ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
13.09.07р. | Справа № 35/313-07 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратегія", м. Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія
"Дніпрообленерго",
м. Дніпропетровськ
про визнання договору неукладеним та стягнення 70 663, 22 грн
Суддя Широбокова Л.П.
Представники:
від позивача - Левченко М.В., представник, дов.№14/10 від 14.10.05 р. від відповідача - Сироткін С.С., юрисконсульт, дов.№ 80 від 23.04.07 р.
СУТЬ СПОРУ:
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 05.09. до 13.09.2007р.
Позивач просить визнати Угоду № 862/04 від 25.06.2004 р. про уступку права вимоги неукладеною та відновити становище, яке існувало до сплати Позивачем на користь Відповідача 70 663,22 грн за неукладеною Угодою № 862/04 від 25.06.2004 р. шляхом стягнення з Відповідача 70 663,22 грн на користь Позивача, посилаючись на те, що укладена Угода не містить відомостей про її предмет. Зокрема, з умов угоди неможливо ідентифікувати основний договір, за яким передається право вимоги. Не містить таких відомостей також і повідомлення про уступку права вимоги № 0091 від 25.06.2004 р.
Позивач також зазначає, що до цього часу ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»не передало ТОВ «Стратегія»жодних документів, що підтверджували б передане право вимоги.
Вказує, що згідно п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Стверджує, що 29.09.2004р. ТОВ «Стратегія» виконало свої зобов’язання за Угодою, перерахувавши платіжним дорученням № 497 від 29.09.2004 р. на розрахунковий рахунок ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»грошову суму в розмірі 70 663,22 грн за передане право вимоги до КП «Орджонікідзетеплоенерго». Проте, в подальшому сторонами Угоди так і не було досягнуто згоди щодо істотної умови Угоди, а саме –щодо визначення правочину, за яким мало відбутися відступлення права вимоги до КП «Орджонікідзетеплоенерго»в розмірі 70 663,22 грн. ТОВ «Стратегія»вважає, що умова договору про уступку права вимоги, якою визначається основний договір, за яким це право вимоги відступається, є істотною умовою для договорів даного виду, оскільки основний договір є підставою виникнення зобов’язання. Тому у відповідності до п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України Угода вважається неукладеною (такою, що не відбулася).
В додаткових поясненнях вказує, що стаття 512 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою та встановлює, що уступка права вимоги здійснюється саме за правочином. Крім того, зазначає, що в оспорюваній угоді сторони також не визначили строк дії договору, що є істотною умовою договору.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує, вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки, а в даному випадку застосування спеціальної позовної давності не передбачено, та ТОВ «Стратегія»звернулось до суду лише в другій половині липня 2007 року, про що свідчить відповідний штамп господарського суду Дніпропетровської області. Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволенні позову, та відповідач заявляє про застосування позовної давності.
Вказує, що посилання ТОВ «Стратегія»на неузгодження в потрібній у належних випадках формі предмета договору не базується на обставинах неможливості виконання ним договору, а тому судом не повинно прийматися до уваги.
Вважає, що Законом не визначений спосіб задоволення позову шляхом відновлення становища, яке існувало до укладання угоди, у зв’язку з тим, що угода є неукладеною, на підставі чого в позові ТОВ «Стратегія»необхідно відмовити. Безпідставними вважає посилання позивача на те, що істотною умовою угоди про уступку права вимоги є визначення правочину, за яким уступлено заборгованість.
Далі відповідач пояснює, що згідно довідки, наданої Орджонікідзевською ділянкою Нікопольського РЕМ, за весь час існування КП «Орджонікідзетеплоенерго»з ним було укладено лише 2 договори на постачання електричної енергії: № 8 від 20.06.1997р. та №6-1-Ор від 25.07.2002 р. З вищенаведеного слідує, що за угодою про уступку права вимоги до боржника –КП «Орджонікідзетеплоенерго»- було уступлено право вимоги стягнення всієї заборгованості за реактивну електроенергію, що утворилась на підставі двох договорів на постачання електричної енергії - № 8 від 20.06.1997 р. та № 6-1-Ор від 25.07.2002 р., на загальну суму 70 663, 22 грн.
Посилання позивача на недосягнення згоди по предмету договору вважає безпідставним, оскільки сторони за взаємною згодою уклали спірну угоду у письмовій формі, визначили предмет угоди –уступку від первісного кредитора –ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»до нового кредитора –ТОВ «Стратегія»- права вимоги за договорами про постачання електричної енергії між ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»та КП «Орджонікідзетеплоенерго», ціну угоди - 70 663,22 грн, строк дії угоди –до повного виконання сторонами своїх зобов’язань, відповідальність за невиконання зобов’язань, засвідчили своїми підписами та скріпили печатками, тобто угода № 862/04 від 25.06.2004 р. є дійсною і укладеною.
Виконання ТОВ «Стратегія»своїх зобов’язань за угодою свідчить про те, що угода є укладеною, оскільки сплата коштів –обов’язок сторони, що випливає з угоди, після того, як угода є укладеною. Угода укладається після того, як сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Тому ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»вважає, що сплата ТОВ «Стратегією»коштів на розрахунковий рахунок ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а, отже, й уклали договір. З огляду на свої заперечення просить в позові відмовити.
13.09.2007р. від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд визнати поважною причину пропуску строку позовної давності та поновити його, оскільки первісно він звернувся до суду в межах строку позовної давності, та суд повернув його заяву без розгляду.
За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд, -
ВСТАНОВИВ:
25.06.2004р. між ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго»- первісний кредитор (надалі відповідач) та ТОВ «Стратегія» - новий кредитор (надалі позивач) було підписано угоду №862/04 про уступку права вимоги, яку позивач просить визнати в судовому порядку неукладеною.
Способи захисту цивільних прав визначені статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України, зокрема порушене право може бути захищене шляхом визнання правочину недійсним, присудження виконання обов’язку в натурі, тощо.
Вимога про визнання угоди №862/04 від 26.06.2004р. про уступку права вимоги неукладеною не відповідає способам захисту прав суб'єктів господарювання. Вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав, така вимога не може бути предметом спору, самостійно розглядатися в окремій справі. Вимога про визнання договору неукладеним є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Відсутність узгодженої сторонами умови, що є істотною та забезпечує виконання зобов'язання, оцінюється судом у сукупності з іншими доказами щодо обгрунтованості вимог.
Таким чином, самостійна вимога про визнання угоди про уступку права вимоги неукладеною задоволенню не підлягає, та в цій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для даного виду договорів, в будь-якому разі сторони зобов’язані погодити предмет договору, ціну та строк дії договору.
В оспорюваній угоді сторони погодили предмет угоди - уступка права вимоги заборгованості боржника КП «Орджонікідзетеплоенерго»за перетоки реактивної електроенергії, ціну угоди – 70 663,22 грн, строк виконання зобов’язання –30 календарних днів із дня набуття чинності цією угодою, строк дії угоди –до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цією угодою, що відповідає ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, згідно якої строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору. Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
На виконання умов угоди позивач сплатив відповідачу суму угоди 70 633,22 грн, що підтверджується платіжним дорученням №497 від 29.09.2007р. та не заперечується відповідачем.
Вказане свідчить про те, що сторони, зокрема, позивач розуміли предмет угоди та досягли згоди по всіх її істотних умовах.
Невиконання відповідачем своїх зобов’язань за угодою щодо передачі документів, які б підтверджували право вимоги, не є підставою для визнання угоди недійсною та не дає підстав вважати її неукладеною. Позивач мав право захистити порушення своїх прав в судовому порядку.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати Угоду № 862/04 від 25.06.2004р. про уступку права вимоги неукладеною. В зв’язку з цим не підлягає задоволенню і вимога позивача про відновлення становища, яке існувало до сплати Позивачем на користь Відповідача 70 663,22 грн та стягнення з відповідача вказаної суми, оскільки вказана сума була перерахована позивачем на виконання умов угоди, яка є укладеною та чинною.
З огляду на викладене, з врахуванням всіх обставин справи, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача та в позові слід відмовити.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають віднесенню на позивача.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, ст. ст. 512, 626, 638 Цивільного кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Витрати у справі покласти на Позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дати його підписання.
Суддя | Л.П. Широбокова |
Рішення підписано 18.09.07 р.
|
|
|