УХВАЛА  

іменем України  

2010р. серпня місяця «3» дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

                                               Головуючого:        Любобратцевої Н.І.

                                                        Суддів:         Філатової Є.В.

             Чистякової Т.І.                                                                

                                         При секретарі:        Бініашвілі Б.Ш.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_3  про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно  за апеляційною скаргою  ОСОБА_2  на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 18 січня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:  

Рішенням Євпаторійського міського суду АРК від  18.01.2010р. ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позову до  ОСОБА_3, третя особа у справі – Євпаторійська міська рада про визнання  дійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень: літ. «А» - сторожка площею 7,5 кв.м;  літ. «Б» підсобне приміщення 8,6 вк.м; літ. «В» навіси -122,2кв. м; літ. «Г» -193,6 кв.м; літ «Д» площею 129,7 кв.м та огорожі, розташованих за адресою: по АДРЕСА_1 та визнання права власності на ці приміщення.

З рішенням не погодився позивач ОСОБА_2, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та задовольнити позов. Посилається на те, що суд першої інстанції не застосував ст. 638, 220 ЦК України, за якими  договір вважається укладеним якщо сторони досягли згоди щодо всіх суттєвих умов. А правочин, який потребує обов’язкової нотаріальної форми та укладений у простій письмовій формі, може бути  визнано дійсним, якщо сторони повністю або частково  виконали його умови та одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення. Крім того, суд не врахував, що на час укладання правочину ОСОБА_3 мав право власності  на спірні споруди на підставі чинного рішення господарського суду, тому ОСОБА_2  є  добросовісним набувачем і наступне скасування рішення суду не впливає на  його права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не  підлягає задоволенню виходячи з наведеного.

Судом першої  інстанції  встановлено та в апеляційній скарзі не оспорюється, що  право  власності на спірні споруди було визнано  рішенням Господарського суду АРК від 19.05.2008р. Проте зазначене рішення було скасоване  рішенням Вищого Господарського суду від 07.10.2008р., у позові ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на  зазначені споруди було відмовлено. А рішенням Господарського суду АРК від 12.05.2009р, яке набрало чинності ОСОБА_3 зобов’язано звільнити ділянку, на  якій розташовані зазначені об’єкти шляхом зносу за рахунок власних коштів самовільно зведених споруд.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити закону та моральним засадам суспільства та повинен вчиняться у формі встановленої законом. Наслідком порушення цих правил є нікчемність правочину ( ч.1 ст.220, ). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За змістом ст.655,656 ЦК України право відчужувати майно за договором купівлі продажу має виключно власник або  особа уповноважена на таки дії власником майна.

Зі справи вбачається, що предметом договору  купівлі-продажу було нерухоме майно,  яке було збудовано відчужувачем.

За правилами ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту прийняття в експлуатацію, а  якщо договором або законом передбачено державну реєстрацію, то з  моменту його державної реєстрації.

Право ОСОБА_3 на спірні споруди  було встановлено виключно рішенням суду, яке скасоване. Таким чином всі нерухомі об’єкти є самочинними та не можуть бути предметом купівлі-продажу, тому будь-яке відчуження їх неможливе, оскільки суперечить закону.

На час розгляду спору, ОСОБА_3 не був власником майна, та не мав права на  його продаж, тому порядок визнання угоди дійсною  на підставі ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується..  

Ст. 388 ЦК України про захист прав добросовісного набувача не поширюється на спірні правовідносини, оскільки застосовується до угод, укладених у встановленому законом порядку. Оскільки договір, укладений між сторонами є нікчемним,   ст. 338 ЦК України  не регулює спірних правовідносин і посилання не неї в апеляційній скарзі є необґрунтованим.  

Виходячи з наведеного,  колегія приходить до висновку, що рішення суду відповідає фактичним обставинам та  вимогам закону, підстав для  його скасування немає.

Керуючись ст.ст.308,315 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,      

                                                           УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_2  відхилити, рішення Євпаторійського міського суду АР Крим  від 18 січня 2010року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяті днів зі дня проголошення.

    Судді: