ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2010 р. № 39/356пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівВолік І.М.
Капацин Н.В.
Кролевець О.А.
розглянувши касаційне поданняЗаступника прокурора Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області від 09.01.2008 р.
у справі № 39/356пн
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Юзівська геологічна компанія"
провизнання права власності
за участю представників:
прокурора: Громадський С.О.
позивача: не з’явився
відповідача: не з’явився
встановив:
Фізична особа-підприємець (надалі –"ФОП") ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзівська геологічна компанія" (надалі –"Компанія") про визнання права власності на будівлю діючого комплексу кав’ярню-готель –будівлю з прибудовами (літ А1-1, а1-1, а4-1, а5-1, а13-1) (літ. А2-1, а6-1, а7-1, а10-1) (літ. А3-1, а11-1, а12-1, а14-1, а15-1) (літ. А-2, а-1, а2-1, а9-1) загальною площею 1 657,6 кв.м. та надвірні господарчі прибудови: госпбудівля (літ. Б-1) б-1, - 12,7 кв.м., туалет (літ. В-1) 10,5 кв.м., який розташований по автодорозі Слов’янськ-Донецьк-Маріуполь км. 109+150 км (ліворуч) у Червоногвардійському районі міста Макіївка; право власності на будівельні матреіали, використані в процесі будівництва готелю площею 924,12 кв.м. по автодорозі Слов’янськ-Донецьк-Маріуполь км. 109+150 км (ліворуч) у Червоногвардійському районі міста Макіївка (в редакції заяви про зміну предмету позову).
Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст. 328, 376, 392 ЦК України, ст. 115 ГК України та ст. 49 Закону України про власність та відмовою відповідача придбати спірний об’єкт нерухомості у зв’язку з відсутністю у позивача правовстановлюючих документів.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.01.2008 р. (суддя Морщагіна Н.С.) позовні вимоги задоволено;
визнано за ФОП ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно –комплекс кав’ярню-готель –будівлю з прибудовами (літ А1-1, а1-1, а4-1, а5-1, а13-1) (літ. А2-1, а6-1, а7-1, а10-1) (літ. А3-1, а11-1, а12-1, а14-1, а15-1) (літ. А-2, а-1, а2-1, а9-1) загальною площею 1 657,6 кв.м. та надвірні господарчі прибудови: госпбудівля (літ. Б-1) б-1, - 12,7 кв.м., туалет (літ. В-1) 10,5 кв.м., який розташований по автодорозі Слов’янськ-Донецьк-Маріуполь км. 109+150 км (ліворуч) у Червоногвардійському районі міста Макіївка (надалі –"Спірне майно");
визнано ФОП ОСОБА_4 право власності на будівельні матреіали, використані в процесі будівництва готелю площею 924,12 кв.м. по автодорозі Слов’янськ-Донецьк-Маріуполь км. 109+150 км (ліворуч) у Червоногвардійському районі міста Макіївка.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване наявністю підстав для застосування норм ст.ст. 328, 331, 376, 392 ЦК України.
В апеляційному порядку рішення не переглядалось.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом в порядку ст. 107 ГПК України до Вищого господарського суду України з касаційним поданням звернувся Заступник прокурора Донецької області, який просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 09.01.2008 р. та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційне подання мотивовано нормами ст.ст. 26, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування" та тим, що суд прийняв рішення без участі Макіївської міської ради як власника земельної ділянки, на якій розташований спірний об’єкт нерухомості. Крім того, на думку касатора оскаржуваний судовий акт прийнято з неправильним застосуванням норм ст.ст. 331, 376 ЦК України та без врахування норм ст. 125 Земельного кодексу України.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради № 1180/4 від 05.10.2004 р., органом місцевого самоврядування ФОП ОСОБА_4 погоджено місце розташування та надано дозвіл на проектування комплексу кав'ярні на земельній ділянці площею 0,45 га по автодорозі Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь км. 109+150км (ліворуч) у Червоногвардійському районі міста Макіївки.
14.03.2007 р. виконавчим комітетом Макіївської міської ради прийнято рішення № 367/17 щодо надання ФОП ОСОБА_4 згоди на розробку проекту землеустрою стосовно відведення спірної земельної ділянки по автодорозі Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь 109+150 км (ліворуч) у Червоногвардійському районі міста Макіївки.
На виконання вказаного рішення позивачем укладено договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 04/04-Т від 04.04.2007 р. та здійснено заходи щодо отримання у користування означеної земельної ділянки.
Крім того, позивачем без належного дозволу, на відведеній йому земельній ділянці здійснив будівництво об'єкту нерухомості - будівлі комплексу кав'ярні-готелю площею 2 502,6 кв.м., який розташований по автодорозі Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь км. 109+150км (ліворуч) у Червоногвардійському районі міста Макіївки, відповідно до проектно-кошторисної документації, що не затверджена належним чином.
Встановивши дані обставини справи, місцевий господарський суд з посиланням на норми ст. 376 ЦК України задовольнив позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 про визнання права власності на Спірне майно. Втім, на думку колегії суддів такий висновок господарського суду є передчасним, враховуючи наступне.
Частина 1 статті 376 ЦК України передбачає, що будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до норми ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
З положень ч. 3 ст. 376 ЦК України вбачається, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Аналіз даної норми свідчить, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано судом лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку, розташовану під збудованим нерухомим об’єктом. При цьому земельна ділянка повинна мати цільове призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об’єкту.
Втім, з оскаржуваного рішення не вбачається надання позивачу земельної ділянки під збудоване нерухоме майно. Крім того, зазначивши про прийняття щодо позивача рішення про надання попередньої згоди на розташування земельної ділянки та розробку проекту землевідводу для будівництва, судом не встановлювалось прийняття рішення про виділ позивачу у користування земельної ділянки з визначеними межами.
Поряд з цим, місцевим господарським судом залишено поза увагою, що для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт необхідно встановити, що спірні споруди завершені будівництвом (введені в експлуатацію в установленому законом порядку).
Колегія суддів також наголошує на тому, що за змістом ч. 5 ст. 376 ЦК України право власності на об’єкт самочинного будівництва визнається судом на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно ж до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відтак, для правильного вирішення спору у даній справі суд зобов'язаний був, по-перше, з’ясувати, хто є власником земельної ділянки, на якій побудовано Спірне майно, а по-друге, залучити вказану особу до участі у справі та перевірити, чи не порушує зазначене самочинне будівництво його прав, як власника земельної ділянки, та прав інших осіб.
Даного судом зроблено не було, хоча з оскаржуваного рішення вбачається, що суд мав достовірну інформацію про те, що власником земельної ділянки, на якій розташовано спірний об'єкт нерухомості, є Макіївська міська рада.
Відповідно, колегія суддів дійшла висновку про прийняття судом рішення, що стосуються прав та обов’язків особи, яка не була залучена до участі у справі, що є порушенням норм ст. 27 ГПК України.
Щодо порушень судом норм процесуального законодавства, колегія суддів також зазначає про порушення норм ст.ст. 32-34, 43 ГПК України.
Так, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, дослідження питання наявності права власності на Спірне майно, а також його статусу як об'єкту нерухомості, здійснюється в першу чергу на підставі правовстановлювальних документів, які судом не витребовувались, а не висновку судового експерта.
Водночас, вирішуючи спір по суті, суд повинен був з’ясувати чи може особа, яка залучена до участі у даній справі в якості відповідача, відповідати за заявленим позовом. Відповідно, необхідно встановити наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання суб’єктивного матеріального права або законного інтересу, а також яким чином особа, до якої позивачем пред’явлено позов, порушує права останнього.
Що стосується вимог позивача про визнання права власності на будівельні матеріали, використані в процесі будівництва Спірного майна, які задоволені судом з посиланням на норми ст.ст. 331, 392 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.
Дійсно, в силу вимог ч. 1 п. 3 ст. 331 ЦК України, до прийняття об'єкту в експлуатацію позивач є власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
За нормами ст. 392 ЦК України, власник наділений правом пред'явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Однак, приймаючи оскаржуване рішення, судом не встановлено, в чому полягає порушене право позивача та яким чином відповідач оспорює або не визнає право власності позивача на використані при будівництві матеріали.
Крім того, в порушення норм ст. 84 ГПК України судом не зазначено конкретне майно (будівельні матеріали), на яке за позивачем визнано право власності.
Не враховано судом і те, що необхідною умовою для захисту порушеного права в порядку ст. 392 ЦК України є наявність права власності на момент звернення з позовом. Не містить оскаржуване рішення і правового обґрунтування застосування судом норм ч. 1 п. 3 ст. 331 ЦК України як підставу для задоволення позовних вимог в порядку ст. 392 ЦК України.
Окрім того, зважаючи на обставини, викладені у касаційному поданні, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду, в порушення ст. 43 ГПК України, прийнято без дослідження всіх обставин справи. Однак, з урахуванням компетенції, наданій касаційній інстанції статтею 1117 ГПК України, дані обставини підлягають з’ясуванню місцевим господарським судом під час нового розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 107, 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційне подання Заступника прокурора Донецької області задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 09.01.2008 р. у справі № 39/356пн скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.
Головуючий, суддя І. Волік
Судді: Н. Капацин
О. Кролевець