуються релейні комутувальні елементи (реле), наприклад, багатопровідні об'єднані диспетчерські системи типу "Комфорт".
Таким чином центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства виокремлено в окремі категорії базову ціну технічного обслуговування ліфта та базову ціну технічного обслуговування обладнання системи диспетчеризації, які за своєю природою не є ідентичними.
Крім того, пунктом 2.1 Порядку визначено, що вартість технічного обслуговування ліфтів у житлових будинках за місяць визначається як добуток від ціни технічного обслуговування базового ліфта на коефіцієнти складності, що враховують кількість поверхів, типи ліфтів, термін експлуатації ліфтів, форми їх обслуговування, умови експлуатації ліфтів, наявність системи диспетчеризації та параметри, наведені в додатках 1 - 4 до цього Порядку.
Положеннями пункту 2.17 Порядку визначено, що розрахунок вартості технічного обслуговування ліфта здійснюється залежно від його типу, форми обслуговування та інших параметрів відповідно до пункту 2.1.
Вартість технічного обслуговування диспетчеризованих ліфтів (об'єднана диспетчерська система) визначається за формулою:
Вто = Цбаз. • Кформи • Ктип. • [(1 + (Nповерхів - 9) • 0.05 + (Nдод.двер. • 0,025) + (Sкм. - 0,5) • 0,02 + Ктерм.експл. • (1 - Nмод • 0,2) + Кінтенс. + Кперешк.)].
- диспетчеризованих ліфтів (диспетчерська система зв'язку):
Вто = Цбаз. • Кформи • Ктип • Кдсз. • [(1 + (Nповерхів - 9) • 0.05 + (Nдод.двер. • 0,025) + (Sкм. - 0,5) • 0,02 + Ктерм.експл. • (1 - Nмод • 0,2) + Кінтенс. + Кперешк.)].
- недиспетчеризованих ліфтів:
Вто = Цбаз. • Кформи • Ктип • Кнед. • [(1 + (Nповерхів - 9) • 0.05 + (Nдод.двер. • 0,025) + (Sкм. - 0,5) • 0,02 + Ктерм.експл. • (1 - Nмод • 0,2) + Кінтенс. + Кперешк.)],
де Вто - вартість технічного обслуговування ліфта;
Цбаз. - ціна базова;
Кформи - коефіцієнт форми обслуговування;
Ктип. - коефіцієнт типу ліфта;
Кдсз. - коефіцієнт, що враховує витрати на утримання диспетчерського персоналу спеціалізованої ліфтової організації;
Кнед. 1,47 - коефіцієнт, що враховує збільшення витрат на технічний огляд недиспетчеризованих ліфтів за формами обслуговування - повного та часткового N 1, наведеними в додатку 3 до цього Порядку;
Nповерхів - кількість поверхів будинку;
9 - кількість поверхів будинку, що враховується для розрахунку вартості обслуговування базового ліфта;
0,05 - коефіцієнт, що враховує надбавку (знижку) за кожний поверх;
Nдод.двер. - кількість додаткових дверей шахти та кабіни ліфта (при прохідних кабінах);
0,025 - коефіцієнт, що враховує надбавку за кожні з дверей ліфта;
Sкм. - віддаленість ліфта від опорного пункту в кілометрах;
0,5 - віддаленість від опорного пункту в кілометрах, понад яку застосовується коефіцієнт віддаленості;
0,02 - коефіцієнт, що враховує надбавку за кожний кілометр понад 0,5 км;
Ктерм.експл. - коефіцієнт, що враховує надбавку за термін експлуатації ліфта;
N - кількість пакетів модернізації ліфта;
0,2 - коефіцієнт, що враховує виконання одного пакета модернізації, - за кожну модернізацію;
Кінтенс. - коефіцієнт, що враховує інтенсивність роботи ліфта;
Кперешк. - коефіцієнт, що враховує наявність перешкод.
Згідно положень пунктів 3.1, 3.2 Порядку вартість технічного обслуговування обладнання систем диспетчеризації складається з вартості технічного обслуговування відповідного обладнання, підключеного до цих систем, та враховує витрати, пов'язані з виконанням механічних, електромонтажних, кабельних, налагоджувальних та електровимірювальних робіт, необхідних для підтримання технічного та естетичного стану систем диспетчеризації (далі - СД).
Вартість технічного обслуговування обладнання СД визначається як добуток ціни технічного обслуговування базового обладнання СД, коефіцієнтів складності та термінів експлуатації диспетчерських систем, наведених у додатках 5, 6 до цього Порядку:
Вт.о.обладн.СД = Цбаз. • Ксклад. • (1 + Ктерм.експ.)
Таким чином, враховуючи наведені вище правові приписи суд дійшов висновку про те, що вартість технічного обслуговування обладнання систем диспетчеризації не є складовою ціни технічного обслуговування базового ліфта.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до Висновку № 100 від 05 лютого 2008 року Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області розрахунок планових витрат на технічне обслуговування одного базового ліфта Закритого акціонерного ттовариства «ОТІС» в особі Спеціалізованого ліфтового управління № 2 є економічно обґрунтованим.
Суд також не погоджується із висновками відповідача, викладеними в Акті перевірки від 23 квітня 2010 року стосовно того, що роботи по обслуговуванню обладнання диспетчерських систем аналогічні з відповідними роботами з технічного обслуговування ліфтів з огляду на відмінність формул визначення їх вартісних показників.
Здійснення робіт з технічного обслуговування обладнання диспетчерських систем тією ж кількістю працюючих, врахованих при визначенні вартості технічного обслуговування базового ліфта, з урахуванням наявності на підприємстві вакансій не може тлумачитись як ненадання такої послуги.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що у діях позивача відсутній склад правопорушення і до нього не можуть бути застосовані економічні санкції за порушення державної дисципліни цін, заявлений адміністративним позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, рішення суб’єкта владних повноважень - відповідача не можна визнати правомірним, і, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, воно має бути визнано недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Позивач під час подачі адміністративного позову сплатив судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2158 від 04 червня 2010 року (арк. справи 2).
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Закритого акціонерного товариства «ОТІС» в інтересах спеціалізованого ліфтового управління №2 закритого акціонерного товариства «ОТІС» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання недійсним рішення №152 від 30 квітня 2010 року про застосування економічний санкцій за порушення державної дисципліни цін – задовольнити повністю.
Визнати недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області №152 від 30 квітня 2010 року про застосування до Закритого акціонерного товариства «ОТІС» економічний санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «ОТІС» (03062, місто Київ, вул. Чистяковська, буд. 32, ЄДРПОУ 14357579) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 26 липня 2010 року в присутності представників позивача та відповідача. Постанова буде виготовлена в повному обсязі 31 липня 2010 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Іванченков А. С.