Справа № 2 –104/10  

2010 рік  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  10 серпня 2010 року Суворовський районний суд міста Одеси у складі:  

  Головуючого -  судді         Малиновського О.М.,  

при секретарі -                    Стояновій І.О.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одесі, цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Четверта одеська держана нотаріальна контора, ОСОБА_5, орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Куценко В.Д. – про визнання заповіту недійсним, усунення від права на спадщину, -  

  ВСТАНОВИВ  

    ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовними вимогами в яких просили визнати недійсним заповіт від 15.04.2006р. за яким ОСОБА_7 на випадок своєї смерті заповідав належне йому майно ОСОБА_4 Під час розгляду справи позивачі доповнили позовні вимоги в яких просили усунути ОСОБА_4 від права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7  

  Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обґрунтовували тим, що заповіт був підписаний ОСОБА_7 в суперечить його волі, під тиском ОСОБА_4, який умисно ізолював його від сім’ї, тримав його замкненим, залякуючи хворого, умисно перешкоджав його вільному волевиявленню щодо розпорядження належним йому майном з метою виникнення у нього права на збільшення частки у спадщині. Як зазначали позивачі ОСОБА_4 постійно бив свого батька ОСОБА_7, залякував його, в зв’язку з чим у останнього погіршився стан здоров’я та він був госпіталізований до лікарні. В наступному ОСОБА_7 забрав свого батька з лікарні всупереч вимогам лікарів, які стверджували про необхідність лікування ОСОБА_7, тим самим позбавив  хворого  медичного нагляду та медичної допомоги. Після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1р., вони дізнались про наявний заповіт. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.  

  В судовому засіданні представник ОСОБА_3 – ОСОБА_8, ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_9  пред’явлені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.  

  ОСОБА_4 та його представник пред’явлені позовні вимоги не визнали в повному обсязі та посилаючись на безпідставність та необґрунтованість пред’явлених позовних вимог, просили відмовити в їх задоволенні.  

  Третя особа ОСОБА_10 вважала, що  пред’явлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, так як вона та її чоловік ОСОБА_4 постійно доглядали ОСОБА_7 до його смерті. Між ними були добрі стосунки. Будь-яких протиправних дій, ОСОБА_4 до свого батька ОСОБА_7 не застосовував.  

  Приватний нотаріус Куценко В.Д. в судовому засіданні зазначив, що за проханням представника ОСОБА_7 він був запрошений для складання заповіту за адресою: АДРЕСА_1. Заповіт був посвідчений ним в окремій кімнаті, в присутності двох свідків, після встановлення волевиявлення ОСОБА_7, яке було вільним та відповідало його волі. Під час посвідчення заповіту ним, як нотаріусом, проводилась співбесіда з ОСОБА_7 з метою встановлення його волі та дієздатності. ОСОБА_7 вільно спілкувався, чітко висловлював свої бажання, шуткував, будь-яких висловлювань щодо сумнівів у підписанні заповіту не висловлював.  

  Представники органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради та Четвертої одеської державної нотаріальної контори в судове засідання не явились без поважних на те причин. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.  

  Суд, заслухавши сторін та їх представників, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного.  

  Судом встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 році. Дана обставина підтверджується а/з про смерть № 11302 від 14.12.2006р. по першому відділу РАЦС Приморського районного управління юстиції м. Одеси.  

  Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з частини домоволодіння АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_7 на праві власності. Дану обставину сторони по справі не оспорювали.  

  Під час свого життя ОСОБА_7 16.02.2006р. заповідав все своє майно на випадок смерті ОСОБА_2 Заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю., реєстровий номер 181, в присутності двох свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_9  

  В наступному, ОСОБА_7 15.04.2006р. зробив розпорядження, яким на випадок своїй смерті заповідав все належне йому на праві власності майно своєму сину ОСОБА_4 Заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко В.Д., реєстровий номер 2738. В зв’язку з неможливістю ОСОБА_7 прочитати заповіт, його було посвідчено в присутності двох свідків ОСОБА_1, ОСОБА_13, що відповідає вимогам ч.2 ст.1248, ст.1253 ЦК України. Текст заповіту був записаний приватним нотаріусом зі слів ОСОБА_7, зачитаний йому в голос з одночасним перекладом на російську мову та власноруч підписаний ОСОБА_7  

  Тобто наявність заповіту від 15.04.2006р. у відповідність до ч.3 ст.1254 ЦК України, повністю скасовує дії заповіту від 16.02.2006р., що вказує на те, що після смерті ОСОБА_7 спадкоємцем за заповітом є його син ОСОБА_14  

  Як було встановлено судом ОСОБА_3 є онуком ОСОБА_7 по лінії батька ОСОБА_15, який помер 30.12.1993р. Тобто його право на спадкування, після смерті ОСОБА_7, виникало би у відповідність до ст.1266 ЦК України (за правом представлення) в тому випадку, якщо був би відсутній заповіти на ОСОБА_4 та ОСОБА_2  

  Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 показав, що він був запрошений в якості свідка з метою підписання заповіту ОСОБА_7 Посвідчення заповіту відбувалось в будинку АДРЕСА_1. В окремій кімнаті знаходились він, ще один свідок та нотаріус. Після роздрукування заповіту він був зачитаний нотаріусом в голос, а потім кожним свідком. Після відбулось підписання заповіту. ОСОБА_7 був в нормальному стані, вільно спілкувався,  розуміючи значення своїх слів. Під час підписання заповіту жодна особа не яким чином на волевиявлення ОСОБА_7не впливала.  

  Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_4, який 15.04.2006р. попросив її бути присутньою під час підписання заповіту його батьком ОСОБА_7 Під час підписання заповіту в кімнаті перебував ОСОБА_7 з яким вона особисто спілкувалась. На її погляд ОСОБА_7 перебував в адекватному стані. Не якого тиску на ОСОБА_7 будь-які особи не оказували. Більш того свідок, показала, що після підписання заповіту, приблизно через два місяця,  вона бачила ОСОБА_7 який ходив та добре себе відчував.  

  ОСОБА_16 дільничний лікар міської клінічної лікарні №11, допитаний в якості свідка показав, що він наглядав ОСОБА_7  який був інвалідом І групи. При навідуванні ОСОБА_7 в будинку, де він проживав у свого сина, хворий перебував в добрих умовах, в будинку був порядок, хворий знаходився в належних умовах, які надавав йому його син ОСОБА_4 Як зазначав свідок ОСОБА_7 без допомоги родичів висловлював свої думки, вільно спілкувався, тобто мав нормальний психічний стан. Про наявність погроз чи негативного випливу на ОСОБА_17 з боку його сина, свідку не відомо.  

  Свідок ОСОБА_18 показала, що вона працює секретарем приватного нотаріуса. Підписання заповіту відбувалось в приватному будинку. Після спілкування нотаріуса з ОСОБА_7 вона підготувала документи для підписання заповіту. Підписання заповіту відбувалось в окремій кімнаті, в якій вона не знаходилась.  

  Свідок ОСОБА_19, яка є знайомою позивачів по справі показала, що зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_8 їй стало відомо про те, що ОСОБА_7 звертався по допомогу до ОСОБА_2, оскільки його син ОСОБА_4 зі своєю дружиною його травлять, погано до нього відносяться. Перебуваючи в гостях у ОСОБА_2 вона при особистій розмові з ОСОБА_7 дізналась, що він не бажає повертатися до сина, оскільки його там б’ють, він звертався до міліції, до суду.  

  Згідно висновку посмертної судово-почеркознавчої експертизи № 11537/02 від 31.03.2010р. було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_7 у заповіті від 15.04.2006р. був виконаний у незвичних умовах: у лежачому положенні (без опори пишучої руки) особою зі зруйнованим письмово-руховим навиком під впливом внутрішніх збиваючих факторів (тяжкий хворобливий стан виконавця, що впливав на рухові функції організму, вплив лікарських препаратів тощо).  

  Як вбачається з виписки з історії хвороби № 3172, ОСОБА_7 був 03.04.2006р. госпіталізований до неврологічного відділу 10 міської клінічної лікарні м. Одеси зі скаргами на слабкість в ногах, неможливість ходити. Був виписаний з лікарні   12.04.2006р. за вимогою ОСОБА_4 та хворого ОСОБА_7 Проти виписки заперечувала ОСОБА_2. Було рекомендовано долікування в амбулаторних умовах та нагляд районних лікарів.  

  Відповідно до ч.2 ст. 1224 ЦК України, не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.  

  Згідно ч.2 ст.1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.  

Частина 5 ст.1224 ЦК України, на яку посилались позивачі в обґрунтування своїх позовних вимог, визначає, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Тобто зміст зазначеної норми встановлює обов’язкові обставини за якими особа може бути усунена від спадщини. Такими обставинами  є: ухилення від надання допомоги спадкодавцеві, якщо він потребує  такої допомоги, знаходження спадкодавця у безпорадному стані через похилий  вік, тяжку хворобу або каліцтво.  

Судом не було встановлено та позивачами не було доведено належними та допустимими доказами ту обставину, що ОСОБА_7 проживаючи у свого сина перебував у безпорадному стані, а ОСОБА_4 ухилявся від надання такої допомоги. Навпаки, ОСОБА_4 доглядав свого батька, турбувався про його стан здоров’я, що було підтверджено показаннями допитаних свідків. Крім того, судом приймається до уваги той факт, що з метою належного догляду за батьком ОСОБА_4 у березні 2006 року звільнився з роботи за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки.  

Не знайшли свого документального підтвердження в судовому засіданні посилання позивачів на те, що ОСОБА_4 бив свого батька, тримав його замкненим, залякував, умисно перешкоджав його вільному волевиявленню при підписанні заповіту. Такі посилання є хибними та спростовуються показаннями допитаних свідків і приєднаними до матеріалів справи доказами.  

Так,  постановою про відмову в порушені кримінальної справи від 25.10.2005р., було встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виник спір щодо повернення останньому документів. З постанови про відмову в порушені кримінальної справи від 05.05.2005р. вбачається, що при виїзді робітників міліції за адресою: АДРЕСА_1, за повідомленням оператора «02», не яких протиправних дій не відбувалось. Згідно постанови про відмову в порушені кримінальної справи від 20.04.2006р. при перевірки фактів викладених ОСОБА_2 було встановлено, що ОСОБА_4 дійсно забрав свого батька з лікарні, проте ОСОБА_7 пояснив, що  з лікарні він був забраний за його згодою.  

Суд не приймає до уваги посилання свідка ОСОБА_19 оскільки вони суперечать іншим показанням допитаних свідків та зібраним по справі доказам. Посилання позивачів на ту обставину, що пояснення свідків суперечать висновку посмертної судово-почеркознавчої експертизи в тій частині, що ОСОБА_7 підписував заповіт в лежачому стані, суд до уваги не приймає, оскільки такі суперечливості не доводять обґрунтованості пред’явлених вимог та не спростовують заперечення представлені відповідачем. Досліджуючи підписи ОСОБА_7 експерт у висновку зазначала, що у виконавця підпису були наявні збиваючи фактори,  ймовірніше за все природного характеру, при цьому експертом не було встановлено  конкретного збиваючого фактору, а лише були надані можливі варіанти такого впливу (старчий вік, тяжкий хворобливий стан виконавця, який вплив  на рухові функції організму, вплив лікарських препаратів тощо).  

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  

  На підставі викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачі не довели ті обставини на які вони посилались в обґрунтування заявлених позовних вимог, в зв’язку з чим пред’явлені позовні вимоги є безпідставні, необґрунтовані та не підлягають задоволенню в повному обсязі.  

  Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд відповідно до ч.6 ст. 154 ЦПК України, вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позовних вимог, постановлені ухвалою суду від 08.06.2007р.  

    Керуючись  ст.ст. 10,11,57,63,64,66,209, 212-215,218 ЦПК України, -  

  ВИРІШИВ  

  В задоволені позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Четверта одеська держана нотаріальна контора, ОСОБА_5, орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Куценко В.Д. – про визнання заповіту недійсним, усунення від права на спадщину – відмовити в повному обсязі.  

Після набрання рішенням суду законної сили, скасувати заходи забезпечення позовних вимог, постановлені ухвалою суду від 08.06.2007р., шляхом зняття арешту з 27/50 частини домоволодіння АДРЕСА_1, належних ОСОБА_7, виключивши з реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 5115620, контрольна сума 0Б30БД303В, дані щодо арешту зазначеної  частини домоволодіння.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.        

  Суддя –