Справа № 2а-3917/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2010 р.
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Житняк Л.О.
при секретарі Григор’євій О.В.
за участі представника відповідача Варги О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу № 2а-3917/10/2570
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання виконати певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
20.07.2010 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – ГУПФУ в Чернігівській області) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання виконати певні дії. А саме: про визнання неправомірної бездіяльності щодо ненадання позивачу завіреної копії довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії та завіреної копії довідки про розмір грошового забезпечення та про зобов'язання надати ОСОБА_3 відповідні довідки. Обґрунтування бездіяльності відповідача позивач мотивує тим, що ГУПФУ в Чернігівській області не надав завірених копій довідок.
Позивач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовних вимогах просив розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив в задоволенні позову відмовити повністю, спростовуючи пояснення позивача письмовими запереченнями на позов та доказами такого заперечення, про те, що позивачу, за результатами розгляду його заяв, ГУПФУ в Чернігівській області 29.03.2010 за № 562/03/13-12 та 30.07.2010 за № 2041/03 були направлені відповіді, до яких додавались завірені копії: довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, довідки про розмір пенсії за січень 2007 року - березень 2010 року, грошового атестату.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому суд, при вирішенні справи у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, керується ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України із врахуванням норм ст.ст. 71, 72 цього Кодексу. Крім того суд враховує ст. 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Розглядаючи підстави звернення до суду, необхідно врахувати, що функції з призначень та виплати пенсій військовослужбовцям Головні управління Пенсійного фонду України виконують з 01.01.2007, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонд України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» та ст. 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
При цьому позивач перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління та отримує пенсію по II групі інвалідності внаслідок травми, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби, відповідно до п. «а» ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII в розмірі 80 відсотків грошового забезпечення.
Таким чином досліджуючи фактичні обставини справи, суд враховує наступне.
Як визначено преамбулою Закону України від 02.10.1996 № 393/96 «Про звернення громадян» - цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Згідно із ст. 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Також згідно ст. ст. 14, 15, 20 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути звернення і вирішити у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, об'єктивно і вчасно.
Отже, для встановлення законності чи незаконності дій відповідача необхідно враховувати, чи звертався позивач до відповідача із заявою про отримання завірених копій довідок у порядку, визначеному вищезазначеним законом. Так, в судове засідання представником відповідача надано дві заяви позивача від 11.03.2010 про надіслання йому завірених копій: грошового атестату, довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, довідки про розмір грошового забезпечення, довідки про пенсійне забезпечення за кожен місяць, починаючи з січня місяця 2005 року, з вказівкою всіх нарахувань та вирахувань із пенсійного забезпечення. З проханням повідомити його про результати розгляду заяв за адресою місця перебування: АДРЕСА_1. Копії долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні судом встановлено, що відповідач в межах своїх повноважень надав вичерпну відповідь, що викладена у вигляді Листа від 29.03.2010 № 562/03/13-12, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Лист-відповідь підписаний Начальником ГУПФУ в Чернігівській області П.І. Кулінічем. Тобто звернення позивача, було розглянуто.
Разом з листом ГУПФУ в Чернігівській області позивачу було надано копії грошового атестату серії ЗС № 536247, довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, та довідки про те, що позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію по інвалідності з помісячним зазначенням конкретного розміру пенсії. При цьому суд визнає правомірним пояснення представника відповідача про те, що пенсійні справи були передані до ГУПФУ в Чернігівській області із військових комісаріатів тільки в 2007 році, а отже надання інформації 2005 року виходить за межі компетенції відповідача, як така, що відсутня в матеріалах пенсійної справи.
Представником позивача додатково зазначено, що 30.07.2010 ГУПФУ в Чернігівській області повторно направлено копії вищевказаних документів, що були надані позивачу за його заявами від 11.03.2010.
На підставі встановленого, суд прийшов до висновку, що вказані у заявах позивача від 11.03.2010 вимоги були виконані відповідачем відповідно до норм Закону України «Про звернення громадян» у місячний термін від дня її надходження, об'єктивно і вчасно. Висновки позивача щодо позиції про те, що його заяви задоволені не були, є неправдивими і не ґрунтуються на законі, як такі, що спростовані встановленим вище.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, надавши відповідь по суті, в межах своїх повноважень та у термін, передбачений законом. З огляду на встановлене, суд визнає, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання виконати певні дії - відмовити повністю. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову виготовлено в повному обсязі 06.08.2010.
Суддя Л.О.Житняк