Справа №2-537
2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И
03 серпня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної республіки Крим
у складі головуючого судді: Кайро І.А.
при секретарі: Рябцевої А.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5, представника Лівадійської селищної ради – Стаднік – Безбородової Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ялта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, 3-і особи Лівадійська селищна рада, державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель про звільнення земельної ділянки, та стягнення матеріальної та моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, 3-і особи Лівадійська селищна рада, державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель про звільнення земельної ділянки, та стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Вимоги мотивовані тим, що між ним та Лівадійською селищною радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1130 га., розташованої за адресою АДРЕСА_1, строком на 49 років. Відповідач ОСОБА_3 в вересні 2008 року самовільно зайняв частину переданої йому в оренду земельної ділянки площею 0,034 га.. На вищезазначеній земельній ділянці, відповідач побудував кам’яний гараж, який огородив капітальним забором, металевою сіткою та листів заліза, після чого побудував вхід. На його вимоги припинити будівництво та звільнити земельну ділянку, відповідач відповів відмовою, у зв’язку з чим він тривалий час позбавлений можливості користуватися часткою земельної ділянки, яка належить йому на праві оренди. Більш того, по його заяві Держземінспекцією в АРК було проведено дослідження земельної ділянки та розрахований розмір шкоди, яка складає 1750 гривень 41 копійка. Сплата послуг за договором складає 500 гривень. Згідно довідки Лівадійської селищної ради, розрахунок орендної плати за земельну ділянку площею 0,034 га., за увесь період самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки складає 3590 гривень 16 копійок. Таким чином діями відповідача, йому було заподіяно матеріальну шкоду у сумі 5840 гривень 57 копійок. на підставі викладеного він та змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.
Відповідач та його представник у судовому засіданні позов не визнали, просили суд у задоволенні позову відмовити. Заперечення проти позову мотивовані тим, що фактично спірна земельна ділянка знаходилася під домоволодінням яке належить йому на праві власності. У даний час він оскаржує вказаний договір оренди земельної ділянки та відповідне рішення ради, у зв’язку з чим спірна земельна ділянка не може бути звільненою.
Представник 3-ї особи Лівадійської селищної ради у судовому засіданні позов підтримав, просив суд позов задовольнити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 13 Конституції України, земля, що знаходиться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування.
На підставі п.12 Перехідних положень до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження по розпорядженню землями в межах населених пунктів, крім земель наданих у приватну власність та земель на яких розташовані державні, у тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах державі належить частки (акції, паї), здійснюються відповідними сільським, селищними, міськими радами, а не границь відповідними органами міської ради.
Згідно ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади із питань земельних ресурсів.
На підставі п.п. «а», «д», ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів належить здійснення контролю за використанням та використанням і охороною земель у частині, додержання органами державної влади і органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства України, встановленого порядку набуття та реалізації права на землю, та вжиття відповідно до закону заходів, що до повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.
Таким органом на території АР Криму є Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель АР Крим, що діє відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель.
Згідно п.п.1,2 ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам і юридичним особам рівні умови захисту прав власності і власник земельної ділянки має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, адже якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням право володіння земельною ділянкою.
На підставі ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат за час незаконного користування
Статтею 125 ЗК України передбачено право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельної ділянки, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі ( на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї. та державної реєстрації забороняється.
Частиною 1 ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самовільним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, чи без належного дозволу чи необхідним образом затвердженого проекту.
При цьому судом встановлено, що рішенням 25-ї сесії 5 скликання Лівадійської селищної ради від 11 червня 2008 року ОСОБА_1 передано у довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,1130 га., розташовану за адресою АДРЕСА_1.
На підставі вищезазначеного рішення між Лівадійською селищною радою та ОСОБА_1 був укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки.
Протоколом про адміністративне правопорушення від 25 вересня 2009 року встановлено, факт самовільного зайняття та використання ОСОБА_3 земельної ділянки що належить ОСОБА_1, орієнтовною площею 0,034 га., яка їм була огороджена металевим огородженням та було також зафіксоване будівництво кам’яного гаражу на зазначеній земельній ділянці.
25 вересня 2009 року ОСОБА_3 було надано припис про усунення порушень земельного законодавства України.
Постановою Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим від 29 вересня 2009 року, ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУПАП.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач самовільно побудував та користується гаражем та огорожею, які розташовані на земельній ділянці, яка передана у оренду позивачу, чим порушує права останнього, у зв’язку з чим позовна заява у частині зобов’язання відповідача усунути позивачу перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення гаражу та огорожі і приведення земельної ділянки у придатний для використання стан підлягає задоволенню.
При цьому судом також встановлено, що між позивачем та Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим було укладено договір №71 про надання послуг по обстеженню спірної земельної ділянки, у оді якого було встановлено самовільне зайняття та використання відповідачем спірної земельної ділянки. Згідно наданих суду документів, позивачем було сплачено 500 гривень за надання послуг по обстеженню спірної земельної ділянки.
Також на замовлення позивача було зроблено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки позивача, згідно якого сума заподіяної йому шкоди складає 1750 гривень 41 копійка.
Згідно довідки Лівадійської селищної ради від 12 листопада 2009 року, розрахунок орендної платні за земельну ділянку площею 0,034 га., самовільно зайнятої відповідачем за період часу з серпня 2008 року по грудень 2009 року складає 3590 гривень 16 копійок.
При цьому суд вважає, що у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки у сумі 1750 гривень 41 копійка повинно бути відмовлено, оскільки ця шкода була розрахована за умови отримання доходу від земельної ділянки, проте суду не було надано будь яких документів підтверджуючих факт використання земельної ділянки позивачем для отримання будь – якого доходу.
Також на думку суду у задоволенні позовних вимог позивача у частині відшкодування суми, затраченої на обстеження земельної ділянки також повинно бути відмовлено, оскільки у відповідності до чинного законодавства України, обстеження земельних ділянок Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим входить до їх обов’язків та проводиться безкоштовно.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що протиправними діями відповідача позивачу було заподіяно лише матеріальну шкоду яка складається з суми, яку позивач сплачував за оренду частки спірної земельної ділянки яку самовільно захопив та використовував відповідач. Згідно наданому суду розрахунку, ця сума складає 3590 гривень 16 копійок.
Оскільки позов задоволений частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.. 15,30,62, 130 ЦПК України ч. 2,3 ст. 152, ст.. 212 ЗК України, ч. 3 ст. 386 ЦК України
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,034 га, розташованою за адресою АДРЕСА_1 ( кадастровий номер НОМЕР_1), шляхом знесення розташованого на ньому гаражу, та огорожі і приведення вказаної земельної ділянки у придатний для використання стан.
У разі невиконання ОСОБА_3 протягом строку, наданого на добровільне виконання рішення суду, примусово знести гараж, та огорожу , які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 з подальшим стягненням витрат на знесення з ОСОБА_3.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 3590 ( три тисячі п’ятсот дев’яносто) гривен 16 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 59 ( п’ятдесят дев’ять) гривен 50 копійок, а також витрати з інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 ( сто двадцять) гривень .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної та іншої частини матеріальної шкоди – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки передбачені ст. ст. 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України
Суддя