Справа № 22-12572/2010 року Головуючий першої інстанції Ліпчанський С.М.
Категорія 20 Доповідач: Осипчук О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„05” серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Висоцької В.С.
Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М.
При секретарі: Суліма Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мар*їнського районного суду Донецької області від 12 травня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: РКП «Мар*їнське БТІ», про визнання договору купівлі – продажу дійсним, визнання права власності на жилий будинок, визнання договору купівлі – продажу недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Мар*їнського районного суду Донецької області від 12 травня 2010 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі – продажу житлового будинку від 24 квітня 2009 року дійсним, про визнання права власності на житловий будинок, про визнання договору купівлі – продажу житлового будинку від 05 серпня 2009 року недійсним – відмовлено.
На зазначене судове рішення позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_1 посилається на те, що судом не були викликані свідки, які б могли надати інформацію щодо дати та місця написання розписок та відносно інших обставин справи. Суд не прийняв до уваги той факт, що він з березня 2009 року орендував спірний будинок і таким чином мав першочергове право на придбання жилого будинку. Суд також не прийняв до уваги пояснення відповідача ОСОБА_2, який підтвердив, що фактично будинок продав йому, а не ОСОБА_3, а розписка про отримання від останнього 10000 грн. була написана ним під тиском.
В апеляційному суді представник позивача ОСОБА_4 підтримала доводи скарги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 також просив задовольнити апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції при ухвалені рішення встановив, що відповідно до розписки від 05 лютого 2009 року ОСОБА_2 продав за 10000 грн., ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1. Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі – продажу від 05 серпня 2009 року ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, продав, а ОСОБА_3 купив зазначений жилий будинок. Згідно договору купівлі – продажу, укладеному в простій письмовій формі 24 квітня 2009 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив вказаний житловий будинок за 8000 грн., які подавець отримав і написав розписку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.
Апеляційний суд вважає висновки суду про відмову в задоволені позову правильними.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно ( товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі – продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку ( квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз’яснено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов*язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з*ясувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
Відповідач ОСОБА_2 в апеляційному суді пояснив, що нотаріально угода купівлі – продажу будинку з ОСОБА_1 не була укладена з тих підстав, що у покупця на той час не було коштів для оплати нотаріальних послуг. Він дійсно давав нотаріально посвідчену довіреність на ім*я ОСОБА_5 на вчинення від його імені дій, вказана довіреність ним не відкликалася.
Доводи скарги щодо того, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, а саме не були допитані свідки, не заслуговують на увагу, оскільки представник позивача в апеляційному суді пояснила, що ними заявлялося в суді першої інстанції клопотання про виклик і допит свідків, це клопотання судом було задоволено, але допит свідків не відбувся внаслідок відкладення розгляду справи та неявки в подальшому свідків до суду.
Інші доводи скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307,308, 313,315 ЦПК України, апеляційний суд –
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Мар*їнського районного суду Донецької області від 12 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: