Справа № 22- 240 - 2007 р. Головуючий у 1-й інст. - Шуляк А.С.
Доповідач - Оніпко О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2007 р. м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді - Собіни І.М. Суддів - Оніпко О.В., Григоренко М.П. При секретарі - Томашевській І.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 6 листопада 2006 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності на частину житлового будинку.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів .-
Встановила:
Рішенням Здолбунівського районного суду від 6 листопада 2006 р. в позові ОСОБА_1. відмовлено.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивачка вказує на його незаконність, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вона з відповідачем перебувала в шлюбі з 1991 p., який припинено згідно актового запису 3.04.2003 р. Суд не взяв до уваги, що на час розгляду справи про розірвання між сторонами шлюбу у 2002 р. була витребувана довідка про ступінь готовності незакінченого будівництвом житлового будинку, який є предметом спору, і згідно якої вона становить 93/100, тобто, частка кожної із сторін становила 46,5/1000. Суд безпідставно послався на ту обставину, що вона з відповідачем проживали окремо, адже вони перебували у зареєстрованому шлюбі, вели спільне господарство, займалися вихованням дитини. Після закінчення будівництва, вона та дитина стали проживати у м. Здолбунові, дочка там відвідувала школу. Подружжя має рівні права щодо володіння, користування та розпорядження майном, набутим у шлюбі. Висновок суду про те, що вона не приймала участь у будівництві, є не обґрунтованим, оскільки вона працювала та займалась вихованням дитини. Доказами того, що вони вели спільний бюджет та підтримували шлюбні стосунки, є відеозапис святкування у сімейному колі дня народження дитини. Безпідставно суд послався на її пояснення, записані у протоколі судового засідання при розгляді справи про розірвання шлюбу, оскільки вона такого не говорила, протокол є сфальсифікованим. Будівництво фактично розпочалося у 1999 р., а не у 2000 р. Просить рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
2
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1991 p., який рішенням Здолбунівського районного суду від 6.11.2002 р. розірвано. Згідно відмітки у паспорті позивачки, розірвання шлюбу зареєстровано 3.04.2003 р.
Згідно пояснень сторін в судовому засіданні 6.11.2002 р. в справі № 2-1031/2002 р. про розірвання шлюбу між сторонами, їх шлюб існував формально, вони фактично припинили подружні стосунки та ведення спільного господарства у 1997 p., проживають окремо, в добровільному порядку провели розподіл майна, набутого у шлюбі ( а.с. 5-6). Рішення суду в даній справі сторонами не оскаржувалось, зауваження на протокол ОСОБА_1. не подавала.
У відповідності з вимогами ч. З ст. 61 ЦК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Доводи позивачки про те, що сторони фактично припинили подружні стосунки у травні 2005 p., а з 2003 по 2005 p.p. проживали однією сім'єю у м. Здолбунові, доказами не стверджуються, ґрунтуються лише на її особистих поясненнях та не є підставою для визнання незавершеного будівництвом жилого будинку спільним майном подружжя.
Так, рішенням виконкому Здолбунівської міської ради від 23.09.1998 р. відповідачу було надано дозвіл на попереднє погодження та складання проекту відводу земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, а рішенням від 28.04.1999 р. № 145 земельну ділянку йому було надано у постійне користування ( а.с. 9, 12).
У відповідності з цим, 17.03.2000 р. ОСОБА_2. був наданий дозвіл на виконання будівельних робіт, а 29.03.2000 р. було затверджено план забудови спірного житлового будинку (а.с. 16-17).
Окрім того, згідно пояснень представника відповідача в судовому засіданні ( а.с. 129), останнім у 1998 р. була придбана на ім'я позивачки однокімнатна квартира у м. Рівне по АДРЕСА_2, яка згодом була продана та придбана на її ж ім'я двохкімнатна квартира по АДРЕСА_3 у м. Рівне.
Вказана обставина позивачкою не спростована і вона її не заперечувала в судовому засіданні, це стверджується і відміткою у її паспорті про реєстрацію місця проживання : з 17.11.1998 р. у м. Рівне по вул. Галицького та з 24.05.2005 р. по даний час по АДРЕСА_3 (а.с. 8 зв., 128).
Посилання позивачки на довідку, видану директором гімназії м. Здолбунова від 28.02.2006 р. ( а.с. 115) про те, що дочка сторін з 1.09.2004 р. по 20.05.2005 р. відвідувала 7-й клас гімназії, не є підставою для визнання за позивачкою права власності на частину спірного будинку. Окрім того, у відповідності до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла 10-ти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Таким чином, доводи позивачки про те, що будівництво спірного будинку розпочалося та було закінчено в період фактичного спільного проживання сторін та ведення ними спільного господарства, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеним.
Висновки суду відповідають вимогам закону та доказам, перевіреним в судову засіданні, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, тому підстави для скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
3
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Здолбунівського районного суду від 6 листопада 2006 р. - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.