Справа № 22-ц-255/2010 Головуючий у суді першої інстанції: Хитров Б.В.
Категорія - 52 Суддя-доповідач: Хвостик С.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Рибалки В.Г.,
суддів - Хвостика С.Г., Криворотенка В.І.,
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Ковпаківського районного суду Сумської області від 08 грудня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради про поновлення на роботі, скасування наказів, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Ковпаківського районного суду Сумської області від 08 грудня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду від 08 грудня 2009 року та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити її вимоги про визнання недійсними наказів відповідача №73 К від 25 травня 2009 року „Про скорочення чисельності та штату працівників", №111 К від 30 липня 2009 року „Про накладання дисциплінарного стягнення", №112 К від 30 липня 2009 року „Про звільнення працівника", №129 від 12 травня 2009 року «Про ліквідацію юридичного відділу», поновивши її на посаді начальника юридичного відділу комунального підприємства „Міськводоканал" Сумської міської ради, виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на роботі, стягнути розмір заробітної плати, не донараховану їй, а також середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а також стягнути 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3 про задоволення апеляційної скарги, пояснення представника відповідача Литвиненко Н.О. про залишення рішення, як законного і обґрунтованого, без зміни, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду – залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 працювала на посаді начальника юридичного відділу у КП «Міськводоканал» Сумської міської ради з 20 травня 2005 року, а 17 жовтня 2008 року була звільнена з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 14 травня 2009 року вона була поновлена на роботі, на виконання чого був виданий наказ відповідача від 21 травня 2009 року за № 70-к про поновлення її на попередній роботі.
Відповідно до п.п. 5.1.,5.3,5.4,5.5 Статуту КП «Міськводоканал» та п.2.7 контракту з директором КП «Міськводоканал» Сумської міської ради від 04 липня 2006 року визначено право директора відповідача самостійно вирішувати питання діяльності підприємства, затверджувати штатний розклад, видавати накази та розпорядження обов'язкові для всіх працівників.
У зв’язку з прийняттям наказу № 128 від 08 травня 2009 року «Про затвердження змін до штатного розкладу КП «Міськводоканал» шляхом введення трьох штатних одиниць: провідного юрисконсульта та двох юрисконсультів, наказом № 129 від 12 травня 2009 року із штатного розкладу підприємства були виведені: штатна одиниця начальника юридичного відділу, штатна одиниця заступника начальника юридичного відділу, дві штатні одиниці юрисконсультів, а також був ліквідований юридичний відділ як структурний підрозділ підприємства.
Наказом № 66 від 12 травня 2009 року заступника начальника юридичного відділу Литвиненко Н.О. та юрисконсульти юридичного відділу Дудник Н.В. і Трофименко В.В. з того ж числа були переведені, відповідно, перша – провідним юрисконсультом КП «Міськводоканал» Сумської міської ради, а дві інші – юрисконсультами того ж підприємства.
21 травня 2009 року позивачку було ознайомлено зі змістом наказу №129 від 12 травня 2009 року про ліквідацію юридичного відділу. Від підпису про ознайомлення з наказом вона відмовилась в присутності трьох працівників, про що було складено відповідний акт (а.с.83).
22 травня 2009 року на засіданні профспілкового комітету підприємства були погоджені питання щодо виключення із штатного розкладу посади начальника юридичного відділу і скорочення чисельності та штату працівників, а саме: щодо вивільнення начальника юридичного відділу ОСОБА_3 по п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.32).
Наказом № 73-к від 25 травня 2009 року ОСОБА_3 попереджено про наступне звільнення по п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку із скороченням чисельності та штату працівників, що викликано, як зазначено в наказі, проведенням змін в організації виробництва і праці, упорядкуванням штату працівників, підвищенням продуктивності праці, ефективності роботи, а також ураховуючи економічну доцільність (а.с.33).
На зворотній стороні наказу є власноручний підпис позивачки, датований 26 травня 2009 року, про те, що цей наказ є незаконним. Аналогічний власноручний напис позивачки є і на попередженні про вивільнення (а.с.34). У відповідності до акту від 26 травня 2009 року та попередження про вивільнення позивачці було оголошено про майбутнє звільнення та запропоновано посаду - інженера абонентського відділу (а.с.35), від чого, як вбачається з її наступних дій, вона відмовилась.
27 травня 2009 року Сумським міським центром зайнятості отримано звіт відповідача про майбутнє вивільнення працівників (а.с.36).
30 липня 2009 року профспілковий комітет КП «Міськводоканал» дав згоду на звільнення начальника юридичного відділу ОСОБА_3 по п.1 ст.40 КЗпП України і в цей же день наказом № 112-к вона була звільнена у зв’язку із скороченням штату та чисельності працівників по п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.41-44,45).
Наказом № 199 від 31 липня 2009 року до штатного розкладу підприємства були внесені зміни і посада начальника юридичного відділу виведена із штатного розкладу (а.с.46,47).
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність наказів № 129 від 12 травня 2009 року, № 73-к від 25 травня 2009 року і № 112-к від 30 липня 2009 року та законність звільнення позивачки згідно з п.1 ст.40 КЗпП України, враховуючи, що скорочення посади начальника юридичного відділу дійсно було, а відповідачем дотримано порядку звільнення позивача, тобто судом з’ясовані всі обставини щодо звільнення позивача у зв’язку із скороченням чисельності та штату працівників, про що йдеться у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду трудових спорів», з наступними змінами, на підставі належних і допустимих доказів, наявних в матеріалах справи, і порушень не встановлено.
Отже, підстави для поновлення позивачки на раніше займаній посаді і, як похідної від цієї вимоги, – стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відсутні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про відсутність у наказах відповідача про ліквідацію юридичного відділу, скорочення та звільнення позивачки з посади начальника юридичного відділу посилань на конкретні норми права, не може свідчити про їх незаконність, оскільки вони відповідають вимогам ст.ст.40 п.1, 44, 492 КЗпП України, узгоджуються з передбаченим ч.3 ст.64 Господарського кодексу України правом підприємства самостійно визначати свою організаційну структуру та встановлювати штатний розпис, а також з наданими статутом підприємства та контрактом щодо повноважень директора КП «Міськводоканал» Сумської міської ради.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка не була ознайомлена з наказом № 129 від 12 травня 2009 року про ліквідацію юридичного відділу спростовуються актом від 21 травня 2009 року про зворотнє, складеного працівниками КП «Міськводоканал», де також вказано, що від підпису в наказі про ознайомлення вона відмовилась (а.с.83).
Що стосується звільнення позивача як небажаної особи, на чому наголошується в апеляційній скарзі, то даний факт також перевірявся судом першої інстанції і на підставі з’ясованих обставин не знайшов свого підтвердження, оскільки зміни в штатний розпис підприємства були внесені ще до того, як позивачка була поновлена на роботі, з приводу чого місцевий суд навів переконливі мотиви.
Разом з тим, позивачкою не надано жодного належного і допустимого доказу для спростування обставин доцільності подальшого існування юридичного відділу як структурного підрозділу підприємства, а її посилання на Міжгалузеві норми чисельності працівників юридичної служби, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 11 травня 2004 року № 108, не є обґрунтуванням цього, оскільки в тих нормах для розрахунку чисельності працівників юридичної служби беруться ряд кількісних та якісних показників (норми часу, що виконуються працівниками юридичної служби, загальна трудомісткість робіт за рік, загальна чисельність працівників на підприємстві тощо), але такі дані ОСОБА_3 не наведені.
Також наказом № 111-к від 30 липня 2009 року до позивачки було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за вчинений нею 01 липня того ж року прогул, так як з 08 год. 05 хв. до 12 год., тобто протягом більше ніж трьох годин під час робочого дня вона була відсутня на роботі без поважних причин (а.с.59).
З висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимоги позивачки щодо незаконності цього наказу і його скасування колегія суддів погоджується, оскільки факт знаходження позивачки поза межами розташування підприємства більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин знайшов своє підтвердження дослідженими судом доказами, яким суд дав належну оцінку, зокрема, комісійним актом працівників підприємства (а.с.56).
Посилання в апеляційній скарзі на поважність причин відсутності на роботі, як-то: перешкоджання адміністрацією підприємства виконувати трудові обов’язки були предметом розгляду місцевого суду, але позивачкою обставини стосовно цього не доведені, тому колегія суддів не бере їх до уваги.
Натомість, судом встановлено, що 01 липня 2009 року у позивачки не було необхідності знаходитись за межами підприємства, так як поважних причин для цього не було, тому самостійно покинувши роботу під час робочого дня, вона вчинила прогул, за що правомірно була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Висновок місцевого суду про відмову у стягненні моральної шкоди на користь позивачки також є обґрунтованим, оскільки зібраними у справі доказами не доведено порушення її законних прав з боку відповідача, на які вона посилається в апеляційній скарзі, так як уповноважений орган власника діяв відносно позивачки у межах своєї компетенції і в передбачений законом спосіб.
Доводи апеляційної скарги про безпідставну відмову у стягненні на користь позивачки недонарахованої заробітної плати при її незаконному звільненні, а також середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні, колегія суддів не приймає до уваги також.
Зокрема, що стосується стягнення заробітної плати за затримку розрахунків, то відповідно до ухвали Ковпаківського районного суду м.Сум від 08 грудня 2009 року вказані позовні вимоги ОСОБА_3 виділені в окреме провадження (а.с.167) і мають бути розглянуті в іншій справі.
Крім того, вимога про стягнення недонарахованої заробітної плати є безпідставною і не поширюється на трудові спори, предметом яких є визнання незаконним звільнення працівника і виплата заробітної плати за час вимушеного прогулу, які вирішуються на підставі ст. 235 КЗпП України.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, рішення суду узгоджується з доказами, наявними у справі та відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду Сумської області від 08 грудня 2009 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосереденьо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді