Справа № 2а-1638/2010

  П     О     С     Т     А     Н     О     В     А  

  І   м   е  н   е   м         У   к   р   а   ї   н   и  

  04 серпня 2010 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим  у складі:  

головуючого судді                 Ястребова   Д. О.  

при секретарі           Гура І. І. ,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисараї адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території автомобільно-технічної інспекції Бахчисарайського району при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим Дядюри Євгена Юрійовича про визнання незаконною та  скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпроАП, від 20.05.2010, -  

  В   С   Т   А   Н   О   В   И   В   :  

21.07.2010 позивач звернувся до суду у порядку адміністративного судочинства з позовом до інспектора дорожньо-патрульної служби Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території автомобільно-технічної інспекції Бахчисарайського району при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим Дядюри Є. О. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпроАП, від 19.07.2010.  

Ухвалою від 22 липня 2010 року відповідно до ст. ст. 104,106 КАС України порушено провадження у справі.  

Позовні вимоги мотивовано тим, що інспектором дорожньо-патрульної служби Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території автомобільно-технічної інспекції Бахчисарайського району при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим Дядюри Є. Ю. при виконані ним владних повноважень 19.07.2010 безпідставно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпроАП за порушення, допущені при здісненні повороту 19.07.2010 із вул. Сімферопольської на вул. Ракітського у м. Бахчисарай й керуванні автомобілем ВАЗ-2106 реєстр. номер НОМЕР_1. Оскільки пішоходів пропустив, просив працівника опитати пішохода, той відмовився, склавши протокол та виклавши постанову. Вважає порушеними положення ст. ст. 245, 252 КУпроАП (арк. спр. арк. спр. 1-2).  

До суду позивач, сповіщений належним чином не з’явися, свого представника не надіслав.  

Відповідач звернувся до суду зі заявою про розгляд справи за його відсутності, просивши у задоволенні позову відмовити.  

За відсутності підстав для відкладення розгляду справи із урахуванням положень ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті по наявним у матеріалах справи доказам, можливість сторонами яких обмежена не була.  

Дослідивши в межах позовних вимог надані суду й наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв’язку із чим вони не підлягають задоволенню.  

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

  Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, належать до компетенції адміністративних судів.  

Згідно з ч. 1 ст. 104 зазначеного  Кодексу до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи або інтереси в сфері публічно-правових відносин.  

Пунктом 2 ч. 1 ст. 18 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.  

Порядок розгляду та його особливості передбачені ст. 1712  Кодексу адміністративного судочинства України.  

Спір між сторонами із урахуванням положень ст. ст. 217, 222, 255 КУпроАП є таким спором, що   підлягає розгляду відповідно до зазначеної норми Бахчисарайським районним судом АР Крим як місцевим адміністративним судом.  

Судовим розглядом встановлено, що 19.07.2010 об 10 год. 15 хв.  інспектором відділу дорожнього руху   Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території автомобільно-технічної інспекції Бахчисарайського району при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим Дядю рою Є. Ю. складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.  2 ст. 122 КУпроАП, стосовно ОСОБА_1 за те, що 19.07.2010 об 10 годині 05 хвилин у м. Бахчисарай на перехресті вул. Сімферопольської- вул. Ракітського у м. Бахчисарай, керуючи транспортним засобом ВАЗ-21063 реєстр. номер НОМЕР_1 повертаючи направо не надав переваги у русі пішоходам при перетині проїжджої частини, яку перетинав, чим порушив вимоги п. 16.2 Правил дорожнього руху України (протокол серії АК1 №038574 наданих суду матеріалів).  

Постановою (серія АК №294397) від 19.07.2010 того ж інспектора за розглядом на місці, отриманою позивачем, ОСОБА_1 підданий адміністративному стягненню за вищезазначені дії за ч. 2 ст. 122 КУпроАП у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 425 грн. Копія постанови мається в матеріалах справи та відповідає оригіналу, наданому органами ДАІ (арк. спр. 5).  

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд виходить із наступного.  

Частиною 2 ст. 122 КУпроАП передбачена відповідальність у числі іншого за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, що тягнуть накладення штрафу від двадцяти п’яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  

Згідно із п. 16.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою №1306 від 10.10.2001 Кабінету Міністрів України, На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.  

Враховуючи зазначені приписи суд вважає, що невиконання визначеного приписів Правил дорожнього руху України й тягне адміністративну відповідальність за зазначене адміністративне правопорушення.  

Ст. 7 КУпроАП передбачено провадження у справах про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративного стягнення на підставі суворого дотримання законності уповноваженими на то органами або посадовими особами в межах їх компетенції відповідно до закону.  

Згідно із ст. ст. 254, 256 зазначеного Кодексу про скоєне адміністративне правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою із змістом та в порядку ст. 256 КУпроАП. У протоколі серед іншого зазначаються прізвища, адреси свідків та потерпілих, якщо такі маються.  

Виходячи із положень ст. 256 КУпроАП, протокол щодо ОСОБА_1 складений відповідно до вимог зазначеної норми, оскільки містить дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім’я, по батькові особи, що склала протокол, відомості про особу, що притягується до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення та суть правопорушення, нормативний акт , що передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища та адреси свідків, у присутності яких згідно із ч.  зазначеної норми відмовилась позивач від підписання протоколу. Протокол підписано особою, що його склала із зазначенням на місці документів, що додано до нього, пояснень та рапортів. Також протокол містить відомості щодо роз’яснення прав, останнє позивачем не оспорюється.  

В межах своїх повноважень відповідно до ст. 279 КУпроАП відповідачем розглянуто справу про адміністративне правопорушення із винесенням оскаржуваної постанови.  

Статтею 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі.  

Оцінивши докази, надані на виконання положень ч. 2 ст. 71 КАС України, із урахуванням належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, взаємного зв’язку суд вважає доведеними обґрунтованість дій відповідача та відповідність їх закону.  

Так, як із пояснень самого позивача у протоколі зазначено порушення неумисно, пізно замітив пішоходів. Про необхідність опитування свідків й т. ін. за наявності такої можливості, виходячи із написаного власноруч, невизнання вини не зазначено.  

Зазначене не спростовується об’єктивно й поясненнями у позові (арк. спр. арк. спр. 1-2).  

Оцінюючи даний доказ, суд враховує непередбаченість законодавством України про адмінстративне правопорушення спеціального порядку фіксації правопорушення фото та відеопристороями із зазначенням часу, дати, а також враховує наявність відомостей про це у протоколі, підписаному на місці. Як слідство пояснення є письмовим доказом, що підлягав оцінці при розгляді справи відповідно до ст. 279 КУпроАП, й разом з іншими доводить вину ОСОБА_1 у  вчиненні адмінстративного правопорушення.  

Незазначення прізвищ та адрес осіб, що переходили проїжджу частину, як  свідків із урахуванням складу адмінстративного правопорушення суд не вважає неможливим визнати грубим порушенням, що свідчило б про незаконність порушення провадження у справі про адміністративне правопорушення із наслідком у вигляді незаконного притягнення до адмінстративної відповідальності.  

Посилання ж позивача на відповідність його дій Правилам дорожнього руху України у сенсі положень п. п. 1.10, 18.1 є необґрунтованим, оскільки приписи п. 16.2 є спеціальними для проїзду регульованих і нерегульованих перехресть незалежно від наявності чи відсутності пішоходних переходів без посилання наявнгості чи відсутності небезпеки.  

Статтею 280 КУпроАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, чи маються обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність й т. ін.  

Сама постанова згідно із ст. 283 КУпроАП, між іншим, повинна містити повний опис обставин, встановлених при розгляді справи, виходячи із доказів, що маються у справі.  

Статтею 280 КУпроАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, чи маються обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність й т. ін.  

Виходячи із вищезазначеного аналізу доказів, суд вважає постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпроАП, від 19.07.2010 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1  законною та обґрунтованою, тобто такою, що відповідає ст. ст. 283, 284 КУпроАП, у зв’язку із чим підстав для її скасування також немає.  

За таких обставин відсутні й підстави для закриття провадження у справі.  

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України адміністративні справи розглядаються судом в межах позовних вимог, за які суд виходити не може за виключенням випадків необхідності цього для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.  

Зазначена постанова в частині зміни міри стягнення, наявності чи відсутності повноважень не оскаржується. Підстави ж для виходу за межі позовних вимог і урахуванням викладеного відсутні.  

Таким чином, згідно із п. 1 ст. 293 КУпроАП, ч. 1 ст. 162 КАС України постанову від 19.07.2010 стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпроАП слід  залишити без змін, відмовивши у задоволенні позову як у частині скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпроАП, так і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.  

На підставі викладеного й ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 122, ст. ст. ст. 217, 222, 251, 254- 556, 279, 268, 280, 283-284 КУпроАП, п. 16.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою №1306 від 10.10.2001 Кабінету Міністрів України та керуючись  ст. ст. 1, 2, ст. ст. 8, 9, п. 1 ч. 1 ст. 17, п. 2 ч. 1 ст. 18, ст. ст. 69, 71, 94, 99, ст. ст. 122, 128, 159-163, 1712 Кодексу адміністративного судочинства України, 293 КУпроАП, суд, -  

  П     О     С     Т     А     Н     О     В     И     В :  

У позові ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території автомобільно-технічної інспекції Бахчисарайського району при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим Дядюри Євгена Юрійовича про визнання незаконною та  скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпроАП, від 20.05.2010, відмовити.  

Постанова є остаточною оскарженню не підлягає.  

Головуючий:  

суддя       п / п  

  Постанова ___________ набрала законної сили.  

  З оригіналом згідно:  

суддя  

  секретар