Справа №1-33/10  

В И Р О К  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  15 січня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:  

  Головуючого, судді       - Коваленко І.В.  

при секретарях       - Оревіній О.В., Карпенко І.П.  

з участю прокурорів       - Єрмоленко С.М., Постемської Ю.Ф., Іваненко Л.І.,  

ОСОБА_1,  

потерпілої         - ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу про обвинувачення  

ОСОБА_3   , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Карашина Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:  

- 17.07.2006     року вироком Голосіївського районного суду м. Києва за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України звільненого від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки,    

  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,  

  В С Т А Н О В И В :  

  ОСОБА_3, 29 грудня 2008 року приблизно о 13 годині 00 хвилин, знаходячись по вулиці Бучми, 2 в м. Києві, з корисливих мотивів, направлених на повторне відкрите викрадення чужого майна, підбіг ззаду до потерпілої ОСОБА_2 та з руки останньої ривком вихопив гаманець із шкірозамінника вартістю 25 грн., в якому знаходились гроші в сумі 60,09 грн. та пенсійне посвідчення Серії НОМЕР_1, видане на ім’я ОСОБА_2, яке матеріальної цінності для останньої не представляє. Після цього ОСОБА_3, утримуючи викрадене, з місця вчинення злочину втік, але невдовзі був затриманий працівниками міліції. Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріального збитку на загальну суму 85,09 грн.  

Допитаний у судовому засіданні підсудний   ОСОБА_3   свою вину в пред’явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України не визнав повністю та пояснив суду, що   у грудні 2008 року він неофіційно працював водієм в ПП «Автотранспортники», місцезнаходження якого не пам’ятає. 29.12.2008 року у першій половині дня він на службовому автомобілі ВАЗ 21011 приїхав на роботу та отримав заробітну плату в сумі 900 грн., після чого поїхав на базар, розташований по вул. Серафімовича в м. Києві, з метою придбати продукти харчування до святкування Нового Року. Приблизно о 12 год. 30 хв., він, залишивши автомобіль на стоянці за супермаркетом «Екомаркет», пішов на базар в напрямку вул. Бучми в м. Києві. У той час, коли він підійшов до ларьків, із-за рогу одного з них вибіг чоловік і збив його з ніг, внаслідок чого вони разом впали на землю. Чоловік швидко піднявся і побіг далі, а до нього, коли він піднімався з землі, підбіг чоловік з барсеткою та заламав руки за спину. На його питання, що трапилось, чоловік, який представився  дільничним інспектором міліції ОСОБА_6, відповів, що підемо в міліцію і з'ясуємо, як треба красти гаманці. Потім ОСОБА_6 одягнув на нього наручники, підняв гаманець, який лежав на землі, і кинув до внутрішньої кишені його куртки. Одразу після цього підійшла незнайома йому жінка, як потім з'ясувалось, це була потерпіла, і його відвели до дільничного інспектора міліції. У подальшому в кабінеті дільничного інспектора міліції ОСОБА_6 у присутності понятих з внутрішньої кишені  його куртки дістали гаманець потерпілої, в якому було 60 грн. та пенсійне посвідчення потерпілої. Також пояснив суду, що під час досудового слідства він свою вину не визнавав, але його примушували підписувати протоколи допиту, в яких він повністю визнавав себе винним. Також вказував, що дільничний інспектор Сербін М.Й. та інші працівники міліції, прізвища яких не пам’ятає, а також слідчий Підгорний М.В. здійснювали на нього фізичний та психологічний тиск, говорили, що все одно він буде відбувати покарання. У зв’язку з цим, він писав скаргу до прокуратури на дії працівників міліції, на яку через канцелярію СІЗО прийшла відповідь, що дане питання буде вирішуватись під час судового слідства.  

Незважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочину при обставинах викладених у вироку, його винність підтверджується зібраними по справі та дослідженими і перевіреними в ході судового слідства доказами в їх сукупності.  

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 показала суду, що 29 грудня 2008 року близько 12 години вона вийшла з дому за місцем свого проживання по вул. Березняківська в м. Києві та на маршрутному таксі №49 приїхала на ринок, розташований біля будинку №2 по вул. Бучми в м. Києві, де придбала продукти харчування. Після цього вона, тримаючи в одній руці господарчу сумку з продуктами харчування, в лівій – жіночу сумку, а також в якійсь з рук гаманець, пішки попрямувала на зупинку маршрутки. Знаходячись між ринком та зупинкою маршрутки №49, вона відчула, як невідомий їй раніше чоловік вирвав у неї з руки гаманець та побіг по вул. Бучми в напрямку озера «Тельбін» в м. Києві. Сподіваючись, що з гаманця заберуть лише гроші, а сам гаманець та пенсійне посвідчення, яке в ньому знаходилось, викинуть, вона, ідучи в напрямку ринку, почала кричати та кликати на допомогу. На ринку вона від якоїсь жінки почула про затримання працівниками міліції чоловіка, який викрав гаманець. Підійшовши до будинку по вул. Серафімовича, 9 в м. Києві, вона побачила працівників міліції, які тримали хлопця, який потім представився ОСОБА_3 У подальшому вони всі разом пішли до кімнати дільничного інспектора міліції, де приблизно через дві години після приїзду слідчо-оперативної групи у ОСОБА_3 у її присутності та у присутності понятих було виявлено та вилучено гаманець, який належить їй, в якому знаходилось пенсійне посвідчення на її ім’я та гроші в сумі 60,09 грн.    

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка старший дільничний інспектор міліції Дніпровського РУ ГУ МВС України м. Києві ОСОБА_6, підтримавши свої показання, дані під час досудового слідства, показав, що 29 грудня 2008 року приблизно о 13 годині він, проходячи по вул. Серафімовича в м. Києві, почув крик: «Тримай злодія!» та одразу помітив, що збоку від нього по вул. Бучми біжить хлопець в одязі чорного кольору. З метою затримання цього хлопця, він забіг за будинок з іншого боку та, підійшовши несподівано до нього, наказав зупинитись і представився працівником міліції. Хлопець, не виконавши його вимоги, знов почав тікати, а він побіг слідом за ним. Приблизно через 50 м, у дворі одного з будинків по вул. Серафімовича в м. Києві, він наздогнав хлопця і вони разом з ним впали на землю. Піднявшись з землі, він одягнув на хлопця наручники. Затриманий назвався ОСОБА_3 Після цього підійшла потерпіла ОСОБА_2 та повідомила, що це саме в неї на зупинці маршрутки вкрали гаманець, вирвавши його з рук. Тоді він доставив ОСОБА_3 і потерпілу до кімнати дільничних, що по вул. Бучми, 7-а в м. Києві, викликав слідчо-оперативну групу та понятих. Приблизно через дві години після приїзду слідчо-оперативної групи в присутності понятих у ОСОБА_3 з-під його куртки чорного кольору виявили та вилучили жіночий гаманець темно-коричневого кольору, в якому находилось пенсійне посвідчення на ім’я ОСОБА_2 та гроші в сумі 60,09 грн. ОСОБА_3 одразу визнав свою вину у вчиненні даного злочину та зазначав, що викрав гаманця, оскільки йому необхідні були гроші.      

Допитаний в судовому засіданні в якості додаткового свідка слідчий Дніпровського РУГУ МВС України ОСОБА_8 пояснив суду, що 30 грудня 2008 року по даній кримінальній справі постановою начальника слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України було створено слідчо-оперативну групу, до складу якої увійшов він, як старший групи, та слідчий слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України ОСОБА_9 Під час проведення досудового слідства ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнавав повністю, будь-якого фізичного чи психологічного тиску до ОСОБА_3 з його боку та у його присутності з боку інших працівників міліції не застосовувалось. Особисто до нього ОСОБА_3 зі скаргами на дії працівників міліції не звертався.    

Показання потерпілої та свідків суд визнає об’єктивними, так як вони повністю відповідають один одному без будь-яких протиріч. Їх показання суд уважає допустимим та прямим доказом винності підсудного в інкримінованому йому діянні.  

Крім того, згідно дослідженого в судовому засіданні протоколу усної заяви про злочин від 29.12.2008 року слідує, що потерпіла ОСОБА_2 звернулась із заявою до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про те, що 29.12.2008 року о 14 годині 20 хв. по вул. Бучми, 2 в м. Києві невідомий чоловік одягнений в чорний одяг, відкрито заволодів гаманцем, в якому знаходилось пенсійне посвідчення на її ім’я та гроші в сумі близько 20 грн.  

З дослідженого протоколу огляду від 29.12.2008 року убачається, що у ОСОБА_3 у присутності понятих було виявлено та вилучено з-під куртки чорного кольору жіночий гаманець темно-коричневого кольору, в якому знаходилось пенсійне посвідчення гр.-ки ОСОБА_2 Серія НОМЕР_1, гроші в сумі 54 грн. та копійками 6 гр. 09 коп.   Як пояснив   ОСОБА_3   , даний гаманець він вирвав з рук раніше йому незнайомої жінки за адресою: м. Київ, вул. Бучми, 2, біля будинку. (а.с.5 т.1).  

Як видно з а.с.6 т.1 ст. слідчий СВ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_8 своєю постановою від 29.12.2008 року виявлені та вилучені у ОСОБА_3 жіночий гаманець, пенсійне посвідчення та гроші в сумі 60,09 грн.   долучив до матеріалів справи в якості речового доказу, передавши під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_2  

Керуючись ст. 67 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням того, що по справі забезпечено всебічний, повний та об’єктивний розгляд всіх обставин в їх сукупності.  

Протягом досудового слідства підсудний ОСОБА_3 повністю визнавав свою винність і лише під час судового слідства змінив свої показання, пояснюючи це тим, що на досудовому слідстві слідчий Підгорний М.В. та Сербін М.Й. здійснювали на нього фізичний та психологічний тиск, про що він звертався зі скаргою до органів прокуратури.  

Показання підсудного в частині застосування до нього незаконних методів дізнання та слідства перевірялись судом та не знайшли свого підтвердження.  

Як свідок ОСОБА_8, так і ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували застосування з їх боку до ОСОБА_3 будь-якого психологічного чи фізичного тиску.  

Показання свідків у справі, які з підсудним раніше знайомі не були, судом попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, є особами сторонніми, а тому у них відсутні будь-які підстави для обмови підсудних.  

Крім того, як вбачається з дослідженого в судовому засіданні повідомлення начальника Київського СІЗО ОСОБА_4 від 09.10.2009 року, в матеріалах особової справи ув’язненого ОСОБА_3, 1980 року народження, інформація про надходження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції, відсутня.  

Твердження підсудного щодо причетності до вчинення даного злочину іншої особи, яка тікаючи, збила його з ніг, загубила гаманець, а у подальшому цей же гаманець йому підкинув дільничний інспектор міліції ОСОБА_6 спростовуються показаннями як потерпілої, так і свідка ОСОБА_6, який заперечував наявність у той час, крім ОСОБА_3, інших осіб, які б пробігали біля нього, тікаючи від потерпілої, а навпаки затримати ОСОБА_3 йому вдалося лише вдруге, оскільки першого разу він вирвався від нього. Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні також стверджувала, що ОСОБА_3 після затримання, знаходячись в кімнаті дільничного, весь час поводив себе спокійно, з нею не спілкувався та про свою непричетність до даного злочину ні їй, ні працівникам міліції не повідомляв.  

Невизнання підсудним ОСОБА_3 своєї вини в умисних діях, направлених на відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, суд розцінює як спосіб уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.  

Діяння вчинене підсудним ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він своїми діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.  

Обираючи вид та міру покарання підсудному   ОСОБА_3   суд враховує загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК України, у тому числі межі санкції ч.2 ст.186 КК України та положення Загальної частини КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, який ніде не працює,   дані, які б підтверджували намагання підсудного працевлаштуватись, у справі відсутні,     за місцем проживання характеризується позитивно, має неповнолітню дитину – ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, схильний до вчинення корисливих злочинів.    

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 66 КК України, обставиною, що пом’якшує покарання   ОСОБА_3   , суд визнає наявність на його утриманні неповнолітньої дитини.          

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання   ОСОБА_3   , судом не встановлено.    

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що підсудному   ОСОБА_3     для його виправлення   необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.  

Враховуючи те, що підсудний   ОСОБА_3   вчинив злочин під час іспитового строку, встановленого вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 17.07.2006 року, яким його засудженого за ч   . 2 ст.15, ч.3 ст. 185   КК України до чотирьох років позбавлення волі, останньому відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України необхідно призначити покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК України.  

Відповідно до вимог ст. 72 КК України в строк відбуття покарання підсудному   ОСОБА_3   необхідно зарахувати строк його попереднього ув’язнення – з 29.12.2008 року по 14.12.2009 року (а.с.17-23 т.1).  

Цивільний позов по справі не заявлений.  

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -  

  З А С У Д И В :  

  Визнати   ОСОБА_3   винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі.  

  На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків приєднати ОСОБА_3 до покарання за даним вироком частину невідбутого покарання призначеного за вироком Голосіївсь   кого районного   суду м. Києва від   17.07.2006 року   за ч. 2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України і остаточно призначити йому покарання у вигляді 5 (п’яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.  

Строк відбуття покарання   ОСОБА_3   обчислювати з моменту затримання – з 29 грудня 2008 року з 19 години 00 хвилин (а.с.17).  

Запобіжний захід   ОСОБА_3   до набрання вироком законної сили залишити без змін – взяття під варту, утримуючи останнього під вартою в Київському СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області.  

Речовий доказ по справі: жіночий гаманець темно-коричневого кольору, гроші: 54 грн. купюрами та 6,09 грн. монетами, всього в сумі 60,09 грн. та Пенсійне посвідчення на ім’я ОСОБА_2, які передані під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_2   – залишити у володінні потерпілої ОСОБА_2  

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.      

  Суддя