Справа № 22ц- 11593/2007р.                             Головуючий в 1-й инстанції- Козак А.В.

Категорія-21(1)                                                Доповідач- Братіщева Л.А.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2007 року серпня 08  дня  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровскої області     в складі:

головуючого - судді Неклеси В.І.,

суддів - Братіщевої Л.А., Митрофанової Л.А.

при секретарі - Чубіній А.В. за участю: представника позивача- ОСОБА_1, представників Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - Бершадської Людмили Станіславівни, відкритого акціонерного товариства «Кривбасвибухпром»  - Шафранової Олени Валеріївни

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 квітня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення страхової виплати одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 квітня 2007 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2. до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області( далі-Відділення Фонду) про стягнення одноразової допомоги в сумі 31920 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 75 000 грн. у зв'язку із ушкодженням здоров*я, внаслідок чого встановлена втрата професійної працездатності по професійному захворюванню при огляді МСЕК в 1991, 1994, 1996,1999 роках.

На рішення суду представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та постановления нового рішення про задоволення його позовних вимог, оскільки рішення постановлено з порушення вимог матеріального та процесуального права, суд неправильно застосував норму закону і не врахував , що на позивача як на застраховану особу, регресна справа якого передана в 2001 року до Відділення Фонду, розповсюджується дія Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного ,.  захворювання, які призвели до втрати працездатності", яким передбачена виплата одноразової. допомоги у зв'язку із спричиненням шкоди здоров*ю та відшкодування моральної шкоди. Рішення постановлено без врахування роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992р. та суперечить роз*ясненню Конституційного Суду України по справі за№ 1-рп \2004 .

2

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, квлегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач працював на ВАТ. «Південний ГЗК» в період з 1961 року по 10.04.1981 року бурильником скважин в несприятливих умовах праці, висновком МСЕК від 12.03.1991 року позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності у зв*язку з професійним захворюванням, висновком МСЕК від 22.03.1994 року - 70 % втрати професійної працездатності , висновком МСЕК від 05.03.1996 року втрата професійної працездатності складає 70 %, позивача визнано інвалідом другої групи безстроково.

Позивачу призначено виплачувати щомісячно суми регресних виплат. Одноразову допомогу та компенсацію моральної шкоди він не отримував.

Позивач вважає, що цим порушено його права і виплата одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди Відділенням Фонду передбачені ст.ст. 21, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності".

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2., суд виходив з того, що оскільки первинно втрата професійної працездатності позивачу встановлена в 1991 році, а норми закону, на які посилається позивач та яким передбачено виплату зазначених сум - ст. 21, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності" набрали чинності з 01 квітня 2001 року, він не має право на отримання одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності та відшкодування моральної шкоди з боку Відділення Фонду на підставі вказаного Закону.

З такими висновками суду погоджується також колегія суддів з наступних підстав.

Статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності", який набрав законної сили 01 квітня 2001 року, передбачено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків виплатити одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, статтею 34 зазначеного Закону також передбачено, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку.

Суд вірно встановив обставини по справі, дав їм належну оцінку і відповідно до норм матеріального і процесуального права обґрунтовано дійшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог у зв'язку з тим, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що призвели втрату працездатності» вступив в дію з 01 квітня 2001 року.

Згідно роз'яснень п.5 Пленуму Верхрвного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, з подальшими змінами «Про судову практику у справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди», оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони

3

регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при ; даному виді правовідносин, коли набув чинності законодавчий акт, який визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках і коли були вчинені дії, якими заподіяна шкода.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачу вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 60% висновком МСЕК від 12.03.1991 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства, і не знаходить підстав до задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 307,308,313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути: оскаржена у касаційному порядку до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.