АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ  

 Справа   № 22 – 6099                                           Головуючий у 1-й інстанції: Пушкарьова С.П.  

2010 р.                                                  Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.  

  Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

12 серпня 2010 року                                              м. Запоріжжя

            Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого                Боєвої В.В.

суддів:                Денисенко Т.С.

                Приймака В.М.  

 при секретарі                 Семенчук О.В.

 розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області на постанову Василівського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області про визнання протиправними дій відповідача та зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати надбавки до пенсії як дитині війни, -

  В С Т А Н О В И Л А:  

 У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до УПФУ в Василівському районі Запорізької області про визнання протиправними дій відповідача та зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати надбавки до пенсії як дитині війни.  

Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2010 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії УПФУ в Василівському районі Запорізької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 . підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком у період з 14.01.2009 року у розмірах менших, ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язано УПФУ в Василівському районі Запорізької області до нарахувати та виплатити ОСОБА_3  за період з 14.01.2009 рок по 08.02.2010 року суму пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати з відрахуванням отриманих сум підвищення до пенсії у вказаний період.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, УПФУ в Василівському районі Запорізької області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача,  перевіривши доводи  скарги та матеріали справи,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач відповідно до абз.1 ч.1 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні (а.с.5).

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позовні вимоги за період з 14.01.2009 року по 31.12.2009 року , суд правильно виходив з того, що ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у  2009 році у дії не обмежувалась.

Доводи відповідача про відсутність виплат у зв’язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України суд обґрунтовано не визнав підставою для відмови у задоволенні вимог, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів, за рахунок власних, з наступним їх погашенням з Державного бюджету України.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, посилання суду на необхідність при обрахуванні підвищення пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, є правомірним, враховуючи, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком. Висновок суду не суперечить вимогам ч.7 ст.9 КАС України.

З урахуванням наведених обставин постанова суду щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок і  виплатити позивачеві передбачені законом надбавки за період з 14 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року  відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії підставами для скасування правильного по суті судового рішення не являються.

Разом з тим, ухвалюючи постанову про перерахування і виплату допомоги за 2010 рік, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ст. 104 КАС України передбачений судовий захист вже порушеного права особи, а спори на майбутнє суд вирішувати не вправі.

З відповідним позовом про захист порушеного права позивач звернувся 14 січня 2010 року.

Допустимих доказів про порушення Пенсійним фондом права позивача на отримання грошової надбавки у січні 2010 року суду надано не було.

В ст. 95 Конституції України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Зважаючи на те, що станом на 14 січня 2010 року (дати звернення позивача до суду) строк виплати надбавки за 2010 рік не сплинув, Державний бюджет України на 2010 рік ще не був затверджений, достатніх підстав для висновку про порушення відповідачем вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2010 році суд першої інстанції не мав.

За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо порушення Пенсійним фондом прав позивача з 01.01.2010 року по 08.02.2010 року є завчасним, а тому оскаржувана постанова відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині кінцевого періоду перерахунку та виплати підвищення до пенсії, тобто кінцевою датою є  31.12.2009 року, а період з 01.01.2010 року по 08.02.2010 року підлягає виключенню.

Керуючись ст. ст. 304-1, 307, 309, 314, 317  ЦПК України, колегія суддів,  

  ВИРІШИЛА:  

             Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області – задовольнити частково.  

Постанову Василівського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2010 року по даній справі –  змінити, зазначивши в резолютивній частині про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” період з 14 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка  виплачена у цей період, а період з 01 січня 2010 року по 08 лютого 2010 року – виключити.

В іншій частині постанову залишити без зміни.      

Рішення суду апеляційної інстанції є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

  Головуючий:  

Судді: