Справа №1-63/10

В И Р О К  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  15 квітня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

 Головуючого, судді           - Коваленко І.В.,

при секретарях            - Оревіній О.В., Карпенко І.П.,

з участю прокурорів           - Постемської Ю.Ф.,  

захисників підсудних        - ОСОБА_1, ОСОБА_2, адвокатів ОСОБА_3,  

ОСОБА_4, ОСОБА_5,  

потерпілих                 - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_8  , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Бровари Київської області, українки, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючої, незаміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше судима:  

-  24.05.2007 року Деснянським районним судом м. Києва за ч.2 ст.190 КК України до 1 року 4 місяців позбавлення волі. Звільнилась 19.05.2008 року по відбуттю строку покарання.  

  ОСОБА_9  , ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки м. Бровари Київської області, українки, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючої, вдови, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимої:

- 30.05.2001 року Бобровицьким районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 229-6 (в редакції 1960 року) до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 1 рік зі сплатою штрафу в розмірі 170 грн.;  

- 20.02.2002 року Броварським районним судом Київської області за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільненої від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік;

- 23.04.2002 року Ніжинським міським судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі;

- 10.10.2002 року Броварським міським судом Київської області за ч.2 ст.309, ч.4 ст.70 КК України на 2 року позбавлення волі;  

- 18.05.2007 року Броварським районним судом Київської області за ч. 2 ст.309 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненої від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки 6 місяців.  

  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,  

  В С Т А Н О В И В :  

 ОСОБА_8, 06 квітня 2009 року приблизно о 09 год. 00 хв., знаходячись поблизу ТД «Ліза», розташованого по вул. Незалежності в м. Бровари Київської обл., вступила в злочинну змову із ОСОБА_9, направлену на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, у зв’язку з чим вони на автомобілі-таксі приїхали до поштового відділення, що по вул. Ілліча, 6/5 в м. Києві, в приміщенні якого стали слідкувати за особами, які отримували в касі грошові кошти.  

Приблизно об 11 год. 00 хв. 06 квітня 2009 року ОСОБА_8, помітивши ОСОБА_6, яка отримала в касі грошові кошти в сумі 1500 грн., вказала на неї ОСОБА_9 та у подальшому, діючи згідно розподілених ролей, обігнала ОСОБА_6, кинувши їй під ноги пачку нарізаного паперу, з обох сторін якої було декілька справжніх купюр по 20 грн.

У той час, коли ОСОБА_6 проходила поряд із вказаною стопкою грошових коштів, ОСОБА_9, продовжуючи вчиняти свої злочинні дії та діючи згідно розподілених ролей, звернула увагу потерпілої на вказані грошові кошти, підняла їх та підійшла з ними до потерпілої з пропозицією їх поділити. В цей час, ОСОБА_8, діючи узгоджено та згідно розподілених ролей, підійшла до ОСОБА_9 та ОСОБА_6 з питанням, чи не знаходили вони на землі грошові кошти. ОСОБА_9, діючи згідно заздалегідь розподілених ролей, заперечила ОСОБА_8, після чого  ОСОБА_8 попросила дозволу оглянути речі ОСОБА_9 та ОСОБА_6 Перебуваючи у схвильованому стані та бажаючи довести ОСОБА_8 свою непричетність до заволодіння її грошима, ОСОБА_6 дозволила ОСОБА_8 обшукати належну їй сумку.  

Обшукуючи сумку потерпілої, ОСОБА_8 витягнула з ощадної книжки ОСОБА_6 стопку грошових коштів, з якої, шляхом залому, витягнула кошти в сумі 1000 грн. 00 коп., які одразу передала ОСОБА_9, а залишок грошових коштів помістила назад до сумки ОСОБА_6 Однак, в цей час злочинні дії останньої були помічені потерпілою ОСОБА_6  

У подальшому ОСОБА_9, діючи згідно розподілених ролей, відійшла від ОСОБА_6 та ОСОБА_8, яка в той час своєю розмовою продовжувала відволікати увагу ОСОБА_6, але остання, вхопивши ОСОБА_8 за светр, звернулась з вимогою повернути її кошти, давши таким чином зрозуміти, що їх дії вона помітила і знає, що її кошти забрали ОСОБА_8 та ОСОБА_10 Після цього ОСОБА_11, повернувшись до ОСОБА_9, помітила, що вона почала тікати, а ОСОБА_8 в цей же час також намагалася вирватися, однак ОСОБА_6 її міцно тримала. В цей час біля них проходив ОСОБА_12 та допоміг ОСОБА_6 затримати ОСОБА_8 Таким чином, своїми злочинними діями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 завдали потерпілій ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 1000 грн.  

Крім того,  19 травня 2009 року приблизно о 10 годині 50 хвилин ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_9, знаходячись по АДРЕСА_4, вступили в злочинну змову, направлену на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману.  

Приблизно об 11 год. 00 хв., 19 травня 2009 року, ОСОБА_9, помітивши в приміщенні поштового відділення потерпілого ОСОБА_7, який отримав в касі грошові кошти в сумі 925 грн., вказала на нього ОСОБА_8, яка в свою чергу, діючи згідно розподілених ролей, обігнала ОСОБА_7 та кинула йому під ноги  пачку нарізаного паперу, з обох сторін якої було декілька справжніх купюр по 20 грн.

У той час, коли ОСОБА_7 проходив поряд із вказаною стопкою грошових коштів, ОСОБА_9, продовжуючи вчиняти свої злочинні дії та діючи згідно розподілених ролей, звернула увагу потерпілого на вказані грошові кошти, та піднявши  їх, підійшла до ОСОБА_7 з пропозицією їх поділити.  

В цей час, ОСОБА_8, діючи узгоджено та згідно розподілених ролей, підійшла до ОСОБА_9 та ОСОБА_7 з питанням, чи не знаходили вони на землі грошові кошти. ОСОБА_9, діючи згідно заздалегідь розподілених ролей, заперечила ОСОБА_8, після чого ОСОБА_8 попросила дозволу оглянути речі ОСОБА_9 та ОСОБА_7 Перебуваючи у схвильованому стані та бажаючи довести ОСОБА_8 свою непричетність до заволодіння її грошима, ОСОБА_7 дозволив ОСОБА_8 обшукати належний йому гаманець.  

Обшукуючи гаманець ОСОБА_7, ОСОБА_8, витягнула з одного з відділень грошові кошти, та оглядаючи їх, шляхом залому, заволоділа частиною грошей в сумі 650  грн., які поклала до кишені своїх штанів, звідки їх у подальшому забрала ОСОБА_9 і відійшла від них, а решту грошей ОСОБА_8 віддала ОСОБА_7 Взявши дані кошти, потерпілий одразу їх перерахував, після чого звернувся до ОСОБА_8 з вимогою повернути йому гроші в сумі 650 грн., але остання повідомила, що даної суми грошей у неї немає і почала тікати. ОСОБА_7 певний час переслідував ОСОБА_8, але остання зникла. Через деякий час, ОСОБА_7, проходячи поблизу ТЦ «Дитячий світ», що в м. Києві, помітив ОСОБА_8 та затримав її.  

Таким чином, своїми злочинними діями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 завдали потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 650 грн.  

Допитана у судовому засіданні підсудна   ОСОБА_8   свою вину в пред’явленому органами досудового слідства обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України визнала повністю, підтвердивши показання, які давала на досудовому слідстві, та пояснила суду, що з ОСОБА_9 знайома приблизно останніх п’ять років, підтримувала дружні відносини. Під час однієї з зустрічей вона розповіла ОСОБА_9, що вміє обманювати потерпілих, підкидаючи їм «кукли», тобто пачку нарізаного паперу, з обох сторін якої є декілька справжніх купюр, а також «заламувати» гроші так, що потерпілі не встигають помітити їх викрадення. Тоді ж вона запропонувала ОСОБА_9 таким чином заробляти гроші, на що остання погодилась.      

Так, 06 квітня 2009 року приблизно о 9 годині 00 хвилин, зустрівшись з ОСОБА_9 поблизу ТД «Ліза», що по вул. Незалежності в м. Бровари, вони, з метою вчинення даного злочину, приїхали на автомобілі-таксі до поштового відділення, розташованого по вул. Ілліча в м. Києві. При ній знаходилась раніше підготовлена нею «кукла», тобто стопка нарізаного паперу, з обох сторін якої було декілька справжніх грошових купюр. Знаходячись в приміщенні поштового відділення, вони з ОСОБА_9 спостерігали за громадянами, які отримували пенсію та приблизно об 11 годині 00 хвилин, помітивши жінку похилого віку, тобто потерпілу ОСОБА_6, яка отримала гроші в сумі приблизно 1500 гривень, вийшли слідом за нею з поштового відділення. Коли потерпіла ОСОБА_6 відійшла від поштового відділення приблизно на 15 метрів та йшла по дорозі, вона випередила її десь на 3 метри, викинула перед собою «куклу», а сама відійшла в сторону. В цей момент ОСОБА_9 догнала потерпілу ОСОБА_6 та звернула її увагу на вказану «куклу», запропонувавши поділити знайдену суму грошей. Помітивши, що потерпіла почала відходити від ОСОБА_9, вона одразу підійшла до них з питанням, чи не знаходили вони на землі щойно загублені нею гроші. Потерпіла, злякавшись, відповіла, що гроші знайшла ОСОБА_9, та вказала на останню. ОСОБА_9 почала заперечувати наявність у неї грошей та показала свою сумку, з якої дістала всі речі, в тому числі й свій гаманець. Зробивши вигляд, що вона перевірила вміст сумки ОСОБА_9, але своїх грошей там не виявила, вона попросила ОСОБА_13 показати її речі, на що потерпіла погодилась. Тоді вона взяла сумку потерпілої та побачивши, що гроші останньої лежать в ощадній книжці, дістала з неї гроші, при цьому непомітно заламала декілька купюр лівою рукою та намагалась сховати їх в задню кишеню своїх джинсів. В цей момент ОСОБА_9 перехопила її руку і взяла гроші в свою руку. В правій руці вона тримала залишок грошей потерпілої, які поклала назад до ощадної книжки, а саму книжку поклала до сумки. Однак, ОСОБА_6 щось запідозрила, оскільки одразу дістала з сумки гроші та почала їх переглядати. В цей час ОСОБА_9 направилась до автомобілів-таксі, що стояли недалеко від поштового відділення, серед яких також стояв автомобіль-таксі, на якому вони приїхали в м. Київ. Вона залишилась біля потерпілої, щоб та не подумала, що вона збирається тікати та, щоб дати можливість ОСОБА_9 дійти до автомобіля і сісти в якийсь з них з грошима потерпілої. З цією метою вона почала відвертатись від потерпілої, яка почала хапати її за руки та кричати з вимогою повернути гроші. В цей момент до них підійшов незнайомий чоловік та теж схопив її за руку і почав утримувати. Розуміючи, що її злочинні наміри викриті, вона не стала упиратися чи тікати, а попросила ОСОБА_6 вирішити все по-доброму, пообіцявши повернути гроші. Тікати з місця вчинення злочину не збиралась, а  розраховувала на повернення ОСОБА_9, яка віддасть гроші, але в цей момент побачила, що таксі, в яке сіла ОСОБА_9 поїхало у невідомому напрямку. Потім приїхали працівники міліції, затримали її та доставили до відділу міліції по вул. Російській в м. Києві.  

Крім того, 19 травня 2009 року приблизно о 8 годині 00 хвилин вона випадково зустрілась з ОСОБА_9 біля центральної поліклініки, що в м. Бровари Київської області. Сівши в таксі, вони поїхали до поштового відділення, розташованого по Дарницькому бульвару в м. Києві. Вона залишилась чекати біля вхідних дверей, а ОСОБА_9 зайшла в приміщення поштового відділення, звідки вийшла приблизно через 5-10 хвилин та повідомила, що треба чекати чоловіка, який щойно отримав пенсію. У той час, коли з приміщення поштового відділення вийшов чоловік, віком приблизно 70 років, та йшов за допомогою палиці, вони з ОСОБА_9 попрямували за ним. Як пізніше з’ясувалось ним був потерпілий ОСОБА_7 При цьому вони з ОСОБА_9 домовились, що після того, як вона підкине «куклу», ОСОБА_9 почне з ним розмову, а вона в свою чергу підійде пізніше та забере у нього гроші. Після того, як вона підкинула «куклу» ОСОБА_9 випередила потерпілого та почала з ним розмовляти. Приблизно через 10 хвилин вона підійшла до них та сказала, що щойно загубила гроші, після чого з питанням, чи не знаходили вони їх, спочатку звернулась до ОСОБА_9, яка відповіла, що не знаходила. Тоді вона попросила ОСОБА_9 передати їй для огляду сумку та, взявши сумку ОСОБА_9, оглянула її вміст, зробила вигляд, що своїх грошей не знайшла, після чого повернула сумку ОСОБА_9 Потім, звернувшись до потерпілого з аналогічним питанням, почула, що її грошей він також не знаходив. Розгубившись, він дав їй свій гаманець для огляду. Оглядаючи вказаний гаманець, вона побачила в ньому два відділення, в одному з яких знаходились гроші купюрами по 50 та 200 грн., а в іншому по 20, 10, 2 та 1 грн. ОСОБА_14 ж вона дістала з першого відділення гроші потерпілого та почала їх рахувати, при цьому заламала частину грошей в сумі 650 грн., які непомітно від потерпілого поклала до лівої кишені своїх штанів. В цей час ОСОБА_9 підійшла до неї ззаду та забрала гроші з її кишені. Гаманець з залишком грошей в ньому вона повернула потерпілому, але він одразу почав перераховувати гроші та виявив відсутність 650 грн. В цей же момент він сказав їй повернути його гроші, на що вона відповіла, що грошей у неї немає та почала тікати. Потерпілий намагався її догнати. Забігши в під’їзд одного з будинків по Дарницькому бульвару в м. Києві, вона стала там чекати на ОСОБА_9, але не дочекавшись, вона звідти вийшла та пішла в напрямку ТЦ «Дитячий світ», що по вул. Малишка в м. Києві. По дорозі вона побачила потерпілого ОСОБА_7, який схопив її за руку та вимагав повернути його гроші, на що вона відповіла, що його грошей у неї немає. Потім до них підійшли сторонні люди, після чого її доставили до Дніпровського РУ ГУ МВС України в г. Києве, по вул. Червоноткацькій, 2 в м. Києві.      

Допитана в судовому засіданні підсудна   ОСОБА_9   свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України не визнала повністю та показала суду, що із ОСОБА_8 вона знайома з 2007 році.  Ніяких близьких товариських стосунків у них не було. Під час знайомства вона залишила їй номер свого мобільного телефону і таким чином вони час від часу спілкувались.  

06 квітня 2009 року,  приблизно о 8 год. 00 хв. вона знаходилась в обласній лікарні в м. Києві, де зустріла ОСОБА_8 Біля 11 год. 00 хв. вони разом вийшли з лікарні та на громадському транспорті доїхали до станції метро «Лісова», звідки на таксі приїхали до Дарницького залізничного  вокзалу, де на базарі вона збиралась придбати продукти харчування, подивитись ціни на ліки. При цьому у неї було приблизно 180 грн., з яких 150 грн. отримала від матері на продукти харчування. Вийшовши з автомобіля-таксі, вони зі ОСОБА_8 домовились зустрітись через півгодини на тому ж місці, де і вийшли. Продукти харчування вона не придбала, оскільки було все дорого, а до аптеки не дійшла, оскільки пішла не в ту сторону. Коли ОСОБА_8 її вже чекала, вони разом заходили до аптеки, але нічого не купили. Потім ОСОБА_8 заходила до поштового відділення купити листівки, а вона її чекала біля входу. Коли ОСОБА_8 звідти вийшла, то повідомила, що нічого не купила. У той час, коли вони йшли далі, попереду них йшла жінка, як потім з’ясувалось нею була потерпіла ОСОБА_6, яку вони обігнали. Оскільки у неї тоді зателефонував мобільний телефон, вона відповіла, а жінка в цей час їх обігнала. Розмовляючи по телефону з сином, вона трохи затрималась, а ОСОБА_8 йшла попереду та в цей час почала розмовляти з жінкою. Підійшовши до них, вона почула, що вони з’ясовують питання про те, що хтось щось загубив. Сказавши своєму сину по телефону, що не може зараз розмовляти, вона підійшла до ОСОБА_8 та невідомої їй жінки, повідомила, що буде йти, а тому розвернулась і пішла від них. Озирнувшись, побачила, що ОСОБА_8 з цією жінкою щось з’ясовували, сперечались, але продовжила йти далі, оскільки була стомлена і вирішила, не чекаючи ОСОБА_8, поїхати додому сама. Після цього з ОСОБА_8 тривалий час не бачилась. Про вчинення ОСОБА_8 06 квітня 2009 року злочину вона дізналась вже в СІЗО від слідчого Мамалиги.    

У зв’язку з тим, що колись вона позичила ОСОБА_8 гроші в сумі 20 грн., остання через деякий час зателефонувала і запропонувала зустрітись, щоб повернути гроші. Вони домовились про зустріч через день. 19 травня 2009 року, зранку ОСОБА_8 прийшла до неї додому і на її пропозицію вони на автомобілі світлого кольору поїхали до м. Києва, де ОСОБА_8 мала отримати якісь гроші і одразу повернути борг. Також вони збирались придбати газету «АВІЗО», щоб заодно пошукати роботу в м. Києві. Приїхавши до поштового відділення по бул. Дарницькому в м. Києві, ОСОБА_8 вийшла з автомобіля, а вона залишилась її чекати. Потім, коли через 5-10 хвилин ОСОБА_8 повернулась, вони зайшли до магазину, де вона стояла в черзі, а ОСОБА_8 вибирала товар, але невдовзі за пропозицією ОСОБА_8 вони вийшли з магазину. ОСОБА_8 пішла до поштового відділення, а вона чекала її на вулиці біля сходинок, які ведуть до магазину. Очікуючи ОСОБА_8, вона помітила чоловіка похилого віку, який йшов повз неї і рахував чи перекладав в гаманці гроші. Як у подальшому з’ясувалось, ним був потерпілий ОСОБА_7 Згодом вона пішла до лавок біля рогу будинку по бул. Дарницькому в м. Києві, де на землі помітила якийсь кульок. Піднявши кульок та побачивши в ньому гроші, вона стояла з ним і не знала, як реагувати. В цей час повз неї проходив потерпілий ОСОБА_7 На її питання, чи не губив він гроші, ОСОБА_7 відповів, що, можливо, і він загубив. Тоді вони зійшли з тротуару і в цей час до них підійшла ОСОБА_8, та сказавши, що щойно загубила гроші в сумі 1700 гривень, запитала, чи не знаходили вони їх. Тримаючи пакет з грошима в правій руці, вона відповіла, що такі гроші не знаходила. На вимогу ОСОБА_8 вона дала їй перевірити свою сумку, де знаходився мобільний телефон, гаманець, косметичка та довідка про захворювання. Пакет з грошима не показувала, так як не була впевнена, що він належіть саме їй. ОСОБА_7 також сказав, що нічого не знаходив та, що в нього є свої гроші. Тоді ОСОБА_8 попросила ОСОБА_7 дати їй оглянути його речі, ОСОБА_7, не заперечуючи, дістав з кишені верхнього одягу свій гаманець. Коли ОСОБА_7 відкрив свій гаманець, вона зрозуміла, що це якийсь обман з боку ОСОБА_8, і, що вона, користуючись довірою чоловіка, хоче викрасти його гроші. У зв’язку з цим, вона вибачилась перед ними, попрощалась і пішла від них, побоюючись неприємностей. При цьому знайдений нею пакет з грошима, залишався у неї в руках, а відійшовши від них певну відстань, вона, не розгортаючи його, викинула пакет з грошима в кущі. Знаючи трохи ОСОБА_8, по її поведінці зрозуміла, що вона хоче вчинити якийсь злочин. Крім того, в той час, коли вона стояла з потерпілим, ОСОБА_8 йшла зі сторони поштового відділення і до того місця, де могла загубити гроші, ще не дійшла. Про те, що вона знайома із ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_7 вона не повідомляла. Залишивши ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_7, вона на маршрутному таксі поїхала додому.  Вдома, із-за подій, що відбулись, їй стало погано, у неї піднявся тиск, а тому, випивши ліки, вона заснула. Увечері, до неї приїхали працівники міліції. Оскільки вона ще спала, то двері відчинив її син, і вони, зайшовши до кімнати, в якій вона спала, сказали їй їхати з ними. При цьому, працівники міліції на неї кричали, ображали, а потім заставили одягнутися, посадили в автомобіль і привезли до Дніпровського райвідділу м. Києва. В Дніпровському райвідділі їй повідомили, що ОСОБА_8 написала явку з повинною і їй також запропонували писати, але вона не писала. У той час, коли працівник міліції вів її на другий поверх, на сходах вона зустріла ОСОБА_8 Піднявшись з конвоїром на другий поверх, вона знаходилась приблизно годину біля кабінету слідчого ОСОБА_15. та чула, як під час допиту слідча кричала на ОСОБА_8 У подальшому, під час її допиту слідча ОСОБА_15 у присутності потерпілого ОСОБА_7, який одразу сказав, що ніяких претензій до неї не має, сказала, що, оскільки він написав заяву, значить він бачив і ОСОБА_9 Вона розповідала слідчій так, як було насправді, але кожне її слово перекручувалось. ОСОБА_7 просився додому, але слідча його не відпускала. В той день ОСОБА_8 була в стані наркотичного сп’яніння. ЇЇ ніхто не колов, і вона була в нормальному стані. Протокол допиту вона відмовилась підписувати. Під час очної ставки між нею та потерпілим ОСОБА_7 слідча не дозволила їй задавати питання потерпілому. Через перебування ОСОБА_8 в стані наркотичного сп’яніння, слідча не змогла провести між нею та ОСОБА_8 очну ставку. При допиті слідча весь час її ображала.  

Винність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину при обставинах, викладених у вироку, крім показань підсудних, в яких ОСОБА_8 повністю визнала свою вину, а ОСОБА_9 свою вину не визнала, підтверджується іншими розглянутими у судовому засіданні доказами, в їх сукупності.  

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла   ОСОБА_6   суду показала, що 06 квітня 2009 року приблизно об 11 годині 00 хвилин вона в поштовому відділенні, що по вул. Ілліча, 6/5 в м. Києві, зняла гроші в сумі 1500 грн., які поклала до ощадної книжки, а саму книжку до своєї сумочки. Вийшовши з пошти і, нічого не підозрюючи, направилась до свого будинку №20-А по вул. Ілліча в м. Києві. По дорозі бачила, як перед нею йшла незнайома жінка, на яку особливої уваги тоді не звернула. Приблизно в 50 метрах від пошти її обігнала інша незнайома жінка, якою була, як потім з’ясувалось підсудна ОСОБА_8, та стала йти перед нею. Відійшовши від неї приблизно 15-20 метрів ОСОБА_8 звернула на лівий бік та стала за нею спостерігати. В цей момент інша раніше незнайома їй жінка, як потім стало відомо, нею була підсудна ОСОБА_9, звернулась до неї, звернувши її увагу на прозорий поліетиленовий пакет, який лежав на землі з лівого боку від неї. Вона помітила, що у вказаному пакеті знаходилась пачка грошей, але в якій саме сумі, не знає, бо пакет не розгортала та не рахувала їх. Поверх вказаної стопки грошей був покладений невеликий шматок паперу з написом: «1700 гривень». ОСОБА_9, піднявши з землі даний пакет з грошима, запропонувала їх поділити пополам, але вона відмовилась. ОСОБА_9 продовжувала її умовляти. В цей час до них підійшла ОСОБА_8 та повідомила, що кілька хвилин назад на цьому місці вона загубила гроші в сумі 1700 гривень, і запитала, чи не знаходили вони їх. Вона відповіла ОСОБА_8, що вказані гроші знайшла ОСОБА_9 та на даний час вони знаходяться у неї, але вона не хоче їх віддавати. ОСОБА_9 сказала, що ніяких грошей вона не знаходила та в неї їх немає. ОСОБА_8 зробила вигляд, що не повірила нам та попросила ОСОБА_9 показати вміст її сумочки, на що ОСОБА_9 одразу погодилась, відкрила свою сумочку, звідки витягла записник та протягнула його ОСОБА_8 ОСОБА_8 переглянула його, виявила в ньому кілька грошових купюр, пощупала їх, а потім повідомила, що це не її гроші, та одразу ж переключила свою увагу не неї, попросивши показати їй також і її сумочку. Вона, нічого не підозрюючи та довіряючи вказаній особі, відкрила свою сумочку, показала ОСОБА_8 свою ощадну книжку та гроші в ній, та їй передала сумку. ОСОБА_8 одразу засунула в її сумочку свою праву руку. Вона звернула увагу, що ОСОБА_8, висовуючи з сумки свою руку, стала щупати її гроші. В цей час ОСОБА_9 стояла позаду ОСОБА_8 та, коли ОСОБА_8 висунула свою руку з сумки та її віддавала їй лівою рукою, вона встигла помітити, що вона щось витягла із сумочки, бо її права рука була згорнута в кулак. Оскільки вона рилася в її ощадній книжці, вона зрозуміла, що вона витягла її гроші. Потім вона побачила, як ОСОБА_8, відвівши назад свою ліву руку, правою рукою щось передала ОСОБА_9 Вона також зрозуміла, що ОСОБА_8 передала ОСОБА_9 її гроші, які витягла із сумочки, а тому швидко перевірила свою ощадну книжку та виявила в ній замість 1500 грн. лише гроші в сумі 500 грн. Одразу ж вона схопила ОСОБА_8 за светр та попросила повернути її гроші. ОСОБА_8 повідомила, що віддала гроші ОСОБА_9 Коли ж вона звернулась до ОСОБА_9, то побачила, що остання почала тікати від них та побігла в сторону автомобілів, які стояли неподалік. В цей час ОСОБА_8 намагалася вирватися, однак вона міцно її тримала, плакала та просила повернути гроші, однак вона продовжувала вириватися з її рук та казала, що в неї грошей немає. На її питання, де поділися гроші в сумі 1700 грн., які ОСОБА_9 знайшла на землі, ОСОБА_8 дістала з кишені своїх штанів поліетиленовий пакет з грошима, вже у згорнутому вигляді, який вона роздивилась і побачила, що там знаходились не гроші, а аркуші паперу білого кольору, поверх яких була одна якась гривнева купюра. Крім того, поверх даної стопки паперів лежав аркуш паперу з написом «1700 грн.». Як повідомила ОСОБА_8, в пакеті грошей немає, що це лише «кукла». На її питання, де знаходяться її гроші, ОСОБА_8 показала на ОСОБА_9, яка сіла в автомобіль, і сказала, що гроші в неї. В цей час біля них проходив незнайомий чоловік, який згодом назвався ОСОБА_12, який, дізнавшись, що сталось, допоміг утримувати ОСОБА_8, викликав працівників міліції. ОСОБА_8 стала просити нікого не викликати та підійти з нею до розташованого поблизу пошти автомобіля «Жигулі», світлого кольору, в якому, за словами ОСОБА_8, знаходилась ОСОБА_9, однак, як тільки ОСОБА_12 став наближатись до автомобіля, то він зрушив з місця та поїхав у невідомому напрямку. Невдовзі приїхали працівники міліції та ОСОБА_8 доставили до приміщення ТВМ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві.  

Аналогічні по суті показання потерпіла ОСОБА_6 давала і на досудовому слідстві.  

Як пояснила потерпіла, під час досудового слідства підсудними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 їй була відшкодована матеріальна шкода у повному обсязі.  

Допитаний в судовому засіданні потерпілий   ОСОБА_14   суду показав, що 19 травня 2009 року зранку, приблизно о 10 годині 55 хвилин він в приміщенні поштового відділення, що по б-ру Дарницькому в м. Києві, отримав в касі пенсію в сумі 925 грн., які поклав у свій гаманець, у якому до цього знаходились гроші в сумі 450 гривень. Прямуючи від поштового відділення додому, біля будинку №15 по Дарницькому бульвару в м. Києві до нього звернулась раніше невідома йому жінка, як потім дізнався це була підсудна ОСОБА_9, та повідомила, що знайшла гроші, але суму не сказала. В її правій руці він побачив якісь гроші, складені вдвоє. У цей час до них підійшла раніше невідома інша жінка, як потім він дізнався, підсудна ОСОБА_8, та звернулась до ОСОБА_9 зі словами, що вона загубила гроші в сумі 1300 гривень і їй хтось сказав, що її гроші знайшла ОСОБА_9 ОСОБА_9 в свою чергу сказала, що нічого не знаходила і що в неї грошей немає. Тоді ОСОБА_8 взяла сумку ОСОБА_9 білого кольору та почала дивитись її вміст, але в сумці грошей не знайшла. Після цього ОСОБА_8 звернулась до нього, запитала, чи не знаходив він її гроші. Він відповів, що її грошей не знаходив та для того, щоб вона не сумнівалась, витягнув з кишені брюк свій гаманець, в якому в одному з відділень знаходились гроші в сумі 1300 грн., а в іншому 75 грн., а всього 1375 грн. ОСОБА_8, взявши гаманець, відкрила його, дістала звідти гроші в сумі 1300 грн. та почала перераховувати, при цьому він побачив, як вона декілька раз праву руку ховала за спиною. Після того, як вона віддала йому його гроші, він одразу почав їх рахувати, а підсудні стояли біля нього. ОСОБА_8 хотіла піти, але він сказав почекати та взяв її за нижню частину куртки. Виявивши, що замість 1300 грн. у нього залишилось лише 650 грн., він звернувся до ОСОБА_8 з вимогою повернути 650 грн., на що остання відповідала, що гроші не брала та почала тікати в іншу сторону. Не наздогнавши ОСОБА_16, він сів перепочити на лавку біля будинку №15 по Дарницькому бульвару в м. Києві. Через деякий час він побачив ОСОБА_16, яка йшла в його напрямку. Тоді він підійшов до неї та затримав її, схопивши за куртку. Невдовзі підійшли перехожі громадяни, які, дізнавшись про те, що сталось, викликали співробітників міліції, після чого його із ОСОБА_8 доставили до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві для з’ясування обставин подій, де він написав заяву про вчинення відносно нього ОСОБА_8 та ОСОБА_9 злочину, а саме викрадення у нього грошей.    

Аналогічні по суті показання потерпілий ОСОБА_7 давав і на досудовому слідстві.  

Як пояснив потерпілий, під час досудового слідства підсудними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 йому була відшкодована матеріальна шкода у повному обсязі.  

Як убачається з дослідженого в порядку ст. 306 КПК України, представленого в матеріалах справи протоколу допиту свідка   ОСОБА_12   (а.с.142-144 т.1), останній пояснив, що 06 квітня 2009 року приблизно об 11 год. 00 хв. він проходив поблизу будинку № 6/5 по вул. Ілліча в м. Києві. В цей час він помітив біля вказаного будинку на тротуарі літню жінку, як у подальшому дізнався потерпілу ОСОБА_6, яка утримувала іншу молоду жінку, тобто ОСОБА_8, за светр та просила повернути їй гроші. При цьому ОСОБА_8 постійно намагалася вирватися від ОСОБА_6 Розуміючи, що щось трапилося та ОСОБА_6 заподіяна якась шкода чи образа, він одразу вирішив втрутитися та з'ясувати в чому причина, а т ому підійшов до них та запитав, що трапилось. ОСОБА_6 розповіла, що декілька хвилин тому, ОСОБА_8 діючи в змові із ще однією дівчиною, заволоділи її грошовими коштами в сумі 1000 грн. 00 коп. та пояснила всі обставини, за яких це сталось. Зокрема, як йому повідомила ОСОБА_6, вона бачила, як ОСОБА_8 щось витягнула із її сумки в кулаці правої руки, а оскільки ОСОБА_8 рилася в ощадній книжці, то ОСОБА_6 зрозуміла, що вона витягнула гроші. Потім ОСОБА_6 бачила, як ОСОБА_8 правою рукою щось передала іншій жінці. Зрозумівши, що ОСОБА_8 передала гроші, вона одразу схопила ОСОБА_8 за светр та попросила повернути гроші, давши зрозуміти ОСОБА_8 Однак, ОСОБА_8 повідомила, що дані гроші вона віддала іншій жінці. Коли ОСОБА_6 розвернулася в напрямку іншої жінки, то побачила, що остання почала втікати та побігла в сторону автомобілів, які стояли біля рогу будинку № 6/5 по вул. Ілліча в м. Києві. ОСОБА_6 зрозуміла, що жінка в хустці чула їхню розмову, та розуміючи, що їх дії викриті, стрімко почала втікати. Розуміючи, що перед ним знаходиться дівчина, яка безсоромно викрала гроші пенсіонерки, він вирішив допомогти ОСОБА_6 повернути вказані гроші, у зв’язку з чим теж став утримувати ОСОБА_8, та викликав працівників міліції. ОСОБА_8 просила нікого не викликати та підійти з нею до автомобіля „Жигулі", світлого відтінку, що в цей час стояв поблизу пошти, та в якому, як повідомляла ОСОБА_8, знаходилась її подруга на ім'я ОСОБА_6, яка і зберігає викрадені гроші при собі. Однак, як тільки він став наближатися до автомобіля, він зрушив з місця та поїхав у невідомому напрямку. Він встиг помітити частину номера, який починався із цифр «174...». Після приїзду працівників міліції ОСОБА_8 повезли до приміщення ТВМ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві.  

Допитана в якості додаткового свідка слідчий Дніпровського РУ ГУ МВС України   ОСОБА_15  , з метою перевірки показань підсудної ОСОБА_9 в частині застосування до останньої фізичного та психологічного тиску, пояснила, що 19 травня 2009 року вона, перебуваючи на добовому чергуванні, отримала матеріали дослідчої перевірки, в ході якої по заяві потерпілого ОСОБА_7 було з’ясовано, що ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_9 відкрито викрали майно потерпілого в сумі 650 грн. У зв’язку з наявністю приводу та достатніх підстав для порушення кримінальної справи, того ж дня відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вона порушила кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та прийняла її до свого провадження. В ході досудового слідства ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з обставин вчиненого ними злочину добровільно та самостійно давали показання. До ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ні вона, ні інші співробітники міліції фізичного та психологічного насильства не застосовували. Нецензурною лайкою на їх адресу вона не висловлювалась. Скарг від підсудних на застосування до них з боку працівників міліції недозволених методів при проведенні досудового слідства не надходило.    

Свідок ОСОБА_15 категорично заперечувала перебування ОСОБА_8 під час допиту у стані наркотичного сп’яніння. Показання потерпілого ОСОБА_7 вона заносила до протоколу допиту зі слів останнього і від нього будь-яких скарг не надходило. Пам’ятає, що ОСОБА_7 категорично наполягав на тому, що злочин підсудні вчинили вдвох та дивувався їх вчинку, зокрема, чому вони так обійшлися з ним, як з пенсіонером та людиною похилого віку.    

Вина підсудних підтверджується іншими зібраними під час досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, показання підсудної ОСОБА_8 в тій частині, що гроші потерпілого ОСОБА_7 у неї з кишені штанів у подальшому забрала ОСОБА_9 узгоджуються з протоколом огляду та вилучення від 19.05.2009 року, з змісту якого убачається, що у ОСОБА_8 вилучили лише гроші в сумі 38 грн., які, з її слів, належали її матері. (а.с.45 т.1)

У подальшому вказані вилучені у ОСОБА_8 гроші постановою слідчого від 28.05.2009 року були визнані в якості речового доказу та передані на зберігання до фінансової частини Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві (а.с.46-47 т.1).

Згідно дослідженого в судовому засіданні протоколу пред’явлення фотознімків для впізнання від 26.06.2009 р., серед 4-х пред’явлених потерпілій ОСОБА_6 фотознімків, остання чітко та категорично, без будь-яких вагань впізнала на фото 2  ОСОБА_9, як особу, яка спільно з ОСОБА_8 заволоділи її грошима (а.с.117 т.1).

Як убачається з дослідженого в судовому засіданні протоколу допиту ОСОБА_9 в якості обвинуваченої від 03.07.2009 р., остання власноручно, добровільно та послідовно виклала всі обставини вчинення нею за попередньою змовою з ОСОБА_8 злочину по викраденню грошей потерпілої ОСОБА_6 Дані показання узгоджуються, як з показаннями підсудної ОСОБА_8, так і потерпілої ОСОБА_6, які вони давали на досудовому слідстві та в судовому засіданні (а.с.125-а-129 т.1).

З дослідженого в ході судового слідства протоколу очної ставки від 19.05.2009 р., проведеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, слідує, що ОСОБА_8 у повному обсязі підтримала показання потерпілого з приводу обставин вчинення нею разом із ОСОБА_9 відносно нього злочину. (а.с.158-161 т.1)

З дослідженого в ході судового слідства протоколу очної ставки від 19.05.2009 р., проведеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, убачається, що потерпілий ОСОБА_7 підтвердив, що ОСОБА_9 разом з ОСОБА_8 вчинили відносно нього вказаний злочин.  

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 категорично стверджували в судовому засіданні про те, що злочин ОСОБА_8 з ОСОБА_9 вчинили за попередньою змовою, а потім, зрозумівши, що їх злочинні дії викриті потерпілими, почали тікати.  

Твердження підсудної ОСОБА_9 щодо її непричетності до вчинення даних злочинів спростовуються послідовними та логічними показаннями потерпілих, свідків по справі, та підсудної ОСОБА_8  

Показання потерпілих, свідків та підсудної ОСОБА_8 узгоджуються між собою та з іншими зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами. Підстав для обмови підсудних потерпілими та свідками по справі суд не вбачає. У зв’язку з цим, суд визнає їх об’єктивними, уважає допустимим та прямим доказом винності підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інкримінованому їм діянні.  

Невизнання підсудною ОСОБА_9 під час судового слідства своєї вини в умисних діях, направлених на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, суд розцінює як спосіб уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.  

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що органами досудового слідства формулювання обвинувачення підсудній ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо обставин вчинення злочину викладені вірно, узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами.  

Дії підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 186 КК України, як вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, органами досудового слідства кваліфіковані вірно.  

Обираючи вид та міру покарання підсудній ОСОБА_8, суд враховує загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК України, у тому числі межі санкції ч.2 ст.186 КК України та положення Загальної частини КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про її особу, яка ніде не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, проте перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-інфекціоніста, раніше судима, схильна до вчинення корисливих злочинів (а.с.231-236 т.1).  

Відповідно до вимог ст. 66 КК України, обставин, що пом’якшують покарання ОСОБА_8, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.          

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_8, суд визнає вчинення злочину відносно осіб похилого віку.      

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що підсудній ОСОБА_8 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.    

Обираючи вид та міру покарання підсудній ОСОБА_9 суд враховує загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК України, у тому числі межі санкції ч.2 ст.186 КК України та положення Загальної частини КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про її особу, яка ніде не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, проте перебуває на обліку у лікаря-нарколога, раніше судима, вчинила злочин під час іспитового строку (а.с.238-246 т.1, 125-126 т.2).    

Відповідно до вимог ст. 66 КК України, обставин, що пом’якшують покарання ОСОБА_9, суд визнає добровільне відшкодування завданого збитку.          

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_9, суд визнає вчинення злочину відносно осіб похилого віку.      

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що підсудній ОСОБА_9 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Враховуючи те, що підсудна ОСОБА_9 вчинила злочин під час іспитового строку, встановленого вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.05.2007 року, яким її засудженого за ч. 2 ст. 309 КК України до трьох років позбавлення волі, останній відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України необхідно призначити покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК України.  

Цивільний позов по справі потерпілими не заявлений.  

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -

  З А С У Д И В :  

 Визнати   ОСОБА_8   винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п’ять) років місяців позбавлення волі.  

Визнати   ОСОБА_9   винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п’яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.  

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків приєднати ОСОБА_9 до покарання за даним вироком частину невідбутого покарання призначеного за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.05.2007 року за ч. 2 ст. 309 КК України і остаточно призначити їй покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.  

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту затримання – з 13 год. 00 хв. 19 травня 2009 року (а.с.151 т.1).    

Строк відбуття покарання ОСОБА_9 обчислювати з моменту затримання – з 17 год. 00 хв. 19 травня 2009 року (а.с.174 т.1).    

Запобіжний захід ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишити без змін – взяття під варту, утримуючи останніх під вартою в Київському СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області.  

Речовий доказ по справі: гроші в сумі 38 грн. – купюра номіналом 20 грн. – 1 шт., купюра номіналом 5 грн. – 3 шт., купюра номіналом 1 грн. – 3 шт., які зберігаються в фінансовій частині Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, та належать матері засудженої ОСОБА_8  – передати у володіння ОСОБА_2 (а.с.46-47 т.1)  

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженими у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.      

  Суддя