Справа №1-228/0  

9  

В И Р О К  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  16 червня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:  

  Головуючого, судді       - Коваленко І.В.  

при секретарях         - Оревіній О.В., Карпенко І.П.  

з участю прокурорів       - Єрмоленко С.М., Пірогової О.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу про обвинувачення  

  ОСОБА_1   , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сорокотяга Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, без постійного місця проживання в        м. Києві, раніше не судимого,  

  у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України,  

  В С Т А Н О В И В :  

  ОСОБА_1, 25 липня 2008 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, перебуваючи на тролейбусній зупинці «Завод Вулкан», розташованій по вул. Регенераторній в м. Києві, зустрів наочно знайомого йому ОСОБА_2, який безпідставно тричі вдарив його кулаком в область живота. ОСОБА_1, побоюючись погроз ОСОБА_2, який неодноразово застосовував до нього фізичне насильство, на громадському транспорті приїхав до громадського туалету, розташованого в Маріїнському парку, де зберігалась його сумка з особистими речами. Діставши з вказаної сумки розкладний ніж, ОСОБА_1 на громадському транспорті повернувся до благодійного центру «Стефанія», розташованого по вул. Регенераторній, 4 в м. Києві. У цей же день, тобто 25 липня 2008 року приблизно о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи біля благодійного центру «Стафанія», що по вул. Регенераторній, 4 в м. Києві, знову зустрів ОСОБА_2, його дружину та ще чотирьох раніше незнайомих йому чоловіків, серед яких також був потерпілий ОСОБА_3 Вказані особи перебували в стані алкогольного сп’яніння. Під час зустрічі у ОСОБА_2 з ОСОБА_1 знову виникла суперечка, в ході якої ОСОБА_2 почав наближатися до ОСОБА_1 із стиснутими кулаками з погрозами застосування насильства. ОСОБА_1, з метою уникнути конфлікту, дістав з лівої кишені джинсів ніж. У цей же час ОСОБА_4, ОСОБА_3, оточивши ОСОБА_1 з усіх боків, почали наносити останньому удари в область спини, живота та ніг, а ОСОБА_1, відходячи спиною на дорогу з тротуару, з метою захисту від протиправних дій нападників, перевищив межі необхідної оборони і без необхідності застосував ніж, яким наніс один потужний удар в область черевної порожнини потерпілому ОСОБА_3, який знаходився позаду нього, чим завдав останньому тяжке тілесне ушкодження.  

Згідно висновку судово-медичної експертизи №1290/Е від 26.09.2008 р. у потерпілого ОСОБА_3 виявлені наступні ушкодження: рана на границі передньої бокової стінки живота з правої сторони, по ходу якої пошкоджується підшкірно-жирова клітчата, м’язи, пристінчата брюшина, підвздошна кишка (4 пошкодження), брижейка підвздошної кишки, крововилив в черевну порожнину (до 200 мл)- проникаюче колото-різане поранення живота з наскрізним пошкодженням кишки, брижейки підвздошної кишки.  

Локалізація, морфологія вищезазначених ушкоджень, враховуючи обставини справи, та часові дані вказують на те, що спричинені вони гострим предметом, який має колючо-ріжучі властивості.  

По ступеню тяжкості вищезазначене проникаюче колото-різане поранення живота відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (по критерію небезпеки для життя) згідно пункту 2.1.3 К «Правил визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6.  

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що 25 липня 2008 року приблизно о 14 годині він на громадському транспорті приїхав до зупинки «Завод Вулкан», звідки прямував до підземного переходу в напрямку Благодійного Центру «Стефанія». На зупинці він зустрів наочно знайомого йому ОСОБА_2 на прізвисько «Фокс», який при зустрічі тричі вдарив його кулаком в область живота та пригрозив, що ще з ним розбереться. Побоюючись погроз ОСОБА_2, він, тобто ОСОБА_1, сів на тролейбус та поїхав до станції метро «Либідська», звідки на метро доїхав до станції метро «Майдан Незалежності», та пішов до Маріїнського парку, де в громадському туалеті, зберігалась сумка з його особистими речами. В даній сумці також зберігався його розкладний ніж, який приблизно за два місяці до подій він придбав для побутових цілей в одному з кіосків,  розташованих на Ленінградській площі. Діставши з сумки вказаний ніж, він, біля станції метро «Арсенальна» сів на автобус №55 та поїхав до БЦ «Стефанія», розташованого по вул. Регенераторній, 4 в м. Києві, з метою там помитися та поїсти. Приїхавши до зупинки «Завод «Вулкан», він вийшов з автобусу та пішов у напрямку благодійного центру «Стефанія». По дорозі на територію вказаного центру, він зустрів ОСОБА_2, його дружину та ще чотирьох раніше незнайомих йому чоловіків. При зустрічі ОСОБА_2 почав наближатися до нього із стиснутими кулаками, погрожуючи, що зараз його поб’є. Тоді він, тобто ОСОБА_1, запитав у ОСОБА_2, навіщо він сьогодні зранку безпричинно його вдарив, на що останній, обійнявши його за плечі, відповів, що був не правий, так як перебував у нетверезому стані. Потім ОСОБА_2 вдарив його по кишені штанів та запитав, що там у нього, на що він повідомив, що там ніж. Тоді ОСОБА_2 його обійняв та почав вимагати віддати йому ніж. Він спочатку не віддав свого ножа, але потім дістав його з лівої кишені джинсів. У цей час знайомі «Фокса» оточили його з усіх боків та почали наносити йому удари в область спини та живота і ніг, а він почав відходити на дорогу з тротуару.  Відступаючи назад, він відчув удар в спину, після чого він, не дивлячись і не цілячись в конкретну особу та не знаючи, хто стоїть позаду нього повернувся, тримаючи в лівій руці свій ніж, та таким чином наніс удар чоловіку, який знаходився позаду нього. Як потім з’ясувалося ним був потерпілий ОСОБА_3 У цей час незнайомі чоловіки все одно продовжували його бити, але він вирвався від них і побіг до входу на територію центру «Стефанія». Вони гналися за ним до самого входу, але охорона їх не впустила. При цьому ОСОБА_2 та інші чоловіки погрожували йому, що вони його поб’ють. Тоді, коли він знаходився на території центру, охорона викликала працівників міліції, які приїхали, затримали його та доставили до Дніпровського РУ, де він написав явку з повинною та дав детальні пояснення по вищезазначеному факту.  

Згідно дослідженого в порядку ст. 306 КПК України, представленого в матеріалах справи протоколу допиту потерпілого ОСОБА_3 (т.1 а.с.36) убачається, що про події, які відбулися з ним 25 липня 2008 року, він пам’ятає смутно, оскільки перебував у стані алкогольного сп’яніння. Пам’ятає лише те, що приблизно о 18 годині 00 хвилини 25 липня 2008 року він отямився у реанімаційному відділенні ЛШМД м. Києва, де лікарі йому повідомили, що у нього ножове поранення. Зі слів його однокласника на ім’я ОСОБА_4 йому відомо, що зазначене поранення йому наніс ОСОБА_1 приблизно о 15 годині 00 хвилин по вул. Регенераторній, 4 в м. Києві. При  цьому потерпілий не знає, чому ОСОБА_1 наніс йому ножове поранення, адже ніяких конфліктів між ними не було.  

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав, що потерпілий  ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_4 перебували в стані сильного алкогольного сп’яніння, знаходились в  дуже  агресивному стані та шукали сварок. Погроза зі  сторони потерпілого ОСОБА_3 та  свідка ОСОБА_4 була цілком реальною, оскільки підсудний ОСОБА_1 був один і якби не втручання свідка ОСОБА_2 то підсудного ОСОБА_1 або вбили, або сильно скалічили. З боку ж підсудного ОСОБА_1 не було ніякої загрози свідку ОСОБА_4, оскільки підсудний  ОСОБА_1 завжди був спокійний, не конфліктний, намагався взагалі уникати  конфліктних ситуацій.  В той день підсудний ОСОБА_1 також поводив себе спокійно на провокації не реагував, намагався згладити конфлікт, який виник вранці.  

Допитаний, як свідок, лікар швидкої медичної допомоги київської міської підстанції  № 2, ОСОБА_5 показав суду, що 25 липня 2008 року він заступив на добове чергування у складі двох фельдшерів та водія. Приблизно о 15 год. 00 хв. 25 липня 2008 року від диспетчера підстанції  № 2 він отримав виклик про необхідність виїзду на вул. Регенераторну, 4 в м. Києві. Прибувши зі своєю бригадою на місце, до них звернулась особа, яка назвалась ОСОБА_3, з приводу нанесеного йому ножового поранення в область живота. Вказаній особі одразу була надана перша медична допомога, після чого останній був доставлений Київської міської лікарні швидкої медичної допомоги. Проте вказати, хто саме заподіяв ножове поранення громадянину ОСОБА_3 не може, оскільки цього не знає.  

З дослідженого у порядку ст. 306 КПК України, представленого у матеріалах справи протоколу допиту свідка ОСОБА_6 (т.1 а.с.86-87) видно, що на момент подій останній працював на посаді молодшого інспектора ГЗ Дніпровського МВДСО УДСО при ГУ МВС України в м. Києві та з 25 на 26 липня 2008 року у складі групи, в яку входили він, сержант міліції ОСОБА_7, міліціонер-водій ДСО – ОСОБА_8, заступив на чергування на маршруті  №   ГЗ 540 по ОГП і об’єктів громадян в Дніпровському районі м. Києва. Приблизно о 15 годині 05 хвилин 25 липня 2008 року вони отримали виклик про те, що по вул. Регенераторній, 4 в м. Києві якась особа отримала ножове поранення в живіт. Прибувши на місце, зі слів очевидців їм стало відомо, що неподалік заводу «Вулкан» ОСОБА_1 дістав розкладний ніж та наніс громадянину ОСОБА_3 удар в живіт. Потерпілому ОСОБА_3 одразу була викликана карета швидкої медичної допомоги, яка по приїзду забрала його до лікарні. У той же день вони затримали ОСОБА_1 та доставили до Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві для подальшого розбору.  

Досліджений у порядку ст. 306 КПК України, представлений у матеріалах справи протокол допиту свідка ОСОБА_7 (т.1 а.с.88-89) стосовно обставин виклику та приїзду працівників міліції на місце події по вул. Регенераторній, 4 в м. Києві, аналогічний за змістом протоколу допиту свідка ОСОБА_6  

З досліджених у судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України, показань свідка ОСОБА_4 слідує, що 25 липня 2008 року приблизно о 15 годині 00 хвилин він разом зі своїм знайомим на ім’я ОСОБА_5, прізвища якого не знає, знаходився неподалік заводу «Вулкан», що по вул. Регенераторній, 4 в м. Києві, де зустріли ОСОБА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відійшли в бік та почали про щось сперечатися. Під час суперечки він побачив, як ОСОБА_1 з кишені своїх штанів дістав ніж та тримав його у себе в лівій руці. Побачивши у ОСОБА_1 ніж, він почав наближатись до нього, пропонуючи віддати йому ніж, щоб нікого не поранити, але останній відмовився це зробити. Тоді, зі спини ОСОБА_1 до них підбіг ОСОБА_3 з метою забрати у ОСОБА_1 ножа, але ОСОБА_1, розвернувшись, наніс один удар ножем ОСОБА_3 в область живота. Від нанесеної травми ОСОБА_3 впав на землю, а ОСОБА_1 побіг на територію ХБЦ «Стефанія», розташованого по вул. Регенераторній, 4 в м. Києві. Також зазначає, що ніяких конфліктів у нього з ОСОБА_1 ніколи не було, а про те, чи були вони у ОСОБА_1 з його знайомими, йому невідомо (т.1 а.с.87-88).  

З досліджених у судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України, показань свідка ОСОБА_9 убачається, що він працював лікарем-хірургом у Всеукраїнському Благодійному Фонді «Стефанія» та 25 липня 2008 року приблизно о 15 годині 00 хвилин до нього в службовий кабінет, розташований на території ВБФ «Стефанія», звернувся за медичною допомогою ОСОБА_3 з приводу нанесеного йому в праву сторону живота ножового поранення. Оглянувши рану, він поставив ОСОБА_3 попередній діагноз – проникаюче колото-різане поранення черевної стінки живота розміром приблизно 0,5х7 см, з випадом петлі тонкого кишечнику на зовні. Обробивши потерпілому рану, він одразу викликав карету швидкої медичної допомоги, яка після приїзду забрала ОСОБА_3 до Київської міської лікарні швидкої медичної допомоги (т.1 а.с.83-84).  

Винність ОСОБА_1 у вчиненні умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчиненому у разі перевищення меж необхідної оборони, підтверджується також дослідженими у судовому засіданні протоколами слідчих дій та висновками проведених по справі судових експертиз.  

Зокрема, згідно протоколу огляду від 25.07.2008 р., у ОСОБА_1 в приміщенні ТВМ-4, що по вул. Каунаська, 14/1, при огляді було виявлено та вилучено з лівої кишені джинсів, в які він був одягнутий, туристичний ніж складний. Як пояснив при огляді ОСОБА_1, даним ножем він підрізав незнайому людину, яка його била (т.1 а.с.29).  

З висновку судово-медичної експертизи №1290/Е від 26.09.2008 р. у потерпілого ОСОБА_3 виявлені наступні ушкодження: рана на границі передньої та бокової стінки живота справа, по ходу якої пошкоджується підшкірно-жирова клітчата, м’язи, пристінчата брюшина, підвздошна кишка (4 пошкодження), брижейка підвздошної кишки, крововилив в черевну порожнину (до 200 мл)- проникаюче колото-різане поранення живота з наскрізним пошкодженням кишки, брижейки підвздошної кишки.  

Локалізація, морфологія вищезазначених ушкоджень, враховуючи обставини справи, та часові дані вказують на те, що спричинені вони гострим предметом, який має колючо-ріжучі властивості.  

По ступеню тяжкості вищезазначене проникаюче колото-різане поранення живота відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (по критерію небезпеки для життя) згідно пункту 2.1.3 К «Правил визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6 (т.1 а.с.119-122).  

З висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 342 від 30.09.2008 р. убачається, що ОСОБА_1 виявляє ознаки залежного розладу особи (F 60.7. згідно МКБ 10). За своїм психічним станом на даний час може розуміти значення своїх дій та керувати ними. У застосуванні до нього примусових мір медичного характеру не потребує.  

У період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння виявляв ознаки залежного розладу особи (F 60.7. згідно МКБ 10), ознак яких-небудь тимчасових хворобливих розладів психічної діяльності не виявляв. За своїм психічним станом міг розуміти свої дії та керувати ними (т.1 а.с.106-108).  

Згідно з висновком стаціонарної судово-наркологічної експертизи № 56 від 30.09.2008 р., ОСОБА_1 на даний час хронічним алкоголізмом та наркоманією не страждає та лікування у зв’язку з цим не потребує. ОСОБА_1 виявляє ознаки залежного розладу особи (F 60.7. згідно МКБ 10). У застосуванні до нього примусових мір медичного характеру не потребує (т.1 а.с.113-115).  

З висновку експерта № 212/490 від 22.10.2008 року, слідує, що складний ніж, вилучений під час ОМП 25.07.2008 року у ОСОБА_1 не являється холодною зброєю і відноситься до туристичних ножів господарсько-побутового призначення. Характер обробки поверхонь частин і деталей досліджуваного ножа свідчать про його заводський спосіб виготовлення.  

Згідно висновку судово-цитологічної експертизи №199/ц від 17.10.2008 р., при судово-цитологічному дослідженні клинка ножа (об.1) кров, піт та клітини з ядрами не виявлені.  

Крім того, винність ОСОБА_1 підтверджується даними, що містяться в протоколі огляду та вилучення від 25.07.2008 р. (т.1 а.с.29), протоколом огляду місця події від 25.07.2008 р. (т.1 а.с.30-34), протоколом відтворення обстановки та обставин подій від 26.07.2008 р. (т.1 а.с.73-74).    

Аналізуючи зібрані матеріали в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винність підсудного ОСОБА_1 у скоєнні умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчиненому у разі перевищення меж необхідної оборони, доведена повністю та кваліфікує його дії за ст. 124 КК України.  

Призначаючи міру покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК України, у тому числі межі санкції ст.124 КК України та положення Загальної частини КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, який ніде не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, несудимий.  

Відповідно до вимог ст. 66 КК України, обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.      

  Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.    

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у виді обмеження волі не у максимальних межах, установлених у санкції статті 124 КК України. Враховуючи те, що ОСОБА_1 з 26.07.2008 року утримується під вартою в Київському СІЗО №13 Державного департаменту України з питань виконання покарань, суд уважає за необхідне зарахувати строк попереднього ув’язнення у строк покарання за даним вироком за правилами ст. 72 КК України, виходячи з такого співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.  

Оскільки ОСОБА_1 обирається міра покарання у виді обмеження волі, то у відповідності до ст. 342 КПК України, він підлягає негайному звільненню з-під варти в залі судового засідання.  

Цивільний позов по справі не заявлений.  

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -  

  З А С У Д И В :  

  Визнати   ОСОБА_1   винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 124 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 9 місяців 12 днів обмеження волі.  

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту затримання – з 26 липня 2008 року з 15 години 30 хвилин (а.с.42-46).  

На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 строк попереднього ув’язнення, а саме з 26 липня 2008 року по 16 червня 2009 року, виходячи з такого співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.  

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили змінити з взяття під варту на підписку про невиїзд.    

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.  

Речовий доказ по справі: розкладний ніж з рукояткою світло-коричневого кольору, який зберігається в камері схову речових доказів  Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, - знищити (т.1 а.с.147-148).  

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.      

  Суддя