Справа № 2-594/10

      Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

  18 березня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді -       Коваленко І.В.

при секретарі  -        Осауленко О.А.  

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором займу, -

 ВСТАНОВИВ:

  17 липня 2009 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що  12 січня 2009 року він уклав з відповідачем ОСОБА_2 договір займу, згідно з яким надав відповідачу позику у розмірі 34553,00 гривень. Відповідач в той же день отримала від нього вказані кошти, що підтверджується письмовою розпискою відповідача, вчиненою на договорі займу, що підтверджує факт одержання останньою від позикодавця коштів. Пунктом 4 договору було передбачено строк погашення всієї суми позики, а саме до 12.04.2009 року. У зв’язку з тим, що у визначений договором строк відповідач не повернув позику та від виконання свого зобов’язання в добровільному порядку ухиляється, позивач звернувся з вказаним позовом до суду та просить стягнути з ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 34553,00 гривень, три відсотки річних від простроченої суми, що становить 511,20 грн. та відшкодувати йому  витрати, пов’язані з оплатою судового збору в розмірі  252  грн.    

У судове засідання позивач та його представник не з’явились. 18.03.2010 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, в якій вона вказує, що відповідач частково повернула позивачу борг в сумі 2500,00 грн., а тому вона зменшила позовні та просила стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором займу в сумі 32053 грн., три відсотки річних від простроченої суми на момент подачі позову, що становить 511,20 грн., а також судові витрати в сумі 252 грн. Крім того, просила розглядати справу у її відсутність.  

Відповідач  ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилась, надала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги, з урахуванням уточнень від 18.03.2010 року, визнала у повному обсязі, та просила розглядати справу у її відсутність.    

З урахуванням зазначеного суд уважає, що в справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін для розгляду справи у їх відсутність.  

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд в судовому засіданні встановив  наступне.  

Відповідно до договору займу від 12 січня 2009 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, відповідач позичив у позивача суму в розмірі 34553,00 гривні.    

Пунктом 4 вказаного договору передбаченого строк надання позики, а саме до 12.04.2009 року.  

Оскільки відповідач у визначений договором строк борг не повернув, то в жовтні 2004 року позивач звернулась до суду з позовною заявою про його повернення.    

Згідно з положенням ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним у момент передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.  

У відповідності до вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання згідно зі ст.525 ЦК України не допускається, якщо інше не встановлене договором законом.  

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.  

Враховуючи те, що відповідач не виконав грошового зобов'язання за договорами позики, не сплатив грошові кошти в строк до 12.04.2009 року, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за договорами позики в розмірі 32053,00 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми на момент подачі позову, що становить 511,20 грн.

Оскільки позов про стягнення суми боргу за договором позики підлягає задоволенню, то відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати в сумі 252 грн.  

Керуючись, ст.ст. 4, 10, 60, 88, 213-215  ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 1046-1051 ЦК України, аб. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд,

 ВИРІШИВ:

 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором займу – задовольнити.    

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 32053,00 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 511,20 грн. та судові витрати в розмірі 252 грн., а всього на суму 32816 9трицять дві тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 20 коп.    

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом  десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви  про апеляційне оскарження рішення, яка подається у 10-денний строк з дня проголошення рішення.  

Суддя: