Справа № 2-А-401/2009/1231
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2009 р. суддя Стахановського міського суду Луганської області Ромашка В.П., розглянувши у приміщенні суду м. Стаханова у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Стаханові про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень неправомірною, стягнення підвищення до пенсії за віком,
ВСТАНОВИВ:
20.02.09 р. позивач звернулася з позовом до суду, зазначивши, що вона має статус дитини війни, оскільки народилася у 1939 році. Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що набрав чинності з 01.01.06 р. пенсія їй має бути підвищена на суму, що становить 30% мінімального розміру пенсії за віком. Однак УПФ України у м. Стаханові таке підвищення не призначає і не виплачує.
Відповідачем надано письмові заперечення за позовом, у яких зазначено, що дійсно Закон України „Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.06 р. передбачає підвищення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги) на 30% мінімальної пенсії за віком за рахунок Державного бюджету України. УПФ має використовувати кошти ПФУ виключно за призначенням. Ч.2 ст. 95 Конституції України визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України. Законом „Про державний бюджет України на 2006 р." визначено, що у 2006 р. відповідні виплати впроваджуються поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Законом „Про державний бюджет України на 2007 р." дію ст. 6 зупинено. Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08 р. визначено, що підвищення до пенсії провадиться з 22.05.08 р. у розмірі: 48 грн. 10 коп, з 01.07.08 р.- 48 грн. 20 коп, з 01.10.08 р. - 49 грн. 80 коп. Позивач пропустив визначений ст. 99 КАС України річний строк звернення до суду, а тому, на підставі ст. 100 КАС України у позові йому має бути відмовлено, оскільки на цьому полягає одна із сторін (відповідач).
У судове засідання позивач та представник відповідача не з’явилися. Позивач надав заяву про розгляд справи за своєї відсутності, відповідач просив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. При цьому враховує наступне:
Посвідченням пенсіонера (ар.с. 3) та паспортом (ар.с. 2) підтверджено, що позивач є пенсіонером за віком та відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни».
Позивач зверталася до управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області з заявою про перерахунок доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01.01.06 р. (ар.с. 4,5) і їй було у цьому відмовлено.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р., що набрав чинності 01.01.06 р., Законами України „Про державний бюджет України на 2006 рік", „Про державний бюджет України на 2007 рік", „Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 р. зупинено Законом України „Про державний бюджет України на 2006 р." № 3235-IV від 20.12.05 р.
Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р., що набрав чинності з 1 січня 2007 р. затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - з 1 січня 380 грн., з 1 квітня 406 грн.
Статею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України.
Ст. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», текст статті 6 було викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни — на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення статті 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким була змінена стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» втратило чинність, як таке, що є неконституційним.
Ст. 152 Конституції України визначено, що закони та інші правові акти визнаються неконституційними повністю або в окремій частині за рішенням Конституційного Суду України. Закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення щодо конституційності відповідної норми Закону „Про державний бюджет України на 2006 р." Конституційним Судом України не приймалося.
Таким чином, суд вважає, що на увагу заслуговують доводи позивача про те, що відповідач зобов’язаний був сплачувати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з дня ухвалення рішень Конституційного суду. Тобто, за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. позивач мав право на отримання підвищення до пенсії у загальному розмірі 710 грн. 91 коп.: (410,06 x 30%: 31 день х 23 дня) + (410,06 x 2 x 30%) + (415,11 х 3 х 30%). Враховуючи, що позивачеві, починаючи з 01.01.08 р. сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.08 р. по 31.12.08 р. позивач мав право на отримання підвищення до пенсії у загальному розмірі 715 грн. 23 коп. з розрахунку: (481 грн х 30%: 31 день х 10 днів) - (481 грн. х 10% 6 31 день х 10 днів) = (481 грн. х 30%) - (481 грн. х 10%) + (482 грн. х 3 х 30%) - (482 грн. х 3 х 10%) + 498 грн. х 3 х 30%) - (498 грн. х 3 х 10%). У іншій частині вимоги позивача є безпідставними, оскільки відповідач діяв у межах своїх повноважень відповідно до закону. Однак, суд враховує, що ст. 99,100 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, якщо суд не визнає причину пропуску строку поважною. Досу довий порядок врегулювання спору (звернення до вищестоящої по відношенню до відповідача установи зі скаргою) позивач у справі не використовував. Оскільки платежі є періодичними: щомісячними, то річний строк (з місяця останнього платежу перед зверненням до суду) обмежується лютим 2008 р. Позивач поновити пропущений строк не просить, суд вважає, що підстав для визнання причини пропуску строку поважною немає. При цьому суд виходить з того, що об’єктивно нічого не заважало позивачеві у справі звернутися до УПФ за роз’ясненням раніше, до того ж, відповідно до ст. 57 Конституції України усі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян підлягають обов’язковому оприлюдненню і оприлюднюються, що є обставиною загальновідомою і, відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, не потребує доказування. Відповідач у справі наполягає на відмові у позові саме з причини пропуску строку. Тому суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню лише за період з 22.05.08 р. (у межах строку на звернення до суду з урахуванням дати прийняття Рішення Конституційним Судом України).
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд керується ч. 3 ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, понесені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачеві відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст. 2,17,18,87,94,99,100,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законами України „Про державний бюджет України на 2006 рік", „Про державний бюджет України на 2007 рік", „Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду у м. Стаханові щодо нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 22.05.08 р. по 31.12.08 р. у
розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" незаконними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни на користь ОСОБА_1 за період з 22.05.2008 р. по 31.12.08 р. у сумі 715 (сімсот п’ятнадцять) грн. 23 коп.
У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд м. Стаханова шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів по тому.