ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
__________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2010 р. справа № 2-а-2998/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дончик В.В.,
при секретарі судового засідання: Ваталінській М.А.,
за участю: представників позивача - Сисак Л.В., Сірука О.В., представників відповідача - Рибака Ю.І., Замороки Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відділу Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про скасування рішення
в с т а н о в и в :
16 липня 2010 року відділ Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області звернувся в суд з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення № ІЦ-02-12/48 від 15.06.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на безпідставне вилучення у нього згідно оскаржуваного рішення в дохід державного бюджету 29940 грн. та стягнення штрафу в сумі 59880 грн. через невірне трактування відповідачем норм чинного законодавства, що регулюють цінові правовідносини. Зокрема, позивач наголошує що встановлення цін на всі види платних послуг, що надаються відділом Держкомзему здійснено у відповідності до спільного наказу Держкомзему України, Мінфіну України та Мінекономіки України від 15.06.2001р. № 97/298/124 "Про затвердження розмірів з оплати земельно-кадастрових робіт та послуг", чого відповідачем до уваги не взято.
Вважає оскаржуване рішення Держінспекції з контролю за цінами у Вінницькій області протиправним, а тому просить його скасувати.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, при цьому зазначали, що позивачем в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2000р. № 1619 "Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів" фізичним та юридичним особам надавались платні послуги, що не передбачені таким Порядком на загальну суму 29940 грн., у зв’язку з чим застосовані економічні санкції в розмірі 200% від суми виручки - 59880 грн. При цьому представники відповідача в судовому засіданні наголошували, що виявлені порушення чітко відображені в акті перевірки, і відповідають дійсним обставинам, а відтак, відсутні підстави для скасування рішення від 15.06.2010р. № ІЦ-02-12/48.
Таким чином в задоволенні позовних вимог відповідач просить відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на підставі акту планової перевірки відділу Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області № 000125 від 15.06.2010 року, Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області 15.06.2010 року прийнято рішення № ІЦ-02-12/48 про застосування економічних санкцій щодо вилучення у позивача 29940 грн. незаконно отриманих коштів та стягнення штрафу в розмірі 59880 грн.
Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стали встановлені обставини стягнення відділом Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області плати за послуги, які не передбачені переліком платних послуг для державних органів земельних ресурсів, що надавались в період з період з 15.06.2009р. по 10.06.2010р. та порушення у зв’язку з цим Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності від 06.09.05 № 2806-ІV та Постанови КМ України "Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів" від 01.11.2000р. № 1619.
Визнаючи вимоги позивача необґрунтованими суд виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що відділом Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області в перевіряємий період надавались наступні платні послуги за примірник документа:
- підготовка та видача довідок про правовий статус, кількісні і якісні характеристики земельної ділянки, розподілення земель серед власників і користувачів - 5 грн. (фізичні особи), 15 грн. (юридичні особи);
- надання інформації про грошову оцінку земельної ділянки (довідки, витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки) - 5 грн. - 7 грн. (фізичні особи), 25 грн. (юридичні особи);
- оформлення проектів договорів оренди землі (оформлення проектів договорів оренди водного об'єкту (ставка)) - 40 грн. (юридичні особи);
- підготовка висновків з надання земельних ділянок у користування на замовлення юридичних та фізичних осіб (висновки щодо державної реєстрації договору оренди землі, висновки про наявні обмеження та сервітути) - 30 грн. (фізичні особи), 80 грн. - (юридичні особи);
- видача висновків щодо умов надання земельної ділянки, технічних умов на рекультивацію земель - 70 грн. (юридичні особи);
- переоформлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) при відчуженні - 17 грн. (фізичні особи);
- виготовлення копій з планів землекористувань сільськогосподарських підприємств, кадастрових планів за один примірник - 30 грн. (юридичні особи);
- оформлення державного акту на право власності на землю на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу земельної ділянки і документа про оплату, дарування, успадкування, тощо - 30 грн. (фізичні особи) - з 27.08.2009 року;
- складання технічного завдання на виконання землевпорядних робіт - 35 грн. (юридичні особи);
- надання відомостей з бази даних Автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру (витяг з державної статистичної звітності з кількісного обліку земель) - 80 грн. (юридичні особи).
Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. № 1619 затверджено Порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі відповідно до поданих заяв та укладених договорів.
Виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг, вартість яких не встановлено, здійснюється за цінами, визначеними договорами. Пунктом 5 Порядку визначено перелік земельно-кадастрових робіт і послуг, які можуть виконувати та надавати на платній основі державні органи земельних ресурсів.
Зокрема, державні органи земельних ресурсів можуть виконувати та надавати на платній основі такі види земельно-кадастрових робіт і послуг:
- розроблення нормативно-технічної та науково-методичної документації з питань землевпорядних, ґрунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань земельних угідь з метою отримання земельно-кадастрової інформації;
- виготовлення планово-картографічних матеріалів;
- проведення спеціальних обстежень і розвідувань, в тому числі збирання, обробка, аналіз, зберігання, надання та публікація земельно-кадастрової інформації;
- проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, у тому числі грошова оцінка земель та експертна грошова оцінка земельних ділянок;
- проведення робіт з паспортизації земельних ділянок;
- внесення записів до державного реєстру земель;
- розроблення проектів оптимізації структури земельних угідь новостворених господарств;
- складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання й охорони земельних ресурсів, визначення меж земельних ділянок, а також виконання інших робіт щодо проведення землеустрою;
- проведення державної землевпорядної експертизи;
- надання консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки, державного земельного кадастру, кількісної та якісної характеристики земельних угідь, економічної та грошової оцінки земель, інших питань використання та охорони земель;
- підготовка дублікатів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, сертифікатів на право на земельну частку (пай);
- публікація матеріалів статистичних даних про стан та склад земельних угідь;
- розповсюдження статистичної та іншої інформації на паперових і електронних носіях;
- підготовка та видання довідників, збірників, бюлетенів, брошур, буклетів тощо;
- підготовка та надання аналітичних записок щодо стану земельних ресурсів України, земельно-кадастрової інформації на замовлення, відомостей з бази даних державного земельного кадастру;
- розроблення програмного забезпечення та технології автоматизованої обробки даних;
- запровадження та експлуатація програмно-технічних комплексів для збирання, обробки, систематизації, зберігання та аналізу земельно-кадастрової інформації;
- підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів-землевпорядників, супроводження процесу автоматизованого ведення державного земельного кадастру, інших спеціалістів у галузі використання, оцінки та охорони земель;
- надання витягів з державного земельного кадастру;
- надання витягів з Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
В судовому засіданні встановлено, що надані позивачем фізичним та юридичним особам вище перелічені платні послуги з видачі висновків щодо державної реєстрації договорів оренди, висновків про наявність обмеження на використання земельної ділянки, висновків щодо умов надання земельної ділянки, здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, здійснення запису у сертифікат на право на земельну частку не передбачені Переліком платних послуг, затверджених Постановою Кабміну від 01.11.2000р. № 1619. А тому застосування плати за їх надання є неправомірним.
Позивач зазначав, що на виконання пункту 2 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів, Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством фінансів та Міністерством економіки було прийнято спільний Наказ "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг" від 15 червня 2001 р. N 97/298/124, саме яким ними визначено Розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, які надаються державними органами земельних ресурсів, зокрема за проведення підготовчих робіт з видачі державних актів на право власності на землю, складання кадастрових планів меж земельних ділянок та складання державних актів тощо.
Однак видані відділом Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області висновки, в розумінні статті 1 Закону України "Про дозвільну систему України у сфері господарської діяльності" є документами дозвільного характеру, платність або безоплатність видачі яких встановлюється законом (ст. 4 цього Закону).
Такого закону який би встановив розмір плати за видачу висновків щодо державної реєстрації договорів оренди, висновків про наявність обмеження на використання земельної ділянки, висновків щодо умов надання земельної ділянки та інших, що видавались позивачем, в період що охоплюється предметом спору, не має. Тобто посилання позивача при їх видачі на Наказ № 97/298/124 від 15.06.2001р. є безпідставним, оскільки він не врегульовує спірних правовідносин.
Щодо безпідставності застосування позивачем при визначенні вартості виконаних робіт спільного Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів та Міністерства економіки "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг" від 15 червня 2001 р. № 97/298/124, також суд виходив з наступного.
Статтею 1 Закону України "Про ціни та ціноутворення" встановлено, що законодавство України про ціноутворення складається з цього Закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.
Статтею 4 цього ж Закону визначені виключні повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення. Так Кабінет Міністрів України:
- забезпечує здійснення в республіці державної політики цін;
- визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, електроенергетики, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення;
- визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Відповідно до пункту 2 "Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1619 від 1 листопада 2000 року, виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг здійснюється на платній основі відповідно до поданих заяв та укладених договорів.
Розгляд таких заяв проводиться в порядку, встановленому Держкомземом.
Пунктом 6 цього Порядку визначено, що виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг, вартість яких не встановлено, здійснюється за цінами, визначеними договорами.
При цьому розмір оплати цих робіт і послуг не повинен перевищувати реальної вартості їх підготовки.
Тобто положення даного Порядку передбачає надання платних послуг за цінами встановленими Порядком, а у випадку не визначення ціни, за договірними цінами. Повноважень щодо встановлення іншими органами цін Кабінетом Міністрів України не делеговано. Посилання на пункт 2 Порядку, в спільному наказі Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів та Міністерства економіки "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг" від 15 червня 2001 р. № 97/298/124, судом оцінюється критично, з тих підстав, що положення даного пункту передбачає повноваження Держкомзему лише щодо розроблення порядку розгляду заяв про виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг, а ніяк не на встановлення цін на ці роботи та послуги.
Крім того, щодо наданих позивачем послуг фізичним особам по здійсненні відмітки про перехід права власності на земельну ділянку по вартості 30 грн. та послуг з переоформлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) в розмірі 17 грн. суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку відділом Держкомзему фактично здійснюється підміна понять. Наведене полягає в тому, що оплата в розмірі 30 грн. за здійснення відповідної відмітки розцінюється позивачем як оформлення державного акту на право власності на землю, а за здійснення запису до сертифіката на право на земельну частку (пай) при його відчужені оплата береться як за переоформлення сертифіката.
Жодна з наведених вище дій не підпадає під визначення платних послуг, що можуть надаватись органами Держкомзему згідно постанови Кабміну від 01.11.2000р. № 1619.
Що ж до послуг юридичним особам з надання відомостей з бази даних автоматичної системи ведення державного земельного кадастру, за які позивачем також утримувалась оплата, то слід зазначити, що відповідно до наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.05.2003р. № 135 встановлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", а пунктом 2 цього Наказу доручено Центру ДЗК створення та ведення автоматизованої системи державного земельного кадастру та Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно.
Відомості, які містяться у базі даних Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно, є власністю держави, а витяги з неї є офіційними відомостями, відповідальність за достовірність яких несе Центр ДЗК.
Тобто, надання відомостей з бази даних Автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру віднесено до функцій Центру ДЗК.
З огляду на це, надавати дану послугу та стягувати плату за надання відомостей з бази даних Автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру відділ Держкомзему у Іллінецькому районі не може, оскільки обов’язок надання такої послуги покладено на інший орган.
Як свідчать матеріали справи загалом позивачем за період з 15.06.2009р. по 10.06.2010р. отримано виручки за надання платних послуг всупереч вимогам чинного законодавства на загальну суму 29940 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.90 р. N 507-XII державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ст. 14 того ж Закону вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Згідно положень Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних санкцій) органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 р. за N 1047/6238, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Закону України "Про ціни і ціноутворення", постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N 1819 та інших законодавчих актів, які визначають порядок формування, установлення та застосування цін (тарифів) і встановлюють відповідальність за його порушення (пп. 1.1).
Дія цієї Інструкції поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, а також підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і підпорядкованості (п.п. 1.2).
Відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення" необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю (пп. 1.3).
Підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
З огляду на встановлені факти державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області правомірно прийнято рішення № ІЦ-02-12/48 від 15.06.2010р. щодо вилучення у відділу Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області в дохід державного бюджету 29940 грн. незаконно отриманої виручки та стягнення штрафу в сумі 59 880 грн., що відповідає двократному розміру такої виручки.
Згідно частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України".
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено в пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні з боку відповідача надано достатньо аргументів та доводів, які свідчать що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови оформлено: 08.08.2010 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович