Справа № 2-242/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

  14 серпня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:  

головуючого судді     Коваленко І.В.  

при секретарях     Карпенко І.П., Оревіній О.В.,  

  розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за  позовом  ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця «ОСОБА_2.», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Київ», третя особа Головне управління з питань захисту прав споживачів Київської міської державної адміністрації про відшкодування збитків та моральної шкоди, -  

  ВСТАНОВИВ:  

  Позивачка ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду просила стягнути з відповідача на її користь 6805 грн., згідно п.5.6 договору про надання туристичних послуг, інфляційне збільшення заборгованості в сумі 1320,09 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 127,5 грн., відшкодувати збитки в сумі 320,1 грн., відшкодувати завдану моральну шкоду в сумі 5000 грн., стягнути з відповідача 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

12 серпня 2009 року представником позивача ОСОБА_3 подано заяву про уточнення до позовних вимог, відповідно до якої позивачка просить стягнути з відповідача ТОВ «Вояж-Київ» на її користь 6805 грн., згідно п.5.6 договору про надання туристичних послуг, інфляційне збільшення заборгованості в сумі 2660,89 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 377,62 грн., відшкодувати збитки в сумі 320,1 грн., відшкодувати завдану моральну шкоду в сумі 5000 грн., стягнути з відповідача 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з урахуванням поданої заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, та пояснила, що 5 грудня 2007 року вона та ФОП «ОСОБА_2.», яка є офісом мережі туристичних агенцій «Галопом по Європам» уклали договір про надання туристичних послуг, згідно якого вона замовила тур до Швейцарії з 21.12.2007 року по 28.12.2007 року вартістю 14360 грн. За даним договором ОСОБА_2 діяла на підставі агентської угоди №43 від 05.09.2007 року з фірмою ТОВ «Вояж Київ». Враховуючи те, що необхідною умовою для подорожі є отримання візи, при укладанні договору вона домовилась з ФОП ОСОБА_2, що отримувати візу буде ОСОБА_2, а тому за вказівкою останньої вона підписала довіреність на ОСОБА_4, а також 10.12.2007 року передала ОСОБА_2 свій закордонний паспорт. Гроші за здійснення туру по договору б/н від 05.12.2007 року вона виплатила ОСОБА_2 05.12.2007 року та 10.12.2007 року у сумі 4887 грн. та 9473 грн. відповідно. Крім того, 17.12.2007 року вона виплатила ОСОБА_2 755 грн. на страхування туру. Оформленням договору зі страхування туру займалась ОСОБА_2 05 грудня 2007 року ОСОБА_2 повідомила про те, що для отримання візи необхідно придбати іменні дорожні чеки на суму 700 євро в якості фінансової гарантії туриста, а тому 10 грудня 2007 року вона купила ці чеки і передала підтвердження ФОП ОСОБА_2 12 грудня 2007 року ОСОБА_2 їй повідомила про необхідність докупити ще чеків на 100 євро, які у той же день нею були придбані та передані ОСОБА_5 14 грудня 2007 року ОСОБА_2 повідомила їй про зміни умов в посольстві Швейцарії щодо отримання візи, у зв’язку з чим запропонувала їй здати чеки, поміняти євро і внести 800 євро в гривневому еквіваленті на картковий рахунок. Продовжуючи виконувати всі умови для отримання візи, 17 грудня 2007 року вона активувала кредиту картку, внесла запропоновану суму і 18 грудня 2007 року передала відповідачці виписку з банку. За день до вильоту ФОП ОСОБА_2 повідомила, що посольство Швейцарії відмовило в прийнятті документів на оформлення візи, і, що вона не в змозі виконати умов щодо здійснення замовленого туру згідно листа бронювання. 21 грудня вона надіслала ОСОБА_2 претензію, проте всупереч вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» відповіді так і не отримала. 28 грудня 2007 року ОСОБА_2 повернула їй закордонний паспорт без відмови посольства, про що свідчить акт передачі документів. 17 березня 2008 року ОСОБА_2 повернула їй часткову компенсацію за нездійснення туру в сумі 7555 грн., а решту сплачених за тур коштів в сумі 6805 грн. вона так і не отримала.      

Представник позивачки ОСОБА_3 позовні вимоги в судовому засіданні підтримав у повному обсязі з урахуванням поданої заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, дав суду пояснення аналогічні за змістом поясненням позивача.  

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на те, що з її боку були виконані всі прийняті на себе зобов’язання за договором про надання туристичних послуг від 05.12.2007 року, та пояснила, що порушення умов договору сталося саме з вини позивача, яка відмовилась від заброньованих послуг, а тому не неї була покладена відповідальність, передбачена п. 5.3 договору від 05.12.2007 року.  

Представник відповідача ТОВ «Вояж-Київ» Балемба В.В. в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, які долучено до матеріалів справи (а.с.79-82).  

Заслухавши пояснення позивача, його представника, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ТОВ «Вояж-Київ» Балемби В.В., дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.  

Згідно з п. 5.2.11 агентського договору № Г-43 від 05 вересня 2007 року, укладеного між ТОВ «Вояж-Київ» та СПД – ФОП ОСОБА_2, в обов’язки ОСОБА_2 входило укладання договорів про надання туристичних послуг з туристами одночасно повідомляючи останнім повну інформацію щодо Туроператора (найменування, місто знаходження, номер ліцензії, телефон), а також належним чином виконувати норму статті 20 Закону України «Про туризм», відповідно до якої турагент укладає договори з кожним туристом незалежно від обраного туристом способу подорожі (індивідуальний тур/груповий тур).    

05 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ФОП «ОСОБА_2» укладено договір про надання туристичних послуг, згідно якого ОСОБА_1 замовила тур до Швейцарії у період з 21.12.2007 року по 28.12.2007 року вартістю 14360 грн.(а.с.18-21).  

Відповідно до умов п.2.1 даного договору Турагент, тобто ФОП ОСОБА_2, в особі директора ОСОБА_2, на підставі агентської угоди №43 від 5 вересня 2007 року з Туроператором ТОВ «Вояж-Київ» за встановлену даним договором плату зобов’язується надати Туристу, тобто ОСОБА_1, комплекс туристичних послуг, погоджений в листі бронювання (Додаток №1), що є невід’ємною частиною даного договору. Зокрема, згідно листа бронювання від 05.12.2007 року для позивача був заброньований тур в Швейцарію, м. Женева, готель NASH Rex 4 *, з 21.12.2007 року по 28.12.2007 року, вартість якого складала 1794 Євро х НБУ + 2%.  

Позивач свої зобов’язання згідно укладеного договору виконала, а саме 05 грудня 2007 року передала ОСОБА_2 передплату вартості замовленого туру у сумі 4887 грн., після чого 10 грудня 2007 року виплатила іншу частину в сумі 9473 грн., оплативши таким чином весь комплекс замовлених нею туристичних послуг (а.с.31).  

Пунктом 5.2.12 агентського договору № Г-43 від 05.09.2007 р. передбачено, що турагент зобов’язаний направити туроператору заявку-бронювання з інформацією про туриста, достатньої для реалізації туристичних послуг, бажаний вид туризму із зазначенням країни, дати початку та закінчення туристичної подорожі, строк подорожі, програму туристичного обслуговування, вартість запропонованого туру, характеристику запропонованих транспортних засобів.  

СПД-ФОП ОСОБА_2, діючи у відповідності до вимог п.6.3 агентської угоди, перерахувала на розрахунковий рахунок ТОВ «Вояж-Київ» 3554,19 грн. та 9772,22 грн. на авіаквитки та на обслуговування за кордоном, про що свідчать платіжні доручення від 06 та 12 грудня 2007 року. Проте, у судовому засіданні представником відповідача ТОВ «Вояж-Київ» не надано доказів на підтвердження факту бронювання ним авіаквитків та готелю для позивача.  

У день укладання договору, тобто 05 грудня 2007 року СПД-ФОП ОСОБА_2, діючи на підставі агентської угоди №43 від 5 вересня 2007 року, повідомила ОСОБА_1, що для оформлення візи, яка є необхідною умовою подорожі до Швейцарії, необхідно придбати іменні дорожні чеки на суму 700 євро в якості фінансової гарантії туриста.  

10 грудня 2007 року ОСОБА_1 придбала вказані чеки та передала їх СПД-ФОП ОСОБА_2 разом з закордонним паспортом та довіреністю на ОСОБА_4 для оформлення візи. (а.с.34-35, 37-38).  

12 грудня 2007 року ОСОБА_1 на прохання СПД-ФОП ОСОБА_2 придбала чеків ще на 100 євро та передала останній.    

14 грудня 2007 року ОСОБА_1, дізнавшись від СПД-ФОП ОСОБА_2 про зміни умов в посольстві Швейцарії щодо отримання візи, та необхідністю у зв’язку з цим здати чеки, поміняти Євро і внести 800 Євро в гривневому еквіваленті на картковий рахунок, 17 грудня 2007 року активувала кредитну картку, внесла запропоновану суму і 18 грудня 2007 року передала відповідачці СПД-ФОП ОСОБА_2 виписку з банку, продовжуючи таким чином виконувати всі умови для отримання візи. (а.с.39-40).    

17.12.2007 року ОСОБА_1 виплатила СПД-ФОП ОСОБА_2 755 грн. на страхування туру, оформленням якого займалась ОСОБА_2, що підтверджується розпискою останньої (а.с.27).  

За день до вильоту ОСОБА_1 в усній розмові дізналась від СПД-ФОП ОСОБА_2 про відмову посольства Швейцарії в прийнятті документів на оформлення візи, та про те, що вона не в змозі виконати умов щодо здійснення замовленого туру згідно листа бронювання.  

Однак, ніяких доказів на підтвердження фактів змін умов у відкритті візи, відмови посольства Швейцарії у відкритті ОСОБА_1 візи відповідачі не надали.

Як убачається з п. 3.1.5 договору про надання туристичних послуг Турагент зобов’язаний інформувати Туриста про неможливість туристичного маршруту або про неможливість повного або часткового виконання умов п.2.1 договору й умов погоджених у листі бронюванні. В цьому випадку Турагент має право зробити письмову пропозицію Туристу про альтернативні умови виконання, прийнятих на себе зобов’язань по підписаному сторонами листу бронювання.  

В свою чергу, згідно п. 3.2.3 договору, Турист письмово підтверджує Турагенту прийняття умов по альтернативному виконанню останнім туристичних послуг шляхом підписання нового листа бронювання. У випадку якщо Турист не приймає умови по альтернативному виконанню Турагента прийнятих на себе зобов’язань з надання туристичних плуг згідно п.3.1.5 договору або у випадку неможливості надання альтернативних послуг Турагентом, Туристу повертається повна вартість оплачених ним послуг.    

У даному випадку відповідачем   СПД-ФОП   ОСОБА_2 були порушені умови п.п.3.1.5, 3.2.3 договору про надання туристичних послуг.  

21 грудня 2007 року ОСОБА_1 надіслала СПД-ФОП ОСОБА_2 претензію, але всупереч вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» відповіді так і не отримала.  

28 грудня 2007 року ОСОБА_2 повернула ОСОБА_1 закордонний паспорт без відмітки посольства Швейцарії про відмову у відкритті візи, про що свідчить акт передачі документів.  

24 січня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління з питань захисту прав споживачів Київської міської державної адміністрації зі скаргою про невиконання СПД-ФОП ОСОБА_2 своїх зобов’язань за договором про надання туристичних послуг.  

01.02.2008 р. фахівцями Головного управління з питань захисту прав споживачів Київської міської державної адміністрації в ході проведеної перевірки СПД-ФОП ОСОБА_2 щодо дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, встановлено порушення по відношенню до позивача вимог п.3.2 «Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності», ст.ст. 15, 18 Закону, в тому числі, в представленому переліку документів та умовах оформлення візи до Швейцарії, відсутня інформація щодо необхідності наявності на картковому рахунку туриста суми не меншої за 3000 доларів США (а.с.10-11).    

07.02.2008 року фахівцями Головного управління, в ході проведеної перевірки ТОВ «Вояж-Київ» щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів, виявлено наступні недоліки: на момент перевірки підприємством   не представлено підтвердження бронювання готелю від приймаючої сторони, що не відповідає вимогам п.9.2.2 «Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності».   За результатами перевірки ТОВ «Вояж-Київ» було зобов’язано надати договір (копію) з приймаючою стороною в Швейцарії та документи, що підтверджують зміну вимог щодо прийняття документів, переліку документів, необхідних для отримання візи у Швейцарію у період з 05.12.2007 по 19.12.2007 р.; вирішити заяву ОСОБА_1 згідно з вимогами чинного законодавства (а.с.14-15).    

У своєму звіті  від 08.02.2008 р по акту перевірки ТОВ «Вояж-Київ» повідомило, що бронювання готелю проводиться за допомогою мережі Інтернет і при повній оплаті за готель надається ваучер   ,   який є свідченням бронювання готелю. У додаток до звіту ТОВ «Вояж-Київ» надало копію ваучера від 07.12.07 р., проте   доказів, які б підтвердили проведення операції по оплаті за готель відповідачі не надали.   У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Вояж-Київ» також не змогла пояснити, яким чином 07.12.2007 р. туроператор зміг повністю оплатити готель, тоді як повну оплату за замовлений тур він отримав від турагента лише 12.12.2007 року. Крім того, не представили інформації про умови отримання візи у посольстві Швейцарії, що передається турагенту для надання замовникам. (а.с.17, 28).  

12.03.2008 р. СПД-ФОП ОСОБА_2 отримала від ТОВ «Вояж-Київ» 6510,86 грн. в якості повернення ОСОБА_1 передплати за туристичні послуги, що підтверджується платіжним дорученням від 12.03.2008 р., після чого 17 березня 2008 року виплатила ОСОБА_1 часткову компенсацію за нездійснення туру в сумі 7555 грн. та 50 Євро, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 17.03.2008 р. Решту сплаченої суми за туристичні послуги ОСОБА_1 та і не отримала.    

Статтею 20 Закону України  «Про туризм» встановлено,  що за договором на  туристичне  обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за  встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони  
(туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на  туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору  про надання послуг, якщо  інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.    

Серед інформації, яка має бути надана споживачу туристичного продукту   до укладення  договору на туристичне обслуговування,  має бути надана інформація про основні вимоги пропонованих до оформлення  виїзних/в'їзних документів  (паспорт,  дозвіл  (віза)  на  в'їзд/виїзд  до  країни тимчасового перебування),   у тому числі інформацію щодо термінів їх оформлення  ;  про туроператора (турагента),  його місцезнаходження і поштові реквізити,  наявність  ліцензії   на   здійснення   туристичної діяльності,  сертифікатів відповідності та іншу інформацію відповідно до законодавства про захист прав споживачів; розмір  фінансового забезпечення туроператора чи турагента на випадок його неплатоспроможності чи неспроможності (банкрутства) та кредитну установу, яка надала таке забезпечення.

Туроператор або  турагент   вправі  відмовитися  від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків,   підтверджених у встановленому  порядку  та  заподіяних внаслідок розірвання договору,   крім  випадку,  коли  це  відбулося  з  вини туриста.  

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ст. 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем   лише за наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.   Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо   не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Відповідно до статті 17 Закону України "Про туризм" страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов'язковим і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на основі угод із страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності.  

Згідно з п. 7 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності (затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 17.01.2001 р. N 7/62, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. N 103/5294): суб'єкт туристичної діяльності повинен забезпечувати страхування (медичне та від нещасного випадку) туристів, яким надає туристичні послуги.    

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ТОВ «Вояж-Київ» Балемба В.В. у судовому засіданні не змогли пояснити причину порушення ними вимог ст. 17 Закону України «Про туризм» щодо обов’язкового страхування туристів.    

Таким чином суд приходить до висновку, що в частині укладення договору страхування, який є обов’язковою умовою при наданні туристичних послуг   ,   відповідачі також своїх зобов’язань належним чином не виконали, у зв’язку з чим страхова компанія ЗАТ «Європейське Туристичне страхування» відмовила позивачці після її звернення 02.04.2008 р. у виплаті страхового відшкодування, визнавши договір страхування, у частині страхування фінансових ризиків недійсним, у зв’язку з порушенням п. 5.3 договору комплексного страхування подорожуючих, яка не дозволяє укладання договору страхування окремо від договору про надання туристичних послуг. (а.с.166).  

Статтею 14 Цивільного Кодексу України визначено, що цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.  

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.  

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини, а саме укладено договір про надання туристичних послуг, сторонами договору досягнута угода щодо всіх істотних умов договору, у тому числі  встановлена плата, за яку турагент зобов'язувався забезпечити надання за замовленням туриста комплекс туристичних послуг.

Відповідачі взяті на себе зобов’язання належним чином не виконали, та не довели, що невиконання зобов’язань, передбачених в договорі   виявилося неможливим не через їх вину, а внаслідок непереборної сили.  

Відповідно до ст.ст.525-526, 611, 629 Цивільного Кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умовам договору, договір є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.  

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в межах розгляду даної справи між сторонами виникли договірні відносини, які пов’язані з невиконанням з боку відповідачів договірних зобов’язань за договором про надання туристичних послуг, тому вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» на ці відносини не розповсюджуються і при доведеності вимог про ненадання повного комплексу туристичних послуг, позивач має обґрунтувати свої вимоги в частині стягнення моральної шкоди за невиконання умов договору, посилаючись на умови договору, а за їх відсутності керуватись нормами цивільного законодавства.  

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

Таким чином, оскільки позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди базуються на нормах Закону України «Про захист прав споживачів», а суд не вбачає підстав для застосування до даних відносин норм даного Закону, тому діючи в межах заявлених вимог позивача, суд вважає позовні вимоги позивача в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.    

Твердження представника відповідача ТОВ «Вояж-Київ» про те, що документи позивачки до посольства Швейцарії подавалися двічі 14.12.2007 року та 19.12.2007 року та двічі перелік необхідних документів для отримання візи в частині фінансової гарантії в посольстві змінювався, суд уважає безпідставними, у зв’язку з відсутністю документів, які б підтверджували зміну вимог щодо прийняття документів, та переліку документів, необхідних для отримання візи у Швейцарію у період з 05.12.2007 по 19.12.2007 р. Крім того, факт подачі документів позивачки до посольства Швейцарії також відповідачами не підтверджений.  

Наявний в матеріалах справи перелік документів, необхідних для отримання візи у Швейцарію, свідчить про те, що строк оформлення візи у посольстві триває від 2 днів, що спростовує твердження відповідачів про те, що невиконання умов договору сталося через відмову позивачки від виконання умов посольства, оскільки початок туру починався з 21.12.2007 року, а станом на 19.12.2007 року віза ще не була оформлена.  

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачами по справі не надано доказів на підтвердження факту належного виконання з їх боку умов договору про надання туристичних послуг, тобто не підтверджено наявність належним чином оформленого договору страхування, який є обов’язковим при наданні туристичних послуг, не надано доказів на підтвердження бронювання готелю від приймаючої сторони, доказів на підтвердження проведення операції по оплаті за готель, а також    доказів на підтвердження фактів змін умов у відкритті візи, відмови посольства Швейцарії у відкритті візи ОСОБА_1  

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Київ», третя особа Головне управління з питань захисту прав споживачів Київської міської державної адміністрації про відшкодування збитків та моральної шкоди, підлягає задоволенню частково,  а саме, суд стягує солідарно з Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Київ» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором від 05.12.2007 р. в сумі 6805,00 грн., інфляційне збільшення заборгованості в сумі 2660,89 грн., 3% річних від простроченої заборгованості в сумі 377,62 грн., а всього 9843,51 грн.    

В порядку ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30, 00 грн., що підтверджується долученою до справи квитанцією про їх оплату, а також підлягають стягненню на користь держави судовий збір в сумі 98,43 грн., оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України,  ст.ст. 17, 20 Закону України «Про туризм», ст.ст.509, 525-526, 611, 629 ЦК України, суд, -  

  ВИРІШИВ:  

  Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Стягнути солідарно з Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Київ» 6805 грн., інфляційне збільшення в сумі 2660,89 грн., 3 % річних від простроченої суми в сумі 377,62 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн., а всього на загальну суму 9873,51 грн.  

Стягнути солідарно з Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Київ» на користь держави судовий збір в сумі 98,43 грн.      

В іншій частині позовних вимог відмовити.  

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом  десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви  про апеляційне оскарження рішення, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

  Суддя: