Справа № 2-679/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

  24 листопада 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:  

  головуючого судді       - Коваленко І.В.  

при секретарях       - Оревіній О.В., Карпенко І.П.  

  розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м.Києві справу за  позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільної сумісної власності подружжя,   -  

  ВСТАНОВИВ:  

  Позивач звернулась з вказаним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що    вона з 02 червня 1995 року з відповідачем  перебувала  в  зареєстрованому  шлюбі, який рішенням Дніпровського районного суду від 08.12.2008 року був розірваний. За  час  шлюбу  ними  було  набуте  спільне  майно, зокрема:  

- газова плита «Ariston» вартістю 1700 грн.,  

- мікрохвильова піч «Panasonic» вартістю 400 грн.,  

- холодильник «Indesit» вартістю 1959,90 грн.,  

- телевізор «Philips» вартістю 1469,20 грн.,  

- автомобіль «Dacia Logan» вартістю 57775 грн.  

Загальна вартість майна складає 63304,05 гривень. Згоди щодо поділу вказаного майна вони дійти не можуть через те, що відповідач вигнав її з квартири та у вересні 2008 року подав позовну заяву про розлучення. На даний час позивач проживає в іншому житловому приміщенні та не має ніякого доступу до всього, а всім майном користується відповідач. Оскільки вказане майно було придбане під час шлюбу та є об’єктом  права  спільної  сумісної власності, то позивач просила  визнати за  відповідачем право  власності  на все перераховане майно та зобов’язати відповідача компенсувати їй половину вартості майна, набутого у шлюбі, яка становить 31652,05 грн. Також просила  стягнути з відповідача  всі  понесені  нею по справі  судові  витрати.  

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.  

 Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні  пред’явлений позов визнав частково, надавши до суду письмові заперечення, та зазначив, що дійсно перераховане в позові майно є спільною сумісною власністю, але просив врахувати, що все майно було придбано ними у період з 2005 по 2007 рік і весь час після його придбання та до квітня 2008 року позивач проживала разом з ним та їхнім сином і безперешкодно користувалась зазначеними речами. Лише в квітні 2008 року позивач забрала свої особисті речі та за власним бажанням стала проживати окремо від нього та сина в квартирі №45 цього ж будинку. Від шлюбу з позивачкою вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який залишився проживати з ним, після залишення позивачкою квартири, в якій вони проживали всі разом. При цьому він взяв на себе зобов’язання по вихованню та утриманню сина. Перераховані в позові речі він використовує не лише для себе, а й для потреб сина. У той же час, відповідач зазначив, що позивачка часто відвідує квартиру АДРЕСА_1, оскільки має від неї ключі, та готує сину їсти.  

 Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні пред’явлений позов визнав частково з мотивів, наведених відповідачем ОСОБА_2  

 Суд вислухавши пояснення позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.  

 Як встановлено в судовому засіданні,  сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з  02.06.1995 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.19).

Рішенням Дніпровського районного суду від 08.12.2008 року шлюб між сторонами був розірваний. (а.с.17-18).

Від цього шлюбу у сторін є син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.47).

В період шлюбу сторонами було придбане наступне майно:

- газова плита «Ariston» вартістю 1700 гривень (а.с.43);  

- мікрохвильова піч «Panasonic» вартістю 400 грн. (а.с.10);  

- холодильник «Indesit» вартістю 1959,90 грн. (а.с.6,7,16);  

- телевізор «Philips» вартістю 1469,20 грн. (а.с.5);  

- автомобіль «Dacia Logan» 90L L0 14 07596U колір зелений металік, номер кузова  НОМЕР_1, 2007 року випуску, вартістю 57775 грн., який на підставі контракту №Л369 від 06.09.2007 р. був придбаний на ім’я позивача ОСОБА_1 (а.с.11-15).

Крім того, з довідки УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, убачається, що згідно бази даних АІС «АРЕШТ» та «Угон – СНД, Інтерпол, Україна» УДАІ м. Києва станом на 15.01.2009 року, транспортний засіб «Dacia Logan», 2007 р.в., кузов (шасі) №НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 08.01.2008 р., зареєстрований на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розшуку не значиться, під арештом не перебуває (а.с.29).  

Всього було придбано майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу, на загальну суму  63304,05 гривень.  

Згідно ст. 60  Сімейного  Кодексу  України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.  

 Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.  

Згідно п.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.  

 Також у відповідності до ст. 71 Сімейного Кодексу України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, та в разі, коли один з подружжя виявляє бажання стати власником певного майна в натурі, то йому присуджується грошова компенсація замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно.  

  В  запереченнях проти позову відповідач, не заперечуючи визначеної позивачем вартості майна та способу його поділу, просив відступити від рівності часток подружжя  при  розподілі  майна, та збільшити його частку до 2/3 від вартості спірного майна, а позивачу виплатити 1/3 частину від загальної вартості майна, оскільки в сторін є неповнолітній син, який проживає з відповідачем та саме відповідач займається його вихованням та утриманням.

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 70  Сімейного Кодексу України, при  вирішенні  спору  поділ  майна суд може відступити   від  засади  рівності  часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один  із  них не дбав  про матеріальне  забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне  майно, витрачав  його  на  шкоду інтересам  сім’ї. Крім  того, за рішенням  суду  частка  майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо  з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які  вони  одержують, недостатній  для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку  та  лікування.

Згідно ст.  10,60  ЦПК України, кожна сторона  повинна  довести ті обставини, на  які вона  посилається як на підставу своїх  вимог або заперечень.

Однак, відповідач не надав суду достатніх доказів на підтвердження своїх заперечень щодо відступу від рівності часток подружжя, а тому суд вважає, що відсутні для цього підстави, і приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи наведене, а також те, що сторони не заперечують проти варіанту розподілу, згідно якого майна сторін переходить у власність відповідача, а Ѕ частина від вартості цього майна стягується з відповідача на користь позивача, суд приходить до висновку про  задоволення  позовних вимог  ОСОБА_1 у повному обсязі.

Враховуючи  наведене, а  також те, що позовні вимоги не оспорені відповідачем в  судовому засіданні,  суд вважає  позовні  вимоги обґрунтованими та  такими, що підлягають задоволенню.  

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивачка при пред’явленні позову понесла судові витрати по справі у вигляді сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, то ці витрати, відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь  позивача.  

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 60, 69-72 Сімейного Кодексу України, суд, -

  ВИРІШИВ:  

  Позов   ОСОБА_1   задовольнити.

Поділити майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином:  

Виділити в натурі ОСОБА_2 та в  изнати за ним право власності на наступне майно:

- газову плиту «Ariston» вартістю 1700 грн.,  

- мікрохвильову піч «Panasonic» вартістю 400 грн.,  

- холодильник «Indesit» вартістю 1959,90 грн.,  

- телевізор «Philips» вартістю 1469,20 грн.,  

- автомобіль «Dacia Logan», 2007 року випуску, кузов (шасі) №НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 08.01.2008 р., зареєстрований на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, - вартістю   57775 грн., а в сього майно на суму 63304,10 грн.    

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 31652,05 гривень,  від вартості Ѕ частини всього майна, а також судовий збір в розмірі 316,53 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього на 31998,58 грн.  

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом  десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви  про апеляційне оскарження рішення, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

  Суддя: