ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.07.10Справа №2а-6947/10/15/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіній Г.Л., при секретарі Налбандян Р.В.,
представника позивача - Пітеляк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Сакського державного хімічного заводу
до Відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної республіки Крим
про визнання протиправними дій, скасування постанови та спонукання до виконання певних дій.
Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернувся Сакський державний хімічний завод з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим про визнання дій державного виконавця ВДВС Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим Асеева А.Б. по відкриттю виконавчого провадження по справи № 2а-2358/09/5/0170 про стягнення грошових коштів на користь Сакської Об’єднаної Державної податкової інспекції АР Крим протиправними, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження по справі №2а-2358/09/5/0170 та зобов’язанні Відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АРК в особі державного виконавця Асеева А.Б. закінчити виконавче провадження та направити рішення адміністративного суду Автономної республіки Крим арбітражному керуючому Сакського державного хімічного заводу.
Під час судового засідання, яке відбулося 16.07.2010 року, представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої уточнює пункт 3 позивних вимог та просить суд зупинити виконавче провадження по постанові ВДВС м. Саки від 12.05.2010 року на вісь період процедури санації, тобто до 03.03.2014 року, у зв’язку з тим, що дана постанова винесена з порушенням Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.06.2010 року було відкрите провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.2010 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позов повністю підтримав з підстав, зазначених у позовної заяви, та просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позивних вимог.
Позивач зазначив, що дії державного виконавця по відкриттю виконавчого провадження за виконавчим листом №2а-2358/09/5/0170 та постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.05.2010 року є протиправними, у зв’язку з тим, що Господарським судом затвердженій план санації боржника – Сакського державного хімічного заводу, яким передбачень порядок та спосіб погашення у тому числі заборгованості перед Сакської Об’єднаної Державної податкової інспекції АР Крим, встановлень графік погашення заборгованості. Представник позивача зазначив, що норми Закону України від 14.05.92 р. № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон № 2343-ХІІ) виключають задоволення вимог поточних кредиторів не в межах здійснення провадження по справі про банкротство та надають виконавчий службі право зупиняти виконавче провадження відповідно до п 8 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
У судове засідання, яке відбувалося 26.07.2010 року, представник відповідача не з’явився, повідомлений належним чином про місце, дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з’ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу у відсутності представника Відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, що обґрунтовують вимоги позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, взявши до уваги обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідачем по справі виступає Відділ Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим, правовий статус якого визначається Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року зі змінами та доповненнями. Згідно з ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Отже, органи державної виконавчої служби у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо правомірності дій відповідача, правомірності прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної головним державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції , який є суб’єктом владних повноважень, суд зобов’язаний перевірити, чи вчинені дії, чи прийнята зазначена постанова на підставі закону, в межах повноважень, безсторонньо та добросовісно.
Відповідно до ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності.
Отже, всі спори щодо скарг учасників виконавчого провадження (крім державного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, на рішення, дії або бездіяльність державної виконавчої служби при виконанні вищевказаних виконавчих документів, розглядаються адміністративними судами, крім тих, для яких встановлено інший порядок судового оскарження.
Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року зі змінами та доповненнями визначено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оціночної діяльності - суб’єкти господарювання.
Згідно зі ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року зі змінами та доповненнями сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Отже, Сакський державний хімічний завод, з якого стягнута сума у розмірі 540454,57 гривень за рішенням Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а- 2358/09/5/0170 є боржником, тому Сакський державний хімічний завод на правах сторони виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою щодо оскарження дії та рішення державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Частиною 3 статті 181 КАС України передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій, бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Приймаючи до уваги вище зазначене, справа за позовом Сакського державного хімічного заводу до Відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим підлягає розгляду в порядку адміністративного провадження за правилами, передбаченими ст.181 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 181 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод та інтересів.
Судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листу № 2а- 2358/09/5/0170 фактично отримана позивачем 21.05.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Приймаючи до уваги, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АРК 31.05.2010 року, тобто протягом строку, встановленого ч. 2 ст. 181 КАС України, суд вважає, що ним виконані вимоги частини 2 статті 181 КАС України стосовно строків звернення з позовом до суду.
Судом встановлено, що головним державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим Асеевим А.В. на підставі заяви стягувача - Сакської Об’єднаної Державної податкової інспекції АР Крим, поданої 12.05.2010 року, про примусове виконання виконавчого листу Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.2010 року по справі № 2а- 2358/09/5/0170 про стягнення з Сакського державного хімічного заводу заборгованості перед бюджетом у сумі 540454,57 гривень, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а- 2358/09/5/0170.
Перевіряючи законність та обґрунтованість дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а- 2358/09/5/0170, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження”визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Права та обов’язки державних виконавців встановлені статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Здійснюючи свої обов’язки державний виконавець має право вчиняти необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про виконавче провадження”державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Таким чином, законодавцем встановлені певні обмеження повноважень державного виконавця, відповідно до яких всі рішення приймаються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом “Про виконавче провадження”, вони повинні бути повними, неупередженими та своєчасними, спосіб та порядок виконання рішення суду встановлюється рішенням суду, яке відображено у виконавчому документі, виконавчі дії не можуть порушувати права та законні інтереси громадян та юридичних осіб.
Статтею 18 Закону України “Про виконавче провадження”встановлені підстави для відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках.
Перелік виконавчих документів визначений статтею 3 Закону України “Про виконавче провадження”, до яких відносяться 1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном; 8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу; 9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу; 10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Відповідно до статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 19 Закону України “Про виконавче провадження”, а строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлені статтею 21 Закону, відповідно до якої виконавчі листи та інші судові документи пред’являються до виконання протягом трьох років.
Судом встановлено, що державним виконавцем під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження дотримані строки пред’явлення виконавчих документів до виконання, виконавчі документи, а саме виконавчий лист Окружного адміністративного суду АРК по справі № 2а-2358/09/5/0170 відповідав вимогам, встановленим законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Підстави відмови у відкритті виконавчого провадження визначені статтею 26 Закону України “Про виконавче провадження”, до яких належать: пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; не набрання рішенням, на підставі якого видано виконавчий документ, законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону; наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
З системного аналізу наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року, вбачається, що державний виконавець при отриманні заяви стягувача або його представника про примусове виконання рішення, утому числі виконавчого листу зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Приймаючи до уваги, що підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листу Окружного адміністративного суду АРК по справі № 2а-2358/09/5/0170, були відсутні, виконавчий документ відповідав вимогам законодавства, строки пред’явлення документа до виконання були дотримані, відповідач був зобов’язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Копія зазначеної постанови була направлена позивачеві, та отримана нім, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та супровідним листом до постанови від 12.05.2010 року №03-36/8818.
Будь-яких порушень законодавства в його діях під час відкриття виконавчого провадження по справі судом не встановлено.
Посилання представника позивача, як на підставу позивних вимог про протиправність дій державного виконавця при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, на ту обставину, що заборгованість за виконавчим листом є вимогою кредитора, що виникла із зобов'язань у процедурі санації боржника, та відповідно до статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-ХІІ ці вимоги підлягають задоволенню у 4 чергу, а також, що норми Закону України від 14.05.92 р. № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон № 2343-ХІІ) виключають задоволення вимог поточних кредиторів не в межах здійснення провадження по справі про банкротство, суд вважає необгрунтовним у зв’язку з тим, що ці обставини, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» ні є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Перевіряючи обґрунтованість позивних вимог позивача щодо зобов’язання зупинити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листу № 2а- 2358/09/5/0170 на вісь період процедури санації, тобто до 03.03.2014 року, на підставі пункту 8 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що підставою для обов’язкового зупинення виконавчого провадження є порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Судом встановлено, що Ухвалою Господарського суду АР Крим від 09.12.2004 року затверджень план санації боржника – Сакського державного хімічного заводу. Ухвалою Господарського суду від 04.09.2008 року та від 30.07.2009 року продовжено процедуру санації боржника – Сакського державного хімічного заводу.
Судом також встановлено, що заборгованість за виконавчим листом № 2а- 2358/09/5/0170 виникла у період санації боржника про що зазначено позивачем у адміністративному позові та проти цієї обставини не заперечував представник відповідача.
Судом встановлено, що відповідно до Ухвали Господарського суду від 04.09.2008 року за заявою кредитора ТОВ «Росток» до боржника Сакського державного хімічного заводу введеній мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов’язанням, строки виконання яких настали до дня порушення провадження по справі про банкротство згідно з вимог статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-ХІІ.
Абзацом 24 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-ХІІ встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;
Відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди (частина 6 статты 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-ХІІ).
Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.
Таким чином, відповідно до зазначених норм закону мораторій вводиться тільки на виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію та не поширюються на виконання зобов’язань, яки виникли у період санації.
Суд також зазначає, що встановлення графіку погашення заборгованості сум по виконавчому провадженню у рамках процедури санації також не являється підставою для зупинення виконавчого провадження, оскільки відповідно до пункту 13 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставою для обов’язкового зупинення виконавчого провадження є надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення. Таких обставин під час розгляду справи судом встановлено не було.
Крім того, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про зупинення виконавчого провадження відповідно до статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку з зверненням до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом на дії державного виконавця від 25.05.2010 року.
На підставі заяви відповідно до пункту 5 частини 1 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АРК Авсеевим А.В. була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено закінчення виконавчого провадження у випадку передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом. Суд зазначає, що в рамках провадження по справі про банкрутство відкрита процедура санації боржника – Сакського державного хімічного заводу, тому підстав для закінчення виконавчого провадження та передачі виконавчого документу арбітражному керуючому на даний час не має.
Відповідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 4 статті 71 КАС України встановлено, що суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази по справі.
Крім того, позивач ні в позові, ні в судовому засіданні не пояснив суду які саме незаконні дії були вчинені державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження, які передбачені законом, не навів підстав для скасування постанови від 12.05.2010 року про відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного, суд вважає, що дії та постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2а-2358/09/5/0170 є законними та обґрунтованими, вчиненими у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
Таким чином, суд зазначає, що уточненні позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 КАС України, якщо суд відмовив у задоволенні позову, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
У зв’язку зі складністю справи судом 26.07.2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 30.07.2010 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову відмовити.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Тоскіна Г.Л.