ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.08.2006 Справа № А36/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів: головуючого судді Сизько І. А. (доповідача),
суддів: Прокопенко А.Є., Швець В.В.
при секретарі судового засідання: Врона С.В.
за участю сторін:
від позивача: Прищепа М.О., довіреність №12 від 16.01.06, представник;
від відповідача: Міщенко В.В., довіреність №17487/10/100 від 18.0706р., начальник юридичного відділу
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі і товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет-Трейд”, м.Кривий Ріг
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.06р. у справі №А36/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет-Трейд”, м.Кривий Ріг
до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі
про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення №0001122600/3 від 08.11.05р.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Маркет-Трейд”, м.Кривий Ріг, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001122600/3 від 08.11.05р. Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі в частині застосування штрафних санкцій у сумі 27152,20грн.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2006р. по справі №А36/16 (суддя –Кожан М.П.) адміністративний позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001122600/3 від 08.11.05р. Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій як податкового зобов’язання та в частині визначення строку сплати суми штрафних (фінансових) санкцій. В решті позову відмовлено.
Постанову суду мотивовано тим, що підтверджується факт порушення позивачем вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій; щодо задоволення позову, то відповідно до норм Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” спірні санкції не є податковим зобов’язанням та не можуть бути податковим боргом.
Відповідач, не погодившись частково з прийнятою постановою господарського суду, оскаржує її, вважає що господарським судом при винесенні постанови неправильно застосовані норми матеріального права, просить скасувати постанову, прийняти нову, якою відмовити позивачу повністю в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом не прийнято до уваги вимоги п.2.2., п.2.3, п.2.5 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України від 17.03.01р. №110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 23 березня 2001р. за №268/5459.
У своєму запереченні позивач вважає доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі безпідставними і необґрунтованими, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність визначення суми штрафних(фінансових) санкцій як податкового зобов’язання.
Позивач, не погодившись з прийнятою постановою господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, прийняти нову, якою визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001122600/3 від 08.11.2005р. в частині застосування штрафних санкцій у сумі 27152,20грн.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивач здійснив низку службових операцій, спрямованих на правильне відображення залишків грошових коштів за даними реєстратора розрахункових операцій та облікового програмного забезпечення. До того ж, господарським судом в порушення п.4 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” невірно визначений розмір фінансових санкцій.
Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача не надав, в судовому засіданні просить скаргу залишити без задоволення.
Розглянувши апеляційні скарги позивача, відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги Центральної МДПІ у м.Кривому Розі і ТОВ “Маркет-Трейд” задоволенню не підлягають на підставі наступного.
Центральною МДПІ у м.Кривому Розі здійснено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ ”Маркет-Трейд” за період з 01.10.2003р. по 30.09.2004р., за результатами якої був складений акт №43/230-32633106 від 23.02.2005р.
За результатами перевірки, з врахуванням процедури адміністративного оскарження, встановленої ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001122600/3 від 08.11.05р., в якому Позивачу визначена сума податкового зобов’язання у розмірі 27492,20грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Перевіркою встановлено, що 23.04.2004р. в порушення п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” через касу РРО №1 не була проведена торгівельна виручка у сумі 5294,44грн.
Так, згідно денного фіскального звіту каси №1 залишок готівки на початок дня 23.04.2004р. склав 5294,44грн.( фіскальний звіт а.с.84). Обіг готівки в зазначеній касі за 23.04.2004р. склав 0,00грн. “Службовий внесок” склав 5294,44грн., “Службове повернення” - 5294,44грн. (книга обліку руху готівки та сум розрахунків а.с.85). Однак, згідно витягу з касової книги за 23.04.2004р. до каси №1, у якій залишок на початок дня становив 5294,44грн. 23.04.2004р. було оприбутковано виручку у сумі 5294,44грн. (а.с.83).Але згідно вищезазначеного денного фіскального звіту обігу готівки по касі не відбувалось. Перевіряючими зроблено висновок про непроведення через РРО суми готівки 5294,44грн.
Відповідно до п.1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.
На підставі первинних документів та даних бухгалтерського обліку позивача Центральною МДПІ у м.Кривому Розі зроблений висновок про порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Докази щодо спростування встановлених фактів підприємством не надані.
Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Колегія суддів не може погодитись з посиланнями позивача на технічні причини, що передбачають подвійне оприбуткування грошових коштів через РРО для коректного ведення облікової програми, що використовується для автоматизації бухгалтерського обліку на підприємстві, оскільки дані касової книги свідчать про обставини, що стали підставою для застосування штрафних санкцій.
Перевіркою також встановлено, що підприємством в порушення п.9 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” щоденно не проводилось роздрукування денних фіскальних звітів, а саме: 14.12.2003р., 12.08.2004р., 09.12.2003р., у зв’язку з чим до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 1020грн. (17грн.*20)*3).
Щодо доводів позивача про застосування до нього штрафних санкцій в порушення п.4 ст.17 вказаного Закону, то слід зазначити, що з аналізу вказаної правової норми вбачається, що штрафна санкція застосовується за кожний випадок порушення, тому що термін “фіскальний звітний чек” вживається у вказаному пункті статті в однині та не допускає множинного трактування. Таким чином, штрафні санкції застосовано у кількості виявлених випадків порушень .
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що фінансові санкції, накладені на Позивача за порушення положень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не можуть відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та положень ст.ст.14,15 Закону України “Про систему оподаткування” розглядатися у якості податкового зобов’язання та не можуть бути податковим боргом.
Пунктом 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” прямо передбачено, що штрафні санкції за цим законом застосовуються за порушення норм податкового законодавства.
Щодо посилань Відповідача на п.п.2.2.,2.3.,2.5 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, треба зазначити, що з положень п.2.3 зазначеної Інструкції слідує, що штрафною санкцією визнається плата, яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування. Спірне податкове повідомлення-рішення було видане не у зв’язку з порушенням правил оподаткування, а у зв’язку з порушенням положень Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” .
Доводи позивача та відповідача, викладені в апеляційних скаргах не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не відповідають вимогам діючого законодавства і спростовуються матеріалами справи, в зв'язку з чим підстав для зміни або скасування прийнятої у даній справі постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет-Трейд”, м.Кривий Ріг залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.06р. у справі №А36/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.А.Сизько
Суддя А.Є.Прокопенко
Суддя В.В.Швець
З оригіналом згідно.
Помічник судді О.В.Кравець