Справа: № 2-2826/10р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
04 серпня 2010 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі :
Головуючого - судді Кривич Ж.О.,
при секретарі – Чихаріній В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці про визнання дій щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності неправомірними, зобов”язання відповідача здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з 30 липня 2009 року відповідно до вимог ст. 50 та ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,
ВСТАНОВИВ:
В березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці про перерахунок раніше призначених державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон №796-ХІІ).
Позивач зазначив, що починаючи з 2007 року він як інвалід ІІ групи внаслідок захворювання, пов”язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, установленим цим Законом, та на відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці привести їх у відповідність з останнім, просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов”язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки з 30.07.2009 року.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці Полтавської області в судове засідання не прибув; в своїй заяві на ім”я суду просив справу слухати в його відсутності; позовну заяву не визнав з підстав викладених у письмовому запереченні.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного:
пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно Законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов”язки громадянина.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам II групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІУ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено що ОСОБА_1 в 1986 році приймав участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії серії НОМЕР_1 від 16.05.2007 року та вкладку до нього від 16.05.2007 року за №613029с із зазначенням учасника ЛНА на ЧАЕС.
Згідно довідки Полтавської обласної МСЕК №1 від 28.04.2007 року за №0358842 йому встановлена друга група інвалідності, безстроково, у зв”язку з захворюваннями пов”язаними з виконанням обов”язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.
Відповідно до вимог ст. 50 та ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та .4 „Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв”язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №523 від 30.05.1997 року Управління пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці повинно було виплачувати йому державну основну та додаткову пенсію в розмірах не нижче шести мінімальних пенсій та 50 процентів мінімальної пенсії за віком на момент виплати.
Наведеними нормами також передбачено, що розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком. Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, для інвалідів 2 групи у розмірах 75%.
Згідно ч.5 ст. 54 вищевказаного Закону порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України. Такий порядок був затверджений Постановою КМУ №523 від 30.05.1997 року, який містить ті ж самі приписи, що і норми Закону.
Відповідно до ст. 62 названого Закону його застосування проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення його є обов”язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб”єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Розрахунок пенсій позивачу за період з 30 липня 2009 року по час розгляду справи в суді Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці провело, виходячи з розміру 19 грн 91 коп, установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (далі - постанова КМУ від 3 січня 2002 року № 1).
Постанови Кабінету Міністрів України в яких збільшуються пенсії інвалідам Чорнобиля, не передбачають умови та порядок виплат пенсій інвалідам, тому посилання відповідача на вказані Постанови безпідставні. Крім того, Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має вищу юридичну силу. Оскільки ні Верховна Рада України ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 50 та ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати.
В п.4 „Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв”язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи” вказано, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 1 групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком; по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком; по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.
З урахуванням наведених положень суд приходить до висновку про те, що при нарахуванні пенсії слід виходити з вимог Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та п.4 „Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв”язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи” і виплачувати пенсію у розмірах визначених ст. 50 та ст.54 вказаного Закону для інвалідів відповідних груп.
Відповідно до ст.71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином відповідач з 30.07.2009 року повинен нарахувати та сплатити позивачу пенсії відповідно до ст. 50 та ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Тому суд, приходить до висновку про те, що дії відповідача в частині відмови ОСОБА_1 в перерахунку йому основної та додаткової пенсії є неправомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ст. 54 Закону України від 26.12.2008 року №835-УІ „Про Державний бюджет України на 2009 рік», Закону України «Про внесення змін до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 06.11.2009 року №1715-УІ, ст.1 Закону України « Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року №1646-УІ затверджено на 2009 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 грн., з 01.11. – 573 грн.; на 2010 рік, з 01 січня – 695 грн., з 01 квітня – 706 грн., з 01 липня – 709 грн., з 01 жовтня – 723 грн., з 01 грудня – 734 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, частиною 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, статтями 14, 57 – 59, 208, 209, 212 – 215, 218, 223 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці про визнання дій щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності неправомірними, зобов”язання відповідача здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з 30 липня 2009 року відповідно до вимог ст. 50 та ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” – задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м.Кременчуці провести перерахунок щомісячної основної державної та щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1.
Зобов”язати Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 несплачені у повному обсязі суми щомісячної основної державної пенсії по інвалідності, як інваліду ІІ групи у відповідності до вимог частини 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, як інваліду ІІ групи у відповідності до статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 30 липня 2009 року.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .
Суддя: