Справа № 2а-1041/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2010 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Артемової Л.Г.
при секретарі Прокопенко Ю.В.
розглянувши, в порядку письмового провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя про здійснення перерахунку та виплати недоплаченої державної допомоги «дітям війни», -
ВСТАНОВИВ:
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Запорізької області, щодо нездійснення перерахунку та невиплати в повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону України «Про соціальних захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року по теперішній час.
Зобов»язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити надбавки до пенсії, згідно Закону України «Про соціальних захист дітей війни» за вищезазначений період.
Зобов’язати відповідача сплачувати надбавку до пенсії на майбутнє, поновивши строк звернення до суду.
До суду позивач надав письмову заяву в якій просить суд розглядати справу без його участі в судовому засіданні, в письмовому провадженні.
Відповідач надав письмову заяву в якій просить суд розглядати справу без участі його представників, в письмовому провадженні, надавши письмові заперечення, в яких просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Посилається в запереченнях на те, що всі виплати були здійснені в межах діючого на час виплат законодавства і будь яких порушень з боку відповідачів не було.
Разом з тим Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя заявляє, що окремою підставою для відмови в задоволенні позову є пропущення позивачем строку, передбаченого ст. 99 КАС України.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд у відповідності до вимог ст. 122 КАС України ухвалив проводити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні №НОМЕР_1 (а.с.9).
Суд вважає, що строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України підлягає поновленню, оскільки за змістом Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії здійснюється за заявою пенсіонера.
Згідно ч. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», з урахуванням положень ст. 111 цього ж Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким дію ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», з урахуванням положень ст. 111 цього ж Закону, було зупинено.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя повинно було нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», ця норма права втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» положення ч. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя повинно було нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», в редакції, яка діяла з 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягає застосуванню.
Між тим, до 22.05.2008 року, до ухвалення Конституційним Судом України рішення, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги, щодо здійснення перерахунку задоволенню не підлягають.
Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, та відсутністю фінансування, суд вважає необґрунтованими, оскільки це не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позовних вимог.
Суд також звертає увагу на те, що у Прикінцевих положеннях Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивачки стосовно належної, гарантованої державою соціальної підтримки.
Оскільки незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і використовувати надані йому повноваження з метою, з якою ці повноваження надані.
Посилання відповідача у своїх письмових запереченнях суду на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, п. 8 якої було визначено, що «дітям війни» підвищення проводиться в іншому, ніж передбачено це Законом, розмірі, суд вважає безпідставним, оскільки така постанова є підзаконним нормативним актом, а надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка бере свій початок із вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які є чинними та домінуючими щодо підзаконних нормативних актів, а відтак задоволенню підлягають вимоги про зобов’язання нарахувати допомогу до дня винесення рішення.
Право позивача на отримання щомісячного підвищення до пенсії за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року підтверджено безпосередньо вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які за вказаний період не були обмежені у дії та були чинними.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Враховуючи наведене та положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право особи зі статусом «дитина війни» на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов'язаний, нараховувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру встановленого у липні-грудні 2007 р., у травні-грудні 2008 р., у січні-грудні 2009 року мінімального розміру пенсії за віком.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» - покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Оскільки незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і використовувати надані йому повноваження з метою, з якою ці повноваження надані.
Посилання відповідача у своїх письмових запереченнях суду на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, п. 8 якої було визначено, що «дітям війни» підвищення проводиться в іншому, ніж передбачено це Законом, розмірі, суд вважає безпідставним, оскільки така постанова є підзаконним нормативним актом, а надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка бере свій початок із вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які є чинними та домінуючими щодо підзаконних нормативних актів.
Згідно ст. 95 Конституції України встановлено, що виключно Законом про Державний бюджет визначаються будь які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Зважаючи на те, що на час розгляду справи строк виплати надбавки за цей рік ще не сплинув, підстав для висновку про порушення відповідачем вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у суду немає.
Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача з дня ухвалення постанови суду виплачувати позивачеві пенсію з урахуванням підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» з дня винесення судового рішення у справі і на майбутній час, суд вважає за потрібне відмовити у їх задоволенні, виходячи із наступного.
Так, згідно ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
При цьому суд зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Керуючись викладеним та Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік», Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, ст. ст. 2, 6, 11, 17-19, 69-71, 99-100, 122, 158-163, 167, 186, 256 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 про здійснення перерахунку та виплати недоплаченої державної допомоги «дітям війни» до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя про задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя щодо не нарахування позивачеві щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31.грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов»язати Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Запоріжжя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31.грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року. В розмірі передбаченому Законом України «Про соціальних захист дітей війни».
В задоволенні інших вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання в суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня отримання її копії та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги впродовж строку, встановленого для подання заяви про оскарження.
Суддя Л.Г.Артемова