Справа № 22-ц-333/2010 Головуючий у суді першої інстанції: Глущенко Є.Д.
Категорія - 48 Суддя-доповідач - Хвостик С.Г.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
23 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого – Рибалки В.Г.,
суддів – Хвостика С.Г., Криворотенка В.І.,
з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 грудня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5, про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 грудня 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Постановлено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 200 (двісті) грн. щомісячно, починаючи стягнення з 08 вересня 2009 року і до досягнення дитиною двадцяти трьох років.
В частині позовних вимог про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн. відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.
Вказане рішення відповідач оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, апелянт, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог позивачки в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 27 квітня 1999 року.
12 березня 1990 року у сторін народився син ОСОБА_6, який на даний час є студентом першого курсу денної форми навчання факультету технології органічних речовин Національного технічного університету «Харківського політехнічного інституту» та отримує стипендію в розмірі 606 грн. 32 коп. Отже, ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_5, який будучи повнолітнім, продовжує навчання.
З довідки ПП «Ромни ОПТ» за № 117 від 11 листопада 2009 року вбачається, що ОСОБА_3 працює на цьому підприємстві та отримує заробітну плату з розмірі 746 грн. щомісячно.
Згідно з довідкою ФОВ ОСОБА_7 від 27 листопада 2009 року, середня заробітна плата ОСОБА_4, яка працює менеджером, становить 577 грн.78 коп. щомісячно.
Відповідач також є батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка народжена у шлюбі з іншою жінкою.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, місцевий суд виходив з того, що відповідач, як батько свого сина, який продовжує навчання і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги, має можливість сплачувати аліменти на період навчання ОСОБА_5, оскільки відповідач ОСОБА_3 є працевлаштованою особою, від чого має дохід.
При цьому, судом враховані обставини стосовно стану здоров’я відповідача, перебування на його утриманні іншої дитини, розмір доходів позивачки та їх спільного сина.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст.182,199-200 СК України.
Суд першої інстанції вірно з’ясував спірні правовідносини, встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності з ч.1 ст.212 ЦПК України, дослідив усі наявні у справі докази та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
На думку колегії суддів, місцевий суд повно та всебічно встановивши обставини справи, дійшов до правильного висновку про можливість відповідача надавати допомогу на період навчання його сина, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій формі в сумі 200 грн. з урахуванням перебування на його утриманні малолітньої дочки, розміру доходів матері, батька та сина, обґрунтовано вважаючи, що підстави для відмови в позові відсутні.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на помилковість висновку суду про наявність у нього можливості сплачувати аліменти та на необґрунтованість їх встановлення у твердій грошовій формі, на думку колегії суддів, є непереконливими і такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки під час розгляду справи знайшли свої підтвердження факти, які також не заперечуються відповідачем, про те, що останній є працевлаштованим і таким, що має дохід, ураховані матеріальне становище платника аліментів і дитини, стан здоров’я відповідача і наявність у нього неповнолітньої дитини, тобто ті обставини, що мають істотне значення, виходячи з вимог ст.184 СК України про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, тому відповідач взмозі сплачувати за рішенням суду періодичні аліментні відрахування в твердій грошовій сумі.
Крім цього, згідно з ч.1 ст.200 СК України правом суду, за ініціативою позивача, з урахуванням вимог ст.182 СК України, є визначення розміру аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку, яке ним і було реалізовано.
Доводи апелянта про перебування на його утриманні двох батьків-пенсіонерів, один з яких постійно потребує затрат на придбання ліків у зв’язку з перебуванням на медичному обліку не підтверджені належними та допустимими доказами через те, що його батьки отримують доходи у вигляді пенсій, тому можуть себе забезпечувати необхідним. ОСОБА_3, в свою чергу, не довів той факт, що перебування його батька на «Д» обліку потребує від нього постійних витрат на придбання ліків батьку.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що позивачка не мала права звертатися до суду з даним позовом , оскільки її на це не уповноважив повнолітній син, то цей довід спростовується вимогою ч.3 ст.199 СК України, згідно з якою такий позов вправі заявляти як один з батьків, так і повнолітні дочка або син.
Також в апеляційній скарзі не наведено тих обставин та доказів, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять посилань на такі порушення, які б могли бути підставою для зміни чи скасування рішення суду.
За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314, ч.1 п.1 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 грудня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена на протязі двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: