Справа № 2-А-517/2009/1231
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2009 р. суддя Стахановського міського суду Луганської області Ромашка В.П., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської Ради Луганської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними, покладення зобов’язання перерахування грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнення недоплаченої суми допомоги, третя особа у справі Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,
ВСТАНОВИВ:
Звертаючись до суду, позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину та з листопада 2005 р. отримує від відповідача допомогу по догляду за нею до досягнення трирічного віку. Вважає, що допомога їй виплачується у розмірі, який не відповідає Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та затратами, зумовленими народженням та похованням", оскільки її розмір менше, ніж мінімальний прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років. Просила стягнути недоплачену суму допомоги за період з січня 2007 р.
Відповідачем позов не визнано. Надано письмові заперечення, у яких зазначено, що позивачеві у справі дійсно призначено допомогу по догляду за дитиною до 3 років, як застрахованій особі. Справи цих осіб УПСЗН передано від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. У 2007 р. позивачеві було нараховано допомогу у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 13 від 11.01.07 р. як працюючій жінці. УПСЗН є бюджетною установою і не має права використовувати кошти Держбюджету України не за призначенням. Норми „Закону про Державний бюджет України на 2008 р." неконституційними не визнавалися. Позивачем пропущено однорічний строк для звернення до суду за захистом своїх інтересів.
Позивач у судове засідання не з’явилася, надавши заяву про розгляд справи за своєї відсутності.
Представник відповідача, що є суб’єктом владних повноважень, у судове засідання не з’явився.
Третьою особою заперечень за позовом не надано, у судове засідання представник третьої особи не з’явився, про участь у справі цією особою не заявлено.
На підставі досліджених доказів, суд вважає доведеними наступні обставини у справі:
Позивач у справі є громадянкою України, і має право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, що підтверджується ксерокопією паспорта на ім’я позивача у справі (ар.с. 5-7), ксерокопією свідоцтва про народження дитини (ар. с.8). Копією трудової книжки (ар.с. 9-14) та наказів про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку та припинення з 04.04.08 р. цієї відпустки (ар.с. 16,17) підтверджено, що позивачеві було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку як працюючій особі. Ксерокопією відповіді УПСЗН на звернення позивача у справі до УПСЗН підтверджено, що позивачеві у справі відповідачем у справі виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення трьох років у розмірі, про який позивач зазначає за текстом позовної заяви. Розмір фактичних виплат та підстава для здійснених виплат не оспорюється і тому, на підставі ч. 2 ст. 72 КАС України ці обставини судом вважаються такими, що не підлягають доказуванню.
Оцінюючи доводи позивача та відповідача з урахуванням доведених обставин у їх сукупності, суд виходить з того, що між сторонами у справі склалися правовідносини, що регулюються Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489, «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. № 107, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240, Постановою КМУ від 27.12.2001 р. № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми».
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акті або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Статтею 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240, визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Дію зазначеної статті Законом України № 489 від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» на 2007 р. було зупинено, що визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007. Таким чином, стаття 43 названого Закону з 09.07.2007 року діє в редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом». Тобто, розмір допомоги застрахованим особам за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року має визначатись з розміру прожиткового мінімуму. Редакцію цього Закону змінено при прийнятті Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107. Статтю 43 виключено, у назві і тексту Закону слова «народженням та» виключено. Тобто, після внесених змін період по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не є страховим випадком. Означені зміни до цього Закону Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України. Таким чином, стаття 43 цього Закону діє з 22.05.2008 року в редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму». Порядок виплати вказаної допомоги визначено статтею 50 цього Закону, відповідно до якої матеріальне забезпечення та соціальні послуги в зв’язку з витратами, зумовленими народженням застрахованим особам призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованою особою страхових внесків.
Зважаючи на те, що позивач у справі є застрахованою особою, суд вважає, що Управління соціального захисту населення відповідачем у спірних правовідносинах бути не може, поза як йому не делеговано повноваження щодо розпорядження коштами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Така допомога має призначатися за місцем основної роботи, відповідно до ст. 6,50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240 у відповідності до Порядку призначення та виплати, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2001 р. № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми».
З огляду на наведене, суд вважає слушними заперечення відповідача у справі у частині того, що вимоги з приводу розміру виплат належить спрямувати до роботодавця та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Суд враховує також, що ці особи не є суб’єктами владних повноважень і компетенція адміністративного суду на спори з зазначеними особами не поширюється.
Слушними суд вважає також доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права за період, що передує 04.02.08 р. (у межах одного року за періодичними платежами). При цьому суд враховує, що ч. 2 ст. 99, ч. 1,2 ст. 100 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відновити пропущений строк позивач не просить, причини його пропуску не наводить, суд таких причин не вбачає, а відповідач просить відмовити у позові саме з цих підстав.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 1,2 ст. 94 КАС України якщо рішення ухвалено на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач у справі, на користь якого ухвалено рішення, який є суб’єктом владних повноважень судових витрат не поніс.
Керуючись ст. 4,17,70,71,72,87,94,99,158,159,160,162,163 КАС України, Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 р. № 2811-XII, Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489, «Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. № 107, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240, Постановою КМУ від 27.12.2001 р. № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» суд
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стаханівської міської Ради Луганської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними, покладення зобов’язання перерахування грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнення недоплаченої суми допомоги, третя особа у справі Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відмовити у повному обсязі.
Постанову може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд м. Стаханова шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги безпосередньо протягом двадцяти днів по тому.