Справа № 2-а-534 за 2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого, судді - Коваленко І.В.
при секретарі - Карпенко І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницького взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, інспектора ДПС Переяслав-Хмельницького взводу ДПС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Ковтуна Миколи Вікторовича про скасування постанови та закриття провадження по справі, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, або об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст. 14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють в автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація, що надійшла в листі не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень, так як на фотокартці не зрозуміло яким саме приладом і в якому режимі відбувалася фіксація.
У тексті постанови зазначено, що саме ОСОБА_3, керував транспортним засобом "Фольксваген" держ. номер НОМЕР_1 14.02.2009року на 69 км автодороги Київ-Одеса. Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. На місці ніби-то порушення позивача 14.02.2009року ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена в загальному порядку. А якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації, у порядку ст. 14-1 КпАП України, то ця постанова не повинна і не може містити тверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом.
Також у тексті постанови зазначено, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом у зазначений у постанові час - 9.47. - 14.02.2009року у зазначеному місці - 69 км. автодороги Київ-Одеса, проте в графі «місце розгляду» чомусь зазначене інше місце -79 км автодороги Київ-Одеса, що а ж на десять кілометрів відрізняється.
Тому, на думку позивача, в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а постанова АІ № 074857, що винесена інспектором Білоцерківської РДПС Лихогодянко А.В. 16.02.2009року - винесена із порушення діючого законодавства України та підлягає скасуванню. Просив скасувати постанову АІ № 074857, що винесена інспектором Білоцерківської РДПС Лихогодянко А.В. 16.02.2009року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність та просив позов задовольнити.
В судове засідання відповідачі не з’явилися, про ас та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, заяв про причину неявки до суду не надходило.
Враховуючи викладене, суд розглядає справу по наявним в справі доказам.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення АІ № 074857 від 16.02.09 року 14.02.2009 року в 9 год. 47 хв. на а/д Київ-Одеса 69 км було встановлено порушення дорожнього знаку 5.45 (початок населеного пункту) "Салівонки" автомобілем Фольксваген АА 95 74 НЕ, який рухався зі швидкістю 95 км/год. На ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 14-1КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Спірна постанова винесена на підставі п.6 ст. 258 КУпАП, згідно якої адміністративне правопорушення повинно бути зафіксоване за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Як вбачається зі змісту Постанови, правопорушення зафіксовано приладом "ВИЗИР" №0812368. Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, відповідно до ст.14-1 КпАП фіксація та заочне винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно власника транспортного засобу можливе тільки тоді, коли порушення зафіксовано засобом, який працює в автоматичному режимі, тобто без участі співробітника ДАІ. Таким чином, якщо інспектором ДАІ за допомогою прибору «Визир» і було зафіксовано транспортний засіб, то результат зйомки використовується як доказ та як додаток до протоколу про адміністративне порушення, і в такому випадку складається протокол про адміністративне правопорушення в загальному порядку згідно з вимогами передбаченими чинним законодавством.
Також з доданої фотокартки не можливо зробити висновок де саме рухався автомобіль і чи дійсно він рухався з такою швидкістю, що викликає сумнів в законності отримання даного доказу. З тих же обставин вказана швидкість сумнівна тому що у радіолокаційного відео записуючого вимірювача швидкості «Визир» має кут огляду який регулюється, тобто може вказати швидкість іншого автомобілю, який рухається поруч і/або більший за розмірами, а за таких умов це може означати, що насправді виміряна швидкість є швидкістю автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від автомобіля позивача.
Крім цього, в даній постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію за допомогою радіолокаційного відео записуючого вимірювача швидкості «Визир». Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС від 13.11.2006 №1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників. застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту», а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З огляду на викладене, суд бере до уваги пояснення позивача по справі і вважає, що спірна постанова не відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідачем не надано доказів, що фіксація транспортного засобу позивача проводилась приладом, який працює в автоматичному режимі і без порушень законодавства України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення АІ № 074857 від 16.02.09 року 14.02.2009 року щодо ОСОБА_3 є протиправною.
Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що, хоча позовної вимоги позивачем не заявлено, але для повного захисту його прав, свобод та інтересів, виникла необхідність визнання спірної постанови протиправною.
Щодо позовної вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях позивача складу правопорушення, вона не підлягає задоволенню, оскільки така дія здійснюється в порядку розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності і не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту" ст.ст. 11, 70, 71, 159, 162, 163 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги через Дніпровський районний суд м. Києва. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого законодавством України, якщо таку заяву не було подано.
Суддя: