Справа №2-611 2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

22 лютого 2007 року Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Гнатик Г.Е.

при секретарі Лиходід Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Запорізького державного музичного училища імені П.І. Майбороди, третя особа ОСОБА_2    про поновлення строку на звернення до суду, поновлення на роботі,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про поновлення строку на звернення до суду, поновлення на роботі.

У позові вказав, що наказом № 26-0/С від 05.04.2005 року його було звільнено з посади старшого викладача предметно-циклової комісії академічного співу згідно п.2 ст. 40 КЗпП України. Вважаючи звільнення неправомірним, він звернувся з позовом до Жовтневого суду м.Запоріжжя про поновлення його на роботі. Ухвалою суду від 12.04.2006 року його позов було залишено без розгляду, а ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 01.06.2006 року ухвала Жовтневого суду м.Запоріжжя залишена без змін. Подана ним касаційна скарга до Верховного Суду України ухвалою від 05.08.2006 року залишена без задоволення.

Враховуючи вищевказане, позивач вважає, що він не пропустив строк звернення до суду, передбачений ст.. 233 КЗпП України.

Вважаючи звільнення неправомірним, оскільки на час звільнення він знаходився на лікарняному; його звільнення відбулося без згоди з профспілковим комітетом; за час роботи він не мав ніяких дисциплінарних стягнень; крім того, наказ про звільнення складено з грубим порушенням правил діловодства. Просив суд поновити йому строк на звернення до суду, визнавши причину пропуску строку поважною, поновити його на роботі.

У судовому засіданні позивач підтримав позов. Суду пояснив, що на вказаній посаді він працював з 1985 року по день звільнення. Про його звільнення за ст.. 40 п. 2 КЗпП України йому стало відомо 05.04.2005 року і 24-25 квітня 2005 року він звернувся до Жовтневого райсуду з позовом про поновлення на роботі. До суду не з»явився через хворобу, тому оскаржив ухвалу суду про залишення позову без розгляду і ухвалу апеляційного суду Запорізької області про залишення його апеляційної скарги без задоволення. Після прийняття рішення апеляційним судом, оскаржив ухвалу до Верховного Суду України, не подав знову позов про поновлення на роботі до суду через зайнятість, оскільки готувався до розгляду іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до нього, тому не мав часу, крім того працював, намагаючись заробити грошей.

Вважає що його звільнили через стосунки з ОСОБА_2, оскільки ним були викликані працівники міліції, коли Пелюк знаходився у стані сп»яніння на роботі. Просив визнати причину пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом поважною та поновити його на роботі.

Представник відповідача проти позову заперечує. Суду пояснив, що ОСОБА_1. було звільнено у квітні 2005 року і у квітні він звернувся до Жовтневого райсуду з позовом про поновлення на роботі. Оскільки до суду неодноразово не з»явився, будучи повідомленим про час і місце слухання справи, його позов було залишено без розгляду. Правомірність рішення Жовтневого суду підтверджено апеляційним судом Запорізької області і Верховного Суду України. Після прийняття ухвали апеляційним судом Запорізької області 01.06.2006 року, ОСОБА_1. не звернувся до суду знову з позовом про поновлення на роботі, подав такий позов лише 25.12.2006 року. На час подачі цього позову, ОСОБА_1. пропустив строк звернення до суду із вказаним позовом, не надав суду жодного доказу поважної причини пропуску такого строку, тому вважає, що не має законних підстав для поновлення такого строку, тому просить залишити позов ОСОБА_1. без задоволення.

Третя особа ОСОБА_2. проти позову заперечує. Суду пояснив, що ОСОБА_1. було звільнено з роботи за рішенням трудового колективу. Протягом року позивач не зміг довести, що його звільнено неправомірно. Крім того, при розгляді його апеляційної скарги у апеляційному суді був присутній його представник і про рішення апеляційного суду позивачеві стало відомо 01.06.2006 року, але до суду із даним позовом позивач звернувся більше ніж через два з половиною місяці. Вважає, що позивачем пропущено строк без поважних причин, тому просить його позов залишити без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, третьої особи, суд вважає позов не підлягаючим задоволенню у зв»язку з наступним.

Наказом № 26-0/С від 05.04.2005 року ОСОБА_1. було звільнено з посади старшого викладача предметно-циклової комісії академічного співу згідно п.2 ст. 40 КЗпП України. У квітні місяці 2005 року він звернувся з позовом до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя про поновлення на роботі. Ухвалою суду від 12.04.2006 року позов ОСОБА_1. було залишено без розгляду, а ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 01.06.2006 року ухвала Жовтневого суду м.Запоріжжя залишена без змін. Подана ним касаційна скарга до Верховного Суду України ухвалою від 05.08.2006 року залишена без задоволення.

Підставою для залишення позову ОСОБА_1. Жовтневим районним судом м.Запоріжжя без розгляду є те, що ОСОБА_1. неодноразово не з»являвся у судові засідання, будучи повідомленим належним чином про час і місце слухання цивільної справи за його позовом.

Відповідно до ст. 61 ЦК України, обставини, встановлені судом рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 12.04.2006 року було встановлено, що ОСОБА_1. не з»являвся до суду на розгляд його позову без поважних причин, тому ці обставини доказуванню не підлягають.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 01.06.2006 року апеляційна скарга ОСОБА_1. на ухвалу Жовтневого суду м.Запоріжжя від 12.04.2006 року залишена без задоволення. Як вбачається з ухвали апеляційного суду Запорізької області у судовому засіданні був присутній представник позивача. Ухвала апеляційного суд від 01.06.2006 року набрала чинності з моменту її проголошення, отже про прийняте апеляційним судом рішення представнику відповідача було відомо 01.06.2006 року.

З вказаним позовом до Орджонікідзевського районного суду позивач ОСОБА_1. звернувся 25.12.2006 року, тобто більше ніж через шість місяців з для набрання чинності ухвали апеляційного суду.

Відповідно до ст.. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору до суду у трьохмісячний строк, а про поновлення на роботі у місячний строк.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що позивач ОСОБА_1. пропустив встановлений ст.. 233 КЗпП України строк звернення до суду без поважних причин, тому суд не вбачає підстав для його поновлення.

У зв»язку з вищевикладеним, суд вбачає не підлягаючими задоволенню і позовні вимоги позивача у частині його поновлення на займаній посаді.

Керуючись ст.ст. 221, 233 КЗпП України, ст. ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Запорізького державного музичного училища імені П.І. Майбороди, третя особа ОСОБА_2 про поновлення строку на звернення до суду, поновлення на роботі, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду або у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.