Справа № 2-3020/10

РІШЕННЯ

Іменем України

 06.08.2010р. Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого – судді Масенко Д.Є.

при секретарі – Філатовій Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, -

встановив:

 В травні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1. Також просив зобов’язати відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.    

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що згідно ордеру № 46 від 30.01.2001 р. йому та його родині, яка на той час складалася з колишньої дружини – ОСОБА_2, доньки – ОСОБА_4 та сина – ОСОБА_5, була надана у користування квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.  

16.08.2010 р. позивач та відповідачка були зареєстровані за вказаною адресою, але з моменту реєстрації та по теперішній час відповідачка жодного дня не проживала у даній квартирі, що підтверджується актом про не проживання. Крім того, 09.06.2005 р. шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано.

На теперішній час колишня дружина позивача уклала інший шлюб, змінила прізвище з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2» та проживає зі своїм чоловіком за адресою: АДРЕСА_2. За місцем реєстрації відповідачка не мешкає з 16.08.2001 р., житлом не користується, витрати за надання комунальних послуг не сплачує.

Згідно ч. 1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його родини за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 107 ЖК України, у разі вибуття наймача та членів його родини на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся родина, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член родини, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Таким чином, на думку позивача, відповідачка своїми діями чинить йому перешкоди у користуванні квартирою, а саме: позивач змушений самостійно сплачувати витрати за надання комунальних послуг та нести додаткові витрати.

У зв’язку з тим, що ОСОБА_6 з моменту надання житла у користування та реєстрації за вказаною адресою: АДРЕСА_1, жодного дня не проживала у квартирі, позивач вважає, що має право звернутись до суду з метою визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад шести місяців, та зняття її з реєстраційного обліку.

 В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав відповідні пояснення.

      Відповідач проти задоволення позову заперечував, з посиланням на ті обставини, що позивач перешкоджав їй користуватися квартирою з дня отримання її родиною. Крім того, у квартирі знаходяться її речі.  

      Відповідач відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області просив розглянути справу у відсутності його представника, пояснень по справі не надав.

      Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснили, що позивач перешкоджав відповідачу проживати у вказаній квартирі з дня її отримання родиною.

 Представник третьої особи ОСОБА_8, пояснень суду з приводу обставин справи не надав.

      Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

      Як встановлено в судовому засіданні 30.01.2001р. позивачу, відповідачу та 3 особам ОСОБА_5, ОСОБА_4 була надана квартира за адресою: АДРЕСА_1, у яку згодом був прописаний син ОСОБА_9 - ОСОБА_8 (14.05.2009р/н). Зазначене підтверджується копією ордеру № 46 від 30.01.2001р. (а.с.5) та довідкою (а.с.10).

      Після отримання вказаної квартири позивач перевіз до квартири частину речей відповідача ОСОБА_2 але не давши їй ключа від квартири переїхав до іншого міста, продовжувати службу у ЗС України, у зв’язку з чим відповідач ОСОБА_2 та 3 особи (діти позивача) не мали можливості проживати у вказаній квартирі. У 2002р. позивач повернувся у м. Луганськ та 06.06.2002р. шлюб між ним та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано (а.с.6). З часу повернення у 2002р. позивач проживає у зазначеній квартирі та з 2003р. разом з ним проживає його син  (3 особа по справі ОСОБА_5). Відповідач ОСОБА_2 неодноразово намагалась переїхати у квартиру та проживати там але позивач проти цього заперечував та перешкоджав цьому. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями самого позивача, відповідача та 3 осіб, крім того суд вважає, що ці обставини підтверджуються фактом одруження позивача у 2005р. на іншій жінці (а.с.7) яка, згідно пояснень 3 особи ОСОБА_9 заперечує проти проживання відповідача ОСОБА_2 та 3 особи ОСОБА_9 у вказаній квартирі.

      Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його  сім'ї  за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї  були  відсутні  з  поважних причин  понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього  може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.

      Згідно ст. 72 ЖК України Визнання особи такою,  що втратила право  користування  жилим приміщенням  внаслідок  відсутності  цієї  особи понад встановлені  
строки, провадиться в судовому порядку.  

      З огляду на зазначені вище обставини суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 не проживала у АДРЕСА_1 понад 6 місяців з вини позивача, який перешкоджав їй у цьому.

Посилання позивача на ті обставини, що відповідач ОСОБА_2 уклала інший шлюб та проживає за адресою: АДРЕСА_2 судом до уваги прийнято бути не може оскільки проживання ОСОБА_2 за іншою адресою, викликано відмовою позивача надати можливість проживати за місцем реєстрації.

 Також судом не прийнято до уваги обставини щодо не проживання відповідача у вказаній квартирі викладені у акті (11) з тих підстав, що особи, які підписала акт показів у якості свідків не давали, до присяги не приводились та не попереджались про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень.

      На підстав викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

      Керуючись ст. ст.  10, 11, 59, 60, 209, 212-215 ЦПК України,  ст. ст. 71, 72 ЖК України, суд –

вирішив:

      В задоволені позову ОСОБА_1 – відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

 Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

 Головуючий: