Справа № 22-399/2007 р.                                             Головуючий суддя 1 інстанції: Кухарець В.М

Суддя-доповідач : Шеремет A.M.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

27 березня 2007 року                                                                                             м. Рівне

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Василевича B.C.

суддів - Гордійчук CO., Шеремет A.M.

при секретарі - Чалій Н.О.,

з участю позивачки ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 24 січня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліменти та зміну розміру аліментів, -

Встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 24 січня 2007 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліменти та зміну розміру аліментів.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Вважає його таким, що суперечить чинному законодавству та нормам матеріального права.

На її думку, суд не врахував положень ст.ст. 195, 196 СК України та не взяв до уваги, що листом Державної виконавчої служби у Сарненському районі № 8492 від 09.10.2006 року була визначена заборгованість за сплатою аліментів та розмір пені.

Вказує, що суд першої інстанції невірно оцінив зміну її матеріального стану та погіршення здоров'я.

Згідно ст.ст. 184, 192 СК України розмір аліментів може бути змінений та визначений у твердій грошовій сумі.

Вказує, що на час вирішення стягнення розміру аліментів та на даний час відповідач постійного заробітку не має, розміру доходів не показує, що ускладнює стягнення аліментів Державною виконавчою службою.

Зазначає, що вона та син часто хворіють, а це вимагає додаткових коштів на лікування, що підтверджується медичними епікризами, крім того значна сума її заробітної плати витрачається на оплату комунальних послуг.

Просить рішення суду скасувати, постановити нове про задоволення її позовних вимог.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги підтримала.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

2

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Рівненського міського суду від 08.12.2005 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на дитину аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку /доходу/ відповідача, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років, починаючи з 21.10.2005 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1, не надала суду доказів в обґрунтування своїх вимог, щодо зміни розміру аліментів та встановлення їх у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Посилання позивачки на те, що дитина часто хворіє і збільшилась плата за житлово-комунальні послуги не підтверджені доказами. Зокрема, як вбачається з епікризів, відносно дитини ОСОБА_3., то вони були видані 02.01.2003 р, 22.03.2003 р, 17.11.2005 p., тобто до винесення рішення суду про стягнення аліментів від 08.12.2005 року (а.с. 12-15).

4.1 ст. 184 СК України передбачено, що розмір аліментів у твердій грошовій сумі визначається тоді, коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Проте цих обставин судом першої інстанції не встановлено і доказів на їх ствердження позивачка не подала, тому виходячи із встановлених ст. 10 ЦПК України засад змагальності, суд дійшов цілком правильного та обґрунтованого висновку про недоведеність вимог.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за аліментами та відповідно пені, то згідно ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється держаним виконавцем, а у разі спору - судом.

Посилання позивачки на довідку ДВС у Сарненському районі є безпідставними, оскільки даною довідкою від 09.10.2006 року № 8492 стверджується розмір отриманих аліментів ОСОБА_1

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, ЦПК України колегія судців, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 24 січня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.