Справа № 2-553/2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 грудня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Коваленко І.В.
при секретарях - Оревіній О.В., Карпенко І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» про виплату додаткової пенсії, -
В с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 21.12.1993 року він уклав із страховою компанією «АСКО» (правонаступником якої є ЗАТ «УАСК АСКА») договір пенсійного страхування G№002107, згідно з яким позивач заплатив відповідачу одноразовий внесок у сумі 150000 крб., а відповідач зобов’язався виплачувати позику після закінчення строку накопичення та досягнення позивачем пенсійного віку додаткову щомісячну пенсію 16067000 крб. Строк накопичення за вказаним договором становив 7 років – з 21.12.1993 року по 20.12.2000 рік. 23 лютого 2006 року, після закінчення строку накопичення та досягнення пенсійного віку позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії. Листом від 18.07.2006 року відповідач відмовив позивачу у виплаті пенсії, посилаючись на пропуск 3-річного строку позовної давності. Не погодившись з цим, позивач просив суд визнати неправомірною відмову відповідача від виплати позивачу додаткової пенсії внаслідок: відсутності порушення права позивача на дату, з якої відповідач почав відлік строку позовної давності; відсутності повідомлення позивача про порушення його права на дату, з якої відповідач почав відлік строку позовної давності; неможливості застосування строку позовної давності до договору, укладеного на невизначений строк; виплати позивачу додаткової пенсії посиланням відповідача на сплин строку позовної давності, яке не поширюється на правовідносини між страхувальником та страховиком. Також просив визнати неправомірною відмову відповідача від виплати позивачу додаткової пенсії внаслідок ненадання позивачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про надану страхову послугу; та внаслідок викладення відповідачем умов договору у нечіткий, двозначний і незрозумілий і незрозумілий для позивача спосіб. Просив зобов’язати відповідача почати виплачувати позивачу додаткову щомісячну пенсію у сумі 160,67 грн. (еквівалент 16067000 крб.) згідно договору G №002107 від 21.12.1993 року.
У судовому засіданні позивач та його представник за усною заявою – ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача – Осадча О.Л. у судовому засіданні пред’явлений позов не визнала повністю з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.37-39).
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено судом, 21 грудня 1993 року між ОСОБА_1 та Страховою компанією «АСКО-Київ-Центральна» було укладено договір страхування у вигляді Полісу G №002107, строк накопичення в якому зазначений з 21.12.1993 року по 20.12.2000 рік (а.с.9).
Полісу був укладений у відповідності до Декрету КМУ «Про страхування» від 10.05.1993 року та Правил страхування життя для отримання додаткової пенсії №135/252 від 10.11.1993 року (а.с.41-46).
Відповідно до Правил період накопичення – це строк від дати внесення першої частини страхового внеску до дати, з якої застрахований отримує право на отримання першої пенсії.
Згідно з п.3.2 Правил по закінченню строку накопичення, тобто по закінченню строку дії договору, застраховані, що мають право у відповідності із законом право на отримання пенсії, вправі отримати накопичену суму або укласти зі страховиком договір про виплату додаткової пенсії. Пунктом 3.8. Правил встановлено, що по закінченню строку накопичення (строку дії договору) застрахований письмово повідомляє страховика про свій намір щодо продовження договірних відносин. Застрахований має право: продовжити період накопичення; отримати накопичену суму, зі згоди Страховика; укласти договір про виплату щомісячної додаткової пенсії.
Наказом СП «Акціонерна страхова компанія Донецьк-АСКО» від 26.07.1993 року за №169 було створено у м. Києві філіал Акціонерної страхової компанії «Донецьк-АСКО» «Страхову компанію АСКО-Київ-Центральна» (а.с.124).
Розпорядженням виконкому Ворошилівської райради м. Донецька від 06.04.1995 р. за №88р СП «Акціонерна страхова компанія Донецьк-АСКО» було перереєстровано в Акціонерне товариство закритого типу «Українська Акціонерна страхова компанія «АСКА» (а.с.123).
Рішенням виконкому Калінінської райради м. Донецька від 30.05.2001 р. за №352/1 Акціонерне товариство закритого типу «Українська Акціонерна страхова компанія «АСКА» було перереєстровано в Закрите Акціонерне товариство «Українська Акціонерна страхова компанія «АСКА» (а.с.122).
Згідно Статуту ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», затвердженого протоколом загальних зборів від 26.04.2006 р., ЗАТ «УАСК «АСКА» є правонаступником усіх прав та обов’язків Акціонерного товариства закритого типу «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (а.с.75-102).
Виходячи з того, що у ОСОБА_1 строк накопичення по Полісу тривав з 21.12.1993 р. по 20.12.2000 р., то 21 грудня 2000 року у останнього виникло право на отримання щомісячної додаткової пенсії або отримання накопиченої суми.
Крім того, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1992 року, право на пенсію за віком мають чоловіки – після досягнення 60 років. Виходячи х паспортних даних ОСОБА_1., який ІНФОРМАЦІЯ_1, досягнення ним пенсійного віку припадає на 1998 рік, тобто до закінчення строку накопичення за Полісом.
23.02.2006 року позивачем до ЗАТ «УАСК «АСКА» було подано заяву про виплату накопиченої суми по Полісу, по якій листом від 18.07.2006 р. за №1217-15 йому було відмовлено, у зв’язку із пропущенням строку позовної давності (а.с.10).
Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Цивільний кодекс України, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень, набув чинності 1 січня 2004 року.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Враховуючи те, що правовідносини між сторонами виникли в 1993 році, тобто до набрання чинності ЦК України, при вирішенні справи суд керується вимогами ЦК УРСР в редакції 1963 р.
ЦК УРСР не передбачено випадків щодо застосування позовної давності до вимог страхувальника до страховика про здійснення страхової виплати, тому до такого спору застосовується загальний строк позовної давності, встановлений ст. 71 ЦК УРСР, згідно з якою загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки.
Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Так, право на пред’явлення вимоги за Полісом виникло у ОСОБА_1 одразу після закінчення строку накопичення за договором, тобто 21.12.2000 року. З цієї ж дати почався перебіг строку позовної давності (три роки), який сплив 21.12.2003 року, тобто до набрання чинності ЦК України.
Таким чином, оскільки встановлений ЦК УРСР в редакції 1963 р. строк пред’явлення позову (три роки) сплив до набрання чинності ЦК України, правила Цивільного кодексу України від 01.01.2004 р. про позовну давність не можуть бути застосовані, а поряд з цим дія ч. 1 ст. 268 ЦК України щодо непоширення позовної давності на вимогу страхувальника до страховика про здійснення страхової виплати на правовідносини, які склалися між ОСОБА_1 та ЗАТ «УАСК «АСКА» не поширюється.
У зв’язку із зверненням ОСОБА_1 до відповідача з заявою після спливу позовної давності, йому було обґрунтовано відмовлено у виплаті накопиченої суми.
Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, п.п.4,6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 71, 81 ЦК УРСР, п.п.1.5, 3.2, 3.8 Правил страхування життя для отримання додаткової пенсії №135/252 від 10 листопада 1993 року, ст.ст. 23, 319, 322, 1166, 1167 ЦК України, суд, -
В и р і ш и в:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» про виплату додаткової пенсії - відмовити .
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: