Справа № 2-552/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

  19 березня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:  

головуючого судді       Коваленко І.В.  

при секретарях       Карпенко І.П., Оревіній О.В.  

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м.Києві справу за  позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – орган Опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, -  

  ВСТАНОВИВ:  

  ОСОБА_1, звертаючись з даним позовом до суду, просить зобов’язати ОСОБА_2, яка проживає  по АДРЕСА_1, не чинити йому перешкод у спілкуванні з його сином – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та його вихованні. Позивач просить визначити йому наступні способи його участі у вихованні дитини: систематичні побачення з дитиною, тобто чотири рази на місяць по вихідних днях, тобто дві суботи по парним числам з 9 до 21 години і неділях у такий же час; можливість спільного відпочинку; відвідування дитиною місця окремого проживання одного із батьків за адресою: АДРЕСА_2  

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснив, що він з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі, який між ними було розірвано, 17 січня 2004 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. З моменту розірвання шлюбу відповідачка разом з сином стала проживати за адресою: АДРЕСА_3. На даний час позивач одружений із ОСОБА_4 та від шлюбу з останньою має двох неповнолітніх дочок, але протягом усього часу після розірвання шлюбу з відповідачкою продовжував спілкуватись зі своїм сином ОСОБА_3 З жовтня 2008 року відповідачка почала чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та приймати участь у її вихованні, у зв’язку з чим, в січні 2009 року він вимушений був звернутись до органу опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації з приводу встановлення днів та часу спілкування з дитиною. Однак позивачу такої кількості часу для спілкування та виховання дитини недостатньо.  

Відповідачка у судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав викладених у запереченнях на позов (а.с.25), пояснила суду, що вона з позивачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який між ними було розірвано 17 січня 2004 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Невдовзі після розірвання шлюбу чоловік одружився з іншою жінкою, з якою від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей. Проте, вона продовжувала підтримувати дружні стосунки, як з ОСОБА_1, так і з його дружиною – ОСОБА_6, та не заперечувала проти спілкування сина з новою сім’єю батька. Син відвідував місце проживання свого батька, разом з його сім’єю проводив спільний відпочинок. З жовтня 2008 року вона дійсно перестала давати можливість позивачу ОСОБА_1 спілкуватись з його сином, оскільки уважає, що таке спілкування має відбуватись у її присутності, а не за місцем проживання позивача. До того ж вона не бажає, щоб її син залишався ночувати в квартирі за місцем проживання батька, оскільки останнім часом у неї склались неприязні стосунки з дружиною позивача.          

Представник третьої особи – Органу опіки та піклування Дніпровської районної у        м. Києві державної адміністрації – Ісаєва І.М. у судовому засіданні вирішення даного спору залишив на розсуд суду, та просив прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.  

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.  

Відповідно до частин 1-3 статті 157 Сімейного кодексу України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.  

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.  

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який між ними було розірвано 17 січня 2004 року (а.с.6).  

Від шлюбу мають неповнолітню дитину – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).  

Як зазначено в статті 158 Сімейного кодексу України, за заявою метері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає від неї окремо.  

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.  

Після звернення з даним позовом до суду, позивач звернувся до Органу опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації з приводу вирішення питання про визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.  

На підставі рішення опікунської ради Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 21.01.2009 року за № 1 «Про надання дозволу на спілкування з дитиною», ОСОБА_1 надано такі години спілкування з малолітнім сином: субота з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. (по парним числам) та один місяць для спільного відпочинку.  

В судовому засіданні позивач наполягав на тому, що з боку колишньої дружини ОСОБА_2 чиняться перешкоди у його спілкуванні з дитиною, відповідачка не дає можливості йому спілкуватись з дитиною у визначені для цього Органом опіки та піклування часи. Крім того, позивач має намір спілкуватись з дитиною за місцем свого проживання та просить збільшити час спілкування з дитиною, а саме дві суботи по парним числам з 09 до 21 години та дві неділі по парним числам з 09 до 21 години, а також один місяць спільного відпочинку.  

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала факт будь-яких перешкод з її боку у спілкуванні позивача з сином, посилається на відсутність з боку батька дитини бажання спілкуватись з дитиною, в той же час вона не заперечує проти спілкування позивача з дитиною у дні та часи, які визначені органом опіки та піклування, категорично заперечує проти проведення зустрічей дитини з батьком у присутності його теперішньої дружини за місцем їх проживання та з можливістю перебування там дитини в ніч з суботи на неділю.      

Будучи допитаною у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8, яка є подругою відповідачки та працює разом з останньою, пояснила, що відповідачку вона знає з червня 2004 року, яка на той час була вже розлучена з позивачем та проживала у м. Донецьку разом зі своїм малолітнім сином – ОСОБА_3. З 2007 року вони почали проживати у м. Києві, разом працювали на підприємстві у відповідачки та постійно спілкувались. З позивачем ОСОБА_1 вона познайомилась вже у м. Києві та бачила його декілька разів. За весь час знайомства з відповідачкою вона ніколи не чула, щоб остання погано говорила про батька сина, але в той же час ніколи не бачила, щоб батько спілкувався з сином. Останнім часом вона особисто чула від сина відповідачки, що він не бажає зустрічатись з батьком та просив матір придумати що-небудь, щоб не їхати до нього.  

Будучи допитаною у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4, яка на даний час є дружиною позивача, пояснила, що з ОСОБА_1 вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з 04.06.2004 року. Від шлюбу вони мають двох малолітніх дочок – ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4. З позивачем вона познайомилась у 2001 році, а відповідачку ОСОБА_2 знає з 2002 року, і з цього ж часу познайомилась з сином позивача - ОСОБА_3. Хлопчика вона одразу полюбила, дуже добре до нього відноситься і бажає, щоб її чоловік мав можливість постійно спілкуватись із своїм сином. Крім того, як зазначила свідок, хлопчика дуже її дві дочки, які є рідними сестрами ОСОБА_3 по батьковій лінії. Впродовж всього часу з моменту їхнього знайомства вони постійно спілкувались, дружили з відповідачкою, але з жовтня 2008 року відповідачка почала чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з його сином та у його вихованні.  

Як визначено в статі 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.  

Ці дані встановлюють на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.  

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи, що визначено ч. 1 ст. 64 ЦПК України.  

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.  

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.  

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі виникли непорозуміння, які носять особистий характер, у зв’язку з чим загострились взаємовідносини між відповідачкою та позивачем, така ситуація в їх сімейних відносинах не дає можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення порядку спілкування з дитиною, який мав би влаштовувати кожну із сторін по справі, дані обставини підтверджуються показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_4, які підтвердили наявність неприязних стосунків між сторонами по справі.  

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині усунення перешкод з боку відповідача у спілкуванні з малолітньою дитиною та її вихованні є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.  

Незважаючи на те, що позивач не надав суду відповідних доказів порушення відповідачкою рішення органу опіки та піклування, але має місце факт звернення позивача до органу опіки та піклування за встановленням вказаного порядку і до суду за захистом цього права.  

Крім цього, при відсутності відповідного судового рішення, позивач фактично позбавлений можливості мати відповідні докази, оскільки не має права звернення до органів виконавчої служби з питання контролю за додержанням ОСОБА_2 умов вказаного рішення, тобто у інший спосіб захистити своє право на спілкування та виховання дитини в разі його порушення з боку відповідача.  

Таким чином, оскільки сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дитини, мають обопільне бажання приймати участь у цьому і спілкування між ними та дитиною не перешкоджає нормальному розвитку дитини, чого з матеріалів справи не вбачається, але виникли непорозуміння щодо врегулювання питання з приводу побачень батька з дитиною, суд, з урахуванням інтересів дитини, її віку, поведінки батьків, між якими немає порозуміння, що може негативно вплинути на розвиток дитини, а також психічний та фізичний стан малолітньої дитини, приходить до висновку про можливість визначити ОСОБА_1, батьку дитини, як спосіб участі у вихованні малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, періодичні побачення з дитиною по місцю проживання батька в наступні дні та години: дві суботи по парним числам з 09 до 21 години та дві неділі по парним числам з 09 до 21 години, а також один місяць спільного  відпочинку.  

При визначенні такого порядку участі у вихованні дитини, суд враховує попередньо визначений опікунською радою Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації порядок участі батька дитини у її вихованні та встановленні дні та години для його спілкування з дитиною, оскільки такий порядок відповідає інтересам малолітньої дитини з урахуванням її віку та стану її здоров’я.      

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 157, 159, 257 Сімейного Кодексу України, суд  

  ВИРІШИВ:  

  Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – орган Опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні задовольнити.  

Визначити ОСОБА_1 як спосіб участі у вихованні дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, періодичні побачення з дитиною за місцем проживання позивача чотири рази на місяць в наступні дні та години: дві суботи по парним числам з 09 до 21 години та дві неділі по парним числам з 09 до 21 години.  

Визначити ОСОБА_1 як спосіб участі у вихованні дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, один місяць спільного відпочинку.  

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом  десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви  про апеляційне оскарження рішення, яка подається на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.  

Суддя: