Справа № 22-316 Головуючий у 1 інстанції Корекян Н.Р.
Категорія 22 Доповідач: Новодворська О.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі
головуючого Новодворської О.І.
суддів Кіянової С.В., Сукманової Н.В.
при секретарі Писаревій Ю.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1., Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області на постанову Сніжнянського міського суду від 08 грудня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у Донецькій області та Управління державного казначейства України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
23.01.2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації у Донецькій області та Управління державного казначейства України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на наступне. 26.10.2000 року відносно нього було необгрунтовано порушено кримінальну справу за ознаками ст. 148 - 2 КК України ( в редакції 1960 року), 29.12.2000 року йому пред'явлено обвинувачення, 29.12.2005 року кримінальна справа, закрита за п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочину. Протягом п'яти років, він, ОСОБА_1., перебував підпискою про невиїзд, було арештовано його майно, його утримували в ізоляторі тимчасового утримання, піддавали примусовій судово - психіатричній експертизі, робили обшуки та огляди в його житлі. Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності призвело до погіршення його здоров'я, змінило його життя. В результаті протиправних дій працівників податкової міліції йому заподіяна моральна шкода в розмірі 61000 грн., цю суму просить стягнути на його користь.
Постановою Сніжнянського міського суду від 08 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 61000 грн. задоволено частково. Постановлено стягнути з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 30000 грн., в решті позову відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову місцевого суду та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі. Вважає, що суд надав неправильну, суб'єктивну оцінку матеріалам справи.
В апеляційній скарзі Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області просить скасувати постанову Сніжнянського міського суду від
08.12.2006 року, оскільки останнє не відповідає вимогам чинного законодавства, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд при постановлені постанови помилково визначив відповідача та стягнув із Державного казначейства України моральну шкоду, тобто шкоду, за заподіяння якої повинна відповідати Держава. Крім того, суд не вказав у чому саме виражена моральна шкода, якими доказами це підтверджується у визначеному розмірі.
Заслухавши доповідача, позивача та представників відповідачів, які підтримали доводи апеляційних скарг та заперечували проти скарг один одного, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а апеляційна скарга відповідача частковому задоволенню з таких причин.
Судом першої інстанції було встановлено, що 26.10.2000 р. слідчим Шахтарської ОДПІ відносно ОСОБА_1. була порушена кримінальна справа № 47-17901 за ознаками ст. 1482 КК України (у редакції 1960 року). Постановою від 07.11.2000 р. накладений арешт на коштовності та інше майно позивача вартістю 29000 грн. Цього ж дня за постановою слідчого проведений обшук за місцем проживання позивача, юридичної адреси підприємства. 08.11.2000 р. та 04.12.2000 р. відносно ОСОБА_1. застосовувався запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та він притягнутий у якості обвинуваченого за ст. 1482 КК України в редакції 1960 року. Постановою від 04.12.2000 р. накладений арешт на автомобіль „Форд Сієра" д.н. НОМЕР_1, зареєстрований на ім'я ОСОБА_2, яким користувався ОСОБА_1. 04.12.2000 р. слідчий Шахтарської ОДПІ направив начальнику паспортного столу Сніжнянського MB УМВС України в Донецькій області листа з проханням не виписувати позивача з постійного місця проживання через знаходження останнього у розшуку. 27.12.2000 р. позивач, затриманий слідчим Шахтарської ОДПІ за підозрою у вчиненні злочину на підставі ст. 115 КПК України з метою запобігання можливості сховатися від слідства. Протягом усього слідства позивач не визнавав свої вини у скоєнні злочину. Від давання показань підозрюваний ОСОБА_1. відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. Допитаний у якості обвинуваченого ОСОБА_1. свою вину у скоєнні злочину не визнав та додав, що на час допиту стан його здоров'я знаходиться в стадії загострення та в результаті нервових навантажень у нього підвищується кров'яний тиск до 180-120. Постановою слідчого Шахтарської ОДПІ від 22.01.2001 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_1. застосований примусовий привід до відділення судово-психіатричних експертиз Донецької обласної психіатричної лікарні. 11.04.2001 р. Центром судово-психіатричних експертиз Донецької обласної психіатричної лікарні складений акт амбулаторної судово-психіатричної експертизи на ОСОБА_1. Згідно з висновками цієї експертизи ОСОБА_1. є дієздатним та за своїм психічним станом потреби у застосуванні примусових заходів медичного характеру не має. В розділі експертизи „психічний статус" зазначено, що ОСОБА_1. посилається на погане самопочуття, емоційно нестабільний, дратівливий, особливо при розмові про правопорушення, побоюється, що його визнають божевільним. Активно захищається, та заявив, що „його звинувачують в ухиленні від сплати податків, не згодний з цим, оскільки податковий інспектор вимагав у нього гроші в розмірі 700 доларів США. Оскільки таких грошей у нього не було - його звинуватили у правопорушенні". ОСОБА_1. неодноразово звертався із скаргою до прокурора м. Сніжне на незаконні дії слідства, стверджуючи про свою невинність у скоєнні злочину. Постановою Сніжнянського міського суду від 15.07.2004 р. задоволена скарга ОСОБА_1. на незаконне закриття справи відносно нього за нереабілітуючих підстав . Постановою слідчого Шахтарської ОДПІ від 29.12.2005 р. кримінальна справа № 47-17901, яка
була порушена відносно ОСОБА_1. за ознаками ст. 148 КК України ( у редакції 1960 року) - закрита за відсутністю в його діях складу злочину на підставі ст. 6 п. 2 КПК України. Згідно з епікризом позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділені ЦМБ № 1 м. Сніжне з 18.04.2001.
В епікризі зазначено, що позивач вважає себе хворим з 11.04.2001 p., після сильного емоційного навантаження.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 23 ЦК України передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом. Розмір моральної шкоди визначається судом, зокрема, залежно від глибини моральних страждань.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання. При цьому, стаття 1176 ЦК України передбачає, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої
громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства,
прокуратури і суду" від 01.12.1994 року передбачає, що підлягає
відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття й тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян (ст. 1). Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину (ч. 2 ст. 2). У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода (ч. 5 ст. З цього Закону). Стаття 13 цього Закону передбачає, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
З урахуванням вище наведеного, суд обґрунтовано зробив висновок про те, що позивач на підставі п. 1 ст. 1,п. 2 ст. 2,п. 5 стаз, частин 5,6 ст. 4 Закону України
"Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду" має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому в результаті вищезазначених дій.
Відповідно до п.п. З, 9, 10і постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню по відшкодуванню моральної шкоди, суд керувався вимогами вищезазначеного законодавства та конкретними обставинами справи. Оскільки позивач протягом п'яти років перебував під підпискою про невиїзд, було арештовано його майно та майно, яким він користувався, його утримували в ізоляторі тимчасового утримання, піддавали примусовій судово-психіатричній експертизі, робили обшуки та огляди в його житлі. Він побоювався, що його визнають божевільним. Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності призвело до погіршення його здоров'я, змінило його життя. Під час перебування під слідством він перебував у стані постійного стресу. Протягом всього досудового слідства він стверджував про свою невинність у скоєнні злочину, неодноразово звертався за захистом своїх прав до різних інстанцій. Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя в сім'ї та суспільстві.
Враховуючи глибину заподіяної моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнав позивач унаслідок незаконних дій органів досудового слідства, стан здоров'я потерпілого та його погіршення, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вимоги розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, тривалість перебування під слідством та розмір мінімальної заробітної плати на час постановляння рішення, суд обґрунтовано стягнув на користь позивача 30000 грн.
Вирішуючи питання про порядок стягнення суми у відшкодування моральної шкоди, суд не урахував того, що згідно ст. 35 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" передбачено, що відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури й суду у 2006 році за вимогою органів державної виконавчої служби за рахунок Державного бюджету України здійснюються Державним казначейством за приписом Державної виконавчої служби в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету.
Тому постанову суду слід змінити, стягнення сум у відшкодування моральної шкоди провести за рахунок коштів Державного бюджету Державним казначейством України шляхом списання в безспірному порядку на користь ОСОБА_1. установлену на відшкодування суму в розмірі ЗО грн. з єдиного казначейського рахунка Державного бюджету України.
Керуючись п. З ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. . 309, ст., ст. 313,316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Апеляційну скаргу Державного казначейства України задовольнити частково.. Постанову Сніжнянського міського суду від 08 грудня 2006 року змінити.
Стягнення сум у відшкодування моральної шкоди провести за рахунок коштів Державного бюджету Державним казначейством України шляхом списання в безспірному порядку на користь ОСОБА_1 встановлену на відшкодування суму в розмірі 30 ( тридцяти тисяч) грн. з єдиного казначейського рахунка Державного бюджету України.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців із моменту набрання законної сили.