Справа 2-2045/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.07.2010 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Артемової Л.Г.
при секретарі Вайнраух Л.А.
за участю представника позивача Разнотовського Р.В., відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 19919,83 грн., суму інфляції в розмірі 12131,18 грн., 3% річних від суми боргу в розмірі 1743,67 грн., та понесені ним судові витрати.
Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 31.01.2005 року ВАТ «МОТОР СІЧ», Харківський аерокосмічний університет ім. М.Є.Жуковського (далі по тексту - ВУЗ) та відповідач, уклали договір про цільову підготовку молодого фахівця.
За цим договором, ВУЗ зобов’язався забезпечити підготовку відповідача за фахом «технологія виробництва авіаційних двигунів», ВАТ «МОТОР СІЧ» зобов’язався оплатити його навчання, при успішному навчанні виплачувати відповідачеві стипендію, а по закінченні ВУЗу, працевлаштувати.
ОСОБА_2, за умовами договору зобов’язався відпрацювати на підприємстві три роки після закінчення навчання, у разі відмови приступити до роботи відшкодувати вартість навчання в повному обсязі, з урахуванням інфляції на момент виплати.
ВУЗ та ВАТ «МОТОР СІЧ» свої обов’язки перед відповідачем виконали в повному обсязі, проте, отримавши диплом, ОСОБА_2 не відпрацював необхідні три роки на підприємстві.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснюючи, що по закінченні ВУЗу не був належним чином запрошений до роботи, не отримав направлення на працевлаштування від ВУЗу, вважає позовні вимоги не обґрунтованими, при цьому розрахунок не оспорював.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав, встановлених судом.
Судом встановлено, що 31.01.2005 року ВАТ «МОТОР СІЧ», Харківський аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського та ОСОБА_3 уклали договір №1328/05-Д про цільову підготовку молодого фахівця.
Згідно п. 3.1 договору - ВУЗ зобов’язується забезпечити якісну підготовку ОСОБА_2 за фахом № 8.090.260 «Технологія виробництва авіаційних двигунів»; п. 4.5, 4.3, 4.4 передбачено, що підприємство зобов’язується оплатити навчання студента в ВУЗі, при успішному навчанні студента виплачувати стипендію, по закінченні ВУЗу надати роботу по спеціальності. У відповідності до п. 2.2. договору студент зобов’язується відпрацювати на підприємстві після закінчення ВУЗу три роки, а згідно п. 2.4 - студент зобов’язується відшкодувати підприємству грошові кошти в повному обсязі, які були витрачені на його навчання, з урахуванням інфляції на момент виплати у випадку відмови приступити до роботи на підприємстві після закінчення ВУЗу. За пунктом 5.1 договору сторонами була узгоджена вартість навчання в ВУЗі за весь період, яка склала 14822,50 грн. (а.с.8).
Згідно довідки від №31, 18.01.2008 року, виданої ВУЗом, за період навчання відповідачеві була виплачена стипендія в сумі 5097,33 грн.
Крім того, ВУЗ в повному обсязі отримав оплату за навчання відповідача в сумі 14822,50 грн, що також підтверджується відповідною довідкою - № 38-від 06.05.2010 року (а.с. 38).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від божника виконання його обв’язку, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов’язання є договір та інші правочини.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушенням зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Предметом укладеного між сторонами та ВУЗом тристороннього договору є навчання студента ОСОБА_2 у ВУЗі за рахунок Підприємства та його обов’язкове працевлаштування після отримання диплому на три роки.
ВУЗ та Підприємство виконали свої зобов’язання в повному обсязі, що підтверджується належними доказами в матеріалах справи.
Відповідач, в свою чергу, порушивши п. 2.2. умови договору, не працевлаштувався на Підприємство в строк з лютого 2007 року по цей час.
Відтак, відповідач ОСОБА_2, який не приступив до роботи на ВАТ «МОТОР СІЧ» всупереч п. 2.3 договору від 31.01.2005 року, зобов’язаний відшкодувати підприємству грошові кошти, які були витрачені на його навчання в повному обсязі, в сумі 14822,50 грн., а також отриману стипендію в сумі 5097,33 грн, із врахуванням інфляції на момент виплати.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, періодом виникнення зобов’язання є 02.04.2007 року, наданий розрахунок відповідає індексу інфляції за весь час прострочення, а також позивачем правомірно нараховані 3% річних, крім того зазначене відповідає умовам договору.
Загальна сума стягнення складається з суми боргу –19919,83 грн. (вартість навчання 14822,50 грн. + стипендія 5097,33 грн.), суми інфляції – 12131,18 грн., 3% річних в сумі 1743,67 грн.
Заперечення відповідача фактично ґрунтуються на тому, що на його думку, він звільнений від обов’язку відшкодувати вартість навчання та відпрацювати на підприємстві тим, що йому, разом із дипломом не вручили відповідного направлення на роботу.
Тобто, за логікою відповідача, ВУЗ та Підприємство не вчинили належних дій для його працевлаштування і тим порушили умови договору.
Проте з цим погодитися не можна, договір є чинним, ніким не оскаржений та не оспорений в суді і сторони з цим погодилися, втім ВУЗ та Підприємство не порушували умов договору, виконали його в повному обсязі.
Договором встановлені обов’язки ОСОБА_2, який без всяких умов повинен був відпрацювати по закінченні ВУЗу три роки на Підприємстві, яке оплатило його навчання.
Порушенням зобов’язання з боку відповідача є неявка на працевлаштування, доречи і в строк слухання справі в суді, відповідач сам пояснив, що жодних активних дій, спрямованих на працевлаштування на ВАТ «МОТОР СІЧ» не вчинив.
З довідки ВУЗу №38-36/829 від 18.05.10 року (а.с. 37), вбачається, що ОСОБА_3 не з’явився на вручення направлення на роботу.
Доводи про невідповідність реквізитів договору спростовуються довідкою від 29.07.2010 року №38-14/1292, якою уточнені зазначені невідповідності.
Крім того, відповідач, з моменту укладення договору знав про його умови, усвідомлював наслідки, формальності, пов’язані із оформленням та видачею направлення не впливають на обов’язку сторін.
Правовідносини ВУЗу та ВАТ «МОТОР СІЧ» щодо навчання молодих фахівців, врегульовані договором №591 від 18.09.99 року, сумніви відповідача щодо оплати за його навчання не обґрунтовані, крім того, за програмою щорічно навчається близько 25 осіб, оплата проводитися спільно, згідно кошторисів, втім Вуз не має до підприємства претензій за навчання студентів.
Виходячи з вищенаведеного, ВАТ «МОТОР СІЧ» заявило правомірні вимоги, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Стягненню з відповідача на користь позивача також підлягають понесені ним судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 81, 88, 179, 213, 212, 215, 367 ЦПК України та ст. ст. 509, 625 ЦК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов Відкритого акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» суму боргу в розмірі 19919,83 грн., суму інфляції в розмірі 12131,18 грн., 3% річних від суми боргу в розмірі 1743,67 грн., разом 33794,68 грн. та понесені позивачем судові витрати у вигляді державного мита в сумі 337,94 грн., витрати на інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Л.Г.Артемова