Справа № 2-140/2009 р.

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

  04 червня 2009  року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді            - Коваленко І.В.

при секретарі             - Карпенко І.П.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття, -

  В с т а н о в и в:  

      Позивач звернувся до суду з вказаним  позовом, мотивуючи свої позовні вимоги  тим, що  він  проживає в квартирі № 90 в будинку № 1/11 по вул. Флоренції в м. Києві. Вказана квартира належить йому та його дружині – ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. 10 та 11 вересня 2006 року в його квартирі було залито водою стелю, стіни в кухні та ванній кімнаті, в результаті чого квартира потребує часткового ремонту. 12 вересня 2006 року комісією Державного підприємства «Укржитлосервіс» проведено обстеження його квартири та згідно акту комісії, залиття квартири сталося з вини відповідачки ОСОБА_3, яка є власником квартири АДРЕСА_1.  Причиною залиття став несправний запірний кран на автоматичній пральній машині, встановлений в квартирі ОСОБА_3, про що зазначено в акті. 17 вересня 2007 року квартиру позивача повторно було залито водою, а саме стелю та стіни в кухні та ванній кімнаті.  Вина сусідів  в даних затопленнях  встановлена  актами начальника ж/д ДП «Укржитлосервіс» від 12.09.2006 року та 17.09.2007 року, у яких зафіксована причина залиття – несправний запірний кран на автоматичній пральній машині, встановлений в квартирі № 97, а 17.09.2008 року – розрив вентиля, встановленого власником квартири № 97 ОСОБА_3 на пральній машині. Внаслідок  залиття, квартирі позивача було завдано  пошкоджень, а відповідно  позивачу  матеріальних зитків, оскільки  в квартирі  було залито стелю,  стіни на кухні та у ванній кімнаті, частково пошкоджені меблі на  кухні. Загальна  вартість  відновлювального  ремонту внаслідок залиття, згідно калькуляції, яка проведена ПП «В.А.В.» становить 2958,98 грн. Крім  цього  позивач зазначає, що  йому спричинена  моральна шкода, оскільки  внаслідок неодноразових залиттів квартири позивача йому та членам його родини були спричинені  моральні  переживання, а це негативно  позначилось на  його способі життя. До  того  ж на  ліквідацію наслідків після кожного  затоплення  позивач витрачав   дуже  багато  часу. А тому,  зважаючи  на те, що  відповідачі   добровільно не  бажають  відшкодувати  позивачу матеріальні  збитки, та в зв’язку з спричиненням  йому ще й моральної шкоди, позивач просив  стягнути  з відповідачів у відшкодування моральної шкоди  - 1000 грн. Крім цього, просив  стягнути  з відповідачів  понесені ним по справі  витрати  по сплаті  судового  збору  та витрат на інформаційно – технічне  забезпечення  розгляду справи.

 У  судовому засіданні позивач та його представник уточнили та збільшили позовні вимоги, посилаючись на те, що відновлювальні ремонтні роботи по усуненню наслідків залиття в квартирі позивача не проведені, позивач замовив проведення повторної оцінки вартості необхідних ремонтних робіт по цінам, які діють на момент розгляду даної цивільної справи в суді. В обґрунтування цього додав калькуляцію № 11 від 11.01.2008 року, складену ПП «САБРА», згідно якої вартість необхідних відновлюваних ремонтних робіт по усуненню наслідків залиття на кухні та у ванній кімнаті складає 5237,22 грн. Таким чином загальний розмір матеріальної шкоди  становить  5237,22 грн., а моральної – 1000 грн.    

Відповідачка  ОСОБА_3 у судовому засіданні  пред’явлений позов не визнала  повністю та  пояснила  суду, що вона проживає та зареєстрована в квартирі № АДРЕСА_1 . Вказана квартира приватизована, Ѕ частина якої належить їй на праві приватної власності, а інша Ѕ частина – її дочці ОСОБА_4, яка з 2001 року проживає та зареєстрована за іншою адресою, а саме в квартирі № АДРЕСА_2. Дійсно, відповідачка ОСОБА_3 не заперечувала того факту, що 10 та 11 вересня 2006 року та 17 вересня 2007 року відбулось залиття  квартири позивача з її квартири, але при цьому заперечувала свою вину в даному залитті, пояснюючи тим, що це був нещасний випадок. У той же час відповідачка пояснила, що пропонувала позивачу в рахунок відшкодування матеріальної шкоди лише 1000 грн.  Щодо відшкодування моральної шкоди, то вона на думку відповідачки взагалі  позивачем не доведена. На підставі наведеного просила  відмовити  позивачу в задоволенні позову в цілому.

 Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні  повністю підтримала  уточнені та збільшені  позовні  вимоги,  та  уважає, що  вони підлягають задоволенню.  

 Вислухавши  пояснення позивача, відповідачки, третю особу, дослідивши  матеріали справи, суд приходить  до  висновку про  часткове задоволення позовних  вимог, виходячи з наступного.  

 Як встановлено  судом,  позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 в рівних долях є власниками  квартири АДРЕСА_3.       

Квартира  № 97 цього ж  будинку  розташована  над  квартирою позивача.  В даній  квартирі  проживає відповідачка ОСОБА_3 Власниками вказаної квартири в рівних долях є відповідачка ОСОБА_3 та її дочка ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло (а.с.75).  

У той же час, дочка відповідачки з 2001 року проживає та зареєстрована за іншою адресою, а саме в квартирі № АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою з місця проживання, виданою ЖЕКом №206 КП УЖГ Дарницького району          м. Києва (а.с.80).  

З квартирі відповідачки неодноразово відбувалось залиття квартири позивача, а саме: 10 та 11 вересня 2006 року та 17 вересня 2007 року, які підтверджуються  відповідними  актами  працівників ДП «Укржитлосервіс». (а.с.8-9). Крім того, названі  факти залиття ніким із сторін не оспорювались у судовому засіданні.  

Так, згідно акту  ДП «Укржитлосервіс» від 12.09.2006 р. вбачається, що залиття  квартири №  90  відбулось  з квартири  №  97, в якій  був несправний запірний кран на автоматичній пральній машині.  

З  акту  ДП «Укржитлосервіс» від 17.09.2007 р. вбачається, що залиття квартири  позивача відбулись  з  квартири  № 97  цього  ж будинку по причині  розриву вентиля в місці різьбового з’єднання, який був встановлений власником квартири для пральної машини самостійно.

Внаслідок  залиття, в квартирі  позивача  було спричинено наступні  пошкодження:  залиті стеля та стіни за кухонною меблюю на кухні, залита стеля та стіни у ванній кімнаті.  

Згідно калькуляції ПП «САБРА» № 11 від 11.01.2008 року, вартість необхідних відновлюваних ремонтних робіт по усуненню наслідків залиття на кухні та у ванній кімнаті квартири №90 по вул. Флоренції в м. Києві по актам ДП «Укржитлосервіс» від 12.09.2006 р. та від 17.09.2007 р. складає 5237,22 грн. (а.с.37).

Разом  з тим, у  судовому засіданні відповідачка, не погодившись з розміром майнової шкоди, заявила клопотання про призначення по справі  судової будівельно-технічної експертизи, витрати за проведення якої просила покласти на неї. Ухвалою суду від 22.09.2008 року клопотання відповідачки було задоволено (а.с.60).  

Проте, листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.01.2009 року матеріали справи були повернуті до Дніпровського районного суду м. Києва, а ухвала суду вказаною установою була залишена без виконання через не проведення попередньої оплати за проведення експертизи.    

У відповідності до вимог ст.146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, залежно від того, хто з цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.    

Таким чином, суд, беручи до уваги всі докази, що є в справі, в їх сукупності приходить до висновку про необхідність визнання факту завданої позивачу матеріальної шкоди з боку відповідачки внаслідок залиття квартири, загальний розмір якої визначений калькуляцію ПП «САБРА» № 11 від 11.01.2008 року, та становить  5237,22 грн.  

Так, проаналізувавши  обставини  справи  в їх  сукупності, суд  вважає, що  вина  відповідачки в залитті квартири  позивача у судовому засіданні  доведена  письмовими  доказами по справі, наведеними  вище, і відповідачкою у судовому засіданні будь-якими доказами не спростована. Крім того, оскільки відповідачка частково визнавала пред’явлений позов в сумі 1000 грн., то суд уважає, що таким чином її  вина в залитті квартири позивача підтверджена.  

Згідно  п. 18  “Правил  користування  приміщеннями  житлових будинків і прибудинковою територією”, затверджених  Постановою Кабінету  Міністрів України       №  572  від 08.10.1992  року вбачається, що  власники квартири, наймачі та орендарі зобов’язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних  приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримуватись правил  пожежної безпеки. При  появі  несправності у квартирі  вживати  заходів  до  їх  усунення власними  силами або силами  підприємств по  обслуговуванню житла.  

Однак, згідно акту ДП «Укржитлосервіс» від 17.09.2007 р. вбачається, що залиття квартири  позивача відбулись  з  квартири  № 97  цього  ж будинку по причині  розриву вентиля в місці різьбового з’єднання, який був встановлений власником квартири для пральної машини самостійно, що й призвело  до залиття.  

Заявок  від відповідачки до працівників ЖЕКу щодо несправності в її квартирі сантехнічного обладнання не надходило, а тому  відповідно  до  п.  2.9.5  Наказу  № 76  від  17.05.2005 р.  Державного  Комітету  України  з питань житлово-комунального  господарства “ Про  затвердження  правил утримання  жилих  будинків та прибудинкової території”, несправності  сантехнічного  обладнання  в квартирі  № 97 за допомогою  працівників  ЖЕК  ліквідовані бути не могли.    

      Відповідно до ст.ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов’язує і власник несе відповідальність за майно, що йому належить. Згідно ст. 323 ЦК України вбачається, що ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна ( псування)  несе його власник.  

В ст. 1166 ЦК України зазначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

 Так,  загальна  вартість  відновлювального  ремонту по вказаним випадкам залиття становить 5237,22 грн., яка підтверджується рахунком-калькуляцією від 11.01.2008 р. на виконання ремонтних робіт по актам ДП «Укржитлосервіс» від 12.09.2006 р. та від 17.09.2007 р., у зв’язку з чим  матеріальна шкода, завдана позивачу  складає 5237,22 грн. У судовому засіданні відповідачкою вказана сума матеріальної шкоди не спростована, та не надано  доказів на підтвердження  заперечень.    

 Щодо позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, внаслідок  пошкодження його майна, та пережитих ним потрясінь, суд приходить до висновку, що позивачу дійсно була спричинена моральна шкода, оскільки  залиття  було неодноразово, і жодного  разу  відповідачкою шкода не відшкодована.    

Так, згідно  ст. 1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.  

 Однак при вирішенні питання про стягнення з відповідачки на користь позивача суми у відшкодування  моральної шкоди суд, дійшов до висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення  з відповідачки на користь позивача суми морального  відшкодування  в розмірі 300 грн., з урахуванням вимог розумності та справедливості, як це випливає з вимог ст. 23 ЦК України.  

 Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, а позивачем при пред’явленні позову до суду були  понесені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 70,88  грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  в сумі 30 грн., то ці витрати також, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

 На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 319, 322, 1166, 1167 ЦК України, суд, -

                               В и р і ш и в:

      Позов  ОСОБА_1 задовольнити частково.

 Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди  5237 грн. 22 коп., у відшкодування моральної шкоди – 300 грн., та судові витрати в розмірі 100 грн. 88 коп.

 Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва. Заяву про апеляційне оскарження рішення  суду  першої інстанції  може бути подано  протягом  десяти днів з дня проголошення  рішення. Апеляційна скарга  на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви  про  апеляційне  оскарження.

        Суддя: