СПРАВА № 2- 1832 /2010 року

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

09 липня  2010 року                                                                                місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш..,

за участю секретаря – Запорожець М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про зобов’язання здійснити перерахунок, нарахування, здійснити виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» за 2006-2009  роки, -

в с т а н о в и в :

01 червня 2010 року ОСОБА_1   зверну лася  до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про зобов’язання відповідача нарахувати і здійснити виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», посилаючись на те, що вона  відноситься до категорії «Діти війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV /далі – Закон № 2195-ІV/ має право на отримання соціальної допомоги у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009  року, яка ї й  в порушення вимог закону в зазначеному розмірі відповідачем не виплачувалася.

Відповідач в письмовій заяві до суду просив відмовити в позові, посилаючись на те, що органи Пенсійного фонду мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпаний перелік яких визначений діючим законодавством, до яких виплати підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV не відносяться. Вказав, що мінімальний розмір пенсії за віком,  який визначається Законом України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у випадку підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовуватися не може. Також надав суду довідку про фактично виплачені позивачу суми щомісячного підвищення до пенсії згідно Закону № 2195-ІV /  у 2006 році: з 01 січня по 31 грудня – у розмірі 00.00 грн., у 2007 році: з 01 січня по 31 грудня – у розмірі 00.00 грн., у 2008 році: з 01 січня по 31 березня – у розмірі 47.00 грн., з 01 квітня по 30 червня – у розмірі 48.10 грн., з 01 липня по 30 вересня – у розмірі 48.20 грн.,  з 01 жовтня по 31 грудня – у розмірі 49,80 грн;   у 2009 році: з 01 січня по 31 грудня – у розмірі 49,80 грн. на місяць/.

В судове засідання позивач та відповідач не з’явилися, про місце, день і час слухання справи повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.  

Дослідивши наведені доводи сторін та перевіривши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому  задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 народилася в ІНФОРМАЦІЯ_1 і в розумінні ст. 1 Закону № 2195-ІV набула  статусу «Дитина війни», що відповідно до ст. 6 цього ж Закону надає ї й  право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Щодо права позивача на отримання підвищення пенсії у 2006 році, то відповідно до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в редакції, викладений у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, визначено умови впровадження таких виплат. Однак такі умови на отримання підвищення до пенсії згідно Закону  № 2195-ІV в 2006 році не настали.

У зв’язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність порушень прав позивача з боку відповідача за період з 1 січня по 31 грудня 2006 року та відмовляє в позові в частині покладення на відповідача обов’язку здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії за вказаний період.

Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007-2008 роках, то у 2007 році за п. 12 ст. 71 Закону України “ Про Державний Бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни на 2007 рік».

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

У 2008 році відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону № 2195-ІV було викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України «Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту»)  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного суду є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, і таким, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За даними довідки управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області позивачу у 2007 році суми щомісячного підвищення до пенсії згідно Закону № 2195-ІV не нараховувалися та не виплачувалися, у 2008 році було виплачено підвищення до пенсії як «Дитині війни» в наступних розмірах:   з січня по березень - по 47,00 грн., з квітня по червень - по 48,10 грн., з липня по вересень - по 48,20 грн., з жовтня по грудень - по 49,80 грн. на місяць.

З огляду на зазначені норми законодавства, в період з 1 січня 2007 року по 09 липня 2007 року позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки, порушення прав позивача з боку відповідача за цей період відсутні, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена. Право на перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивач в 2007 році має тільки з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. За таких обставин, суд вважає, що необхідно зобов’язати відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

В період з 1 січня по 21 травня 2008 року відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону № 2195-ІV в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою цих законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в цей період задоволенню не підлягають.    

Між тим, з 22 травня по 31 грудня 2008 року позивач мав право на перерахунок та виплату підвищення до пенсії, і відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону № 2195-ІV в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп2008 року норма пп..41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, суд вважає, що необхідно зобов’язати відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу та для тих,  хто відноситься до основних соціальних  і демографічних груп населення, зокрема, для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з  1 квітня  -  481  гривня,  з  1  липня - 482 гривні,  з 1 жовтня -  498 гривень.  

Вимоги позивача в частині  зобов'язання відповідача виплачувати в 2009  році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком суд вважає обґрунтованими.

За даними довідки управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області позивачу у 2009 році було виплачено підвищення до пенсії як «Дитині війни» в розмірі по 49,80  грн. на місяць.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» дія статті 6 Закону № 2195-ІV не була зупинена і, відповідно, у 2009 році продовжує діяти норма, згідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.    

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI, що набрав чинності з 1 січня 2009 року прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року - тобто 498 гривень.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Доводи відповідача щодо застосування положень статті 28 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, суд вважає необґрунтованими, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії права на соціальний захист , права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону № 2195-ІV.

Також не впливають на висновок суду доводи відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом № 2195-ІV доплат до пенсії і не можуть бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на Законі України, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 цього положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

 Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону № 2195-ІV покладено на управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.

Згідно вимог ст. 6 Закону № 2195-ІV відповідач повинен  нарахувати позивачу  підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а при виплаті такого нарахування врахувати вже виплачену суму та провести виплату недоплаченої суми підвищення до пенсії

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 46, 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст. ст. 2, 4, 6,10,11, 15, 60,213-215 ЦПК України, суд,-  

в и р і ш и в :  

Позов ОСОБА_1   задовольнити частково .

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1   з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007   року, з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року  та виплатити різницю між виплаченими та невиплаченими сумами доплати до пенсії за вказаний період.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області на користь ОСОБА_1   витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 18 (вісімнадцять сім) гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:                                                                                  К.Ш. Харабадзе