Справа №244                                          Головуючий у 1 інстанції Радченко Е.А.

Категорія 37                                             Доповідач Ювченко Л.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючої: Ювченко Л.П. Суддів :Азевич В.Б.,Єлгазіної Л.П. При секретарі:Тума О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Амвросіївського районного суду Донецької області від 28 листопада 2006 року по справі за позовом   ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Управління праці та соціального захисту населення Амвросіївської райдержадміністрації , про стягнення одноразової щорічної грошової допомоги інваліду війни,-

ВСТАНОВИВ:

Апеляційною скаргою ОСОБА_1. оскаржується постанова Амвросіївського районного суду Донецької області від 28 листопада 2006року, якою відмовлено в його позові до відповідачів про стягнення заборгованості з одноразової щорічної грошової допомоги учаснику війни. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановления по справі нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1. є інвалідом війни другої групи, проходив службу у складі радянських війсь направлених для надання інтернаціональної допомоги Афганістану. Заявляючи позов він посилався на ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідно до якого йому щорічно до 5 травня повинна надаватись одноразова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком,але у 2003-2005 роках таку допомогу позивач отримував у меншому розмірі: 120грн у 2003р., 160 грн у 2004р. і 330грн у 2005 р. Просив стягнути з відповідача суму недоплаченої одноразової допомоги за три роки з 2003року у сумі 3 164,00 грн.

Відповідачі проти позову заперечували, вказавши,що виплати щорічної грошової допомоги позивачу виплачувались в повному об"ємі відповідно до діючого законодавства.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1. не обгрунтовані і не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.Суд першої інстанції всебічно і повно з"ясував обставини справи, перевірив доводи сторін і постановив обґрунтоване рішення.

Суд визнав незаконними вимоги позивача про встановлення вказаних виплат залежно від мінімальної пенсії за віком. Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої ст.28 ЗУ №1058 застосовується виключно для визначення пенсій призначених згідно з цим законом .

Вказані виплати передбачені тільки для трудових пенсій і не застосовуються для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій.

Безпідставні посилання позивача на інші закони України тому, що вони не регулюють розміри мінімальної пенсії за віком для проведення виплат до 5 травня.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розміри щорічної грошової допомоги до 5 травня відповідної категорії громадян, на яких розповсюджується дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлюється Законом України про державний бюджет на відповідний рік.

Позивачу,як інваліду війни другої групи, згідно Законів про державний бюджет на 2003 ,2004 і 2005 роки виплата одноразової допомоги була передбачена у розмірі 120 грн у 2003 році, 160 грн у 2004році, і 330грн у 2005 році.Вказані суми позивач отримав, виплати проведені відповідачем.

Постановляючи рішення.суд першої інстанції врахував, що відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загально-суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

П.4 та п.8 Бюджетного кодексу України передбачають, що розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями, а Держказначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників. При здйсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу, та Закону України про Державний бюджет України.

Суд першої інстанції врахував положення діючого законодавства, що регулює правовідносини між сторонами і постановив обґрунтоване рішення про відмову в позові ОСОБА_1.Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального законодавства, підстав для його скасування не встановлено.Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198,199,200,206 КАС України,суд апеляційної інстанції,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Амвросіївського районного суду Донецької області від 28 листопада 2006 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.